August 13th, 2020

Пронзительно

Лучший порядок -- в тюряге,
Чище всего -- в морге.

Сколько нужно отваги,
Чтоб отступили орки?
Сколько храбрости надо,
Чтобы не жить под гнётом?
Сколько кругов по аду --
Чтобы не быць скотам?
Утром бунт неумелый,
Вечером -- гнев и пламя,
Брызги крови на белом --
Вот оно, ваше знамя!
Будет на них управа:
Жечь, что мертво и лживо.
Вот оно, ваше право --
Хай Беларусь жыве!

Білорусь. Апдейти

Дії білоруської влади є актом державного тероризму, відповідно до Женевської декларації про тероризм 1987 року (документ Генеральної Асамблеї ООН A/42/307, http://www.i-p-o.org/GDT.HTM; опис українською -https://bit.ly/2DM4CHS).

З перелічених там проявів державного тероризму, першим пунктом Декларація називає "Практики поліцейської держави, спрямовані проти своїх громадян: спостереження, розгін зборів, контроль за новинами, побиття, тортури, хибні арешти, масові арешти, фальсифіковані звинувачення, показові суди, вбивства."

Все перелічене зараз відбувається в Білорусі.

Протести в Білорусі вийшли на новий рівень: почалася хвиля страйків. З підтвердженого відео- і фотодоказами:
БелАЗ; Белгосфилармония; Гродно-Азот; ООО "Терразит плюс"; Гродножилстрой; Керамин
З текстових повідомлень:
Белмедпрепараты; Лидский рынок

Упыри

Не помню кто сильно переживал у меня в ленте, что список поздравивших Лукашенко с победой меньше чем в 2015 году. Узбагойтесь. Всё оказалось нормально, отметились все упыри. Во второй половине дня среды наконец поступили письменные поздравления от президента и вице-президента Никарагуа, а президент Армении Армен Саркисян с поздравлениями позвонил лично. Извинялся, что не смог раньше, ждал, пока победу Лукашенко обмоют в крови. Вообще, удивляюсь я Армении. Ну ладно, из-за Карабахского конфликта она вынужденно зависит от России. Но вот с Беларусью Саркисяна никто ведь за язык не тянул. Казалось бы, демократическая страна, имеет недавний опыт революции, а сама себя загнала в гетто для стран-изгоев. - Через запятую: Никарагуа, Венесуэла, Северная Корея, мать его за ногу, президент Армении Армен Саркисян.

Для дебилов. По пунктам

каким бы очевидным ни было событие, всегда найдутся люди, не понимающие что к чему.

"а че эта лукашенко не победил? набрал же 80%!"

поэтому написал и наговорил небольшой ликбез.

✔️ Для того, чтобы голосование состоялось честно, как минимум нужны:

1) возможность баллотироваться для всех кандидатов,

2) возможность проголосовать для всех избирателей,

3) отсутствие "вбросов" бюллетеней,

4) честный подсчет на участке,

5) честное подведение итогов путем суммирования протоколов, полученных со всех участков.

✔️ В Беларуси умудрились нарушить все пункты.

1) потенциальных кандидатов сажали в СИЗО или просто не допускали на выборы,

2) из-за огромных очередей на участках не все успели проголосовать, а из-за досрочного голосования, в котором якобы приняло участие 42% избирателей, бюллетени часто заканчивались тоже досрочно,

3) 42% досрочных голосов никто не контролировал, могли вбросить все, что угодно,

4) голоса на участках считали как попало, просто подгоняя под "правильный" результат, где-то подогнали, где-то нет,

5) итог с 80% у Лукашенко просто объявили, не глядя на протоколы.

Мало кто поверит, что огромные очереди возникли из-за того, что люди побежали наконец-то голосовать за Лукашенко. У них эта "уникальная" возможность была 26 лет. Голосование очевидно было протестным и Лукашенко проиграл.

Но восстановить честные результаты невозможно, даже если пересчитать все бюллетени. Потому что вброшенные уже лежат там, их пересчет ничего не даст. Может, конечно, случиться чудо и даже с аномальными вбросами Тихановская получит преимущество, если ее реальная поддержка была под 80%. Но надеяться на это рискованно.

Поэтому идеальным результатом протестов стало бы объявление новых выборов и проведение их честным образом, изложенным в 5 пунктах выше.

«Минемайданівці».

Спробую пояснити, чому, на мій погляд, наші колишні сусіди по радянській імперії навіть виступаючи проти своїх диктаторів так вперто твердять про «ми не Майдан».
Справа в тому, що коли ми вийшли з протестом проти злодія й узурпатора Януковича, в них (тих же вірмен, росіян чи білорусів) ситуація була нічим не ліпша. Але вони своє боягузтво і конформізм ховали під лозунгами любові до стабільності й порядку. А нас засуджували як заколотників, тим паче, що їхні тоталітарні медіа (як і кремлівські) саме таку версію подій їм продавали. Коли ж їх самих допекло і вони вийшли на вуличні протести, то честі визнати ту свою помилку більшості не вистачає - от і роблять вигляд, що «я нє такая, я жду трамвая».
Втім, у чомусь вони праві. Учора Юра Бутусов нагадав про страшну ніч 18 лютого, коли острівець майданівського спротиву зменшився до кількох сотень квадратних метрів навколо сцени і здавалося, що силовики от-от зачистять і його. Їх було більше, ніж майданівців, вони було озброєні, екіпіровані й треновані. Та коли з темряви почали лунати постріли з мисливської зброї, вони відступили. Бо виявилася принципова різниця між ними і нами: ми за свою мету були готові вмирати, а вони - ні.
Так от, шановні білоруси, вірмени, росіян і та інші «минемайданівці». Ви спочатку постійте стільки на морозі, як українці. Організуйтеся на спротив, як українці. А головне, доведіть свою готовність вмирати за честь і свободу, як українці.
А потім уже ми вам скажемо, чи варті ви порівняння з Майданом

Факти

БІЛОРУСЬ. ФОКУС СВІТОВОЇ УВАГИ ТЕПЕР ВОЧЕВИДЬ.
Факт 1: Олександр Лукашенко вщент програв президентські вибори, на які допустив хіба що кілька, з його точки зору, "маргіналів". Поразка Лукашенка стала настільки розгромною, що його посіпаки навіть не встигли підробити результати. Більше мільйона (з максимум 7 млн) виборців зареєструвалися в базі "Голос", а активістські організації провели справжній екзит-пол, який, так само як і протоколи з дільниць, довели - керманич Білорусі не зібрав і 15% голосів.
Факт 2: Вперше за чверть століття білоруси насправді розлютилися і вийшли на вулиці в усіх містах країни тисячами і десятками тисяч у столиці, Мінську.
Факт 3: наляканий українським варіантом (його фінальною стадією), Лукашенко, який перетворився на узурпатора, кинув у бій проти неозброєних людей всі свої поліційні сили, піднявши градус насильства одразу до забутого Європою рівня терору 30-х-40-х у Західній Європі, та 50-60-х у Європі Центральній і Східній. Порівняти масштаб репресій у Білорусі можна хіба що з військовим путчем у Чілі. Попри травматичний шок, який всім нам в Україні відомий - це не налякало білорусів.
Факт 4: Наразі події у Білорусі розгортаються на межі між "українським" і "вірменським" сценаріями, проте, головне, що у низці випадків мали місце спроби самозахисту нації, що народжується - від вигодуваних режимом поліцаїв, а самі акції відбуваються по всій країні, локалізувати протест узурпаторові не вдалося.
Факт 5: Вчора з телеканалів публічно звільнилися низка відомих журналістів, а загальнонаціональний страйк охопив групу стратегічних підприємств із чисельними робочими колективами (це якраз білоруський доробок в оновлювану революційну теорію). Наразі, здається, тривають останні години чи дні "цукерково-букетного" етапу білоруського повстання, поскільки у процес починають втягувати прикордонні війська, зокрема у Бресті. Разом відбувається до сотні різних подій одночасно - це за придушуваного Інтернету. Озвіріння поліцайських підрозділів Лукашенка - вірогідно, як і під час українських подій, підсилених відморозками з Росії - відвернуло від нього підтримку всіх прошарків білоруського суспільства і залишило наодинці із "визнаннями" московського Мугабе, його китайського патрона і ще двох збитошників. Попри те, що, білоруське суспільство на початку процесу знаходилося десь там, де українське на початку 2001 року (погоджуюся із Юрій Луценко) через агресію вусатого фальшувальника, воно дорослішає щодня...

Люди и черви

Виталий Портников, 13.08.2020

Уже которую ночь подряд белорусы выходят на улицы своих городов под дубинки ОМОНа, власти перекрывают станции метро, избивают людей, удлиняют мартиролог... На наших глазах разрушается не просто режим Александра Лукашенко, но сам миф об этом режиме, который был любимой забавой всех тех, кто до сих пор вздыхает о замечательной стране на одной шестой части суши. Вот ведь, оказывается, можно ее сохранить, когда люди хотят, чтобы и пенсии вовремя, и цены нормальные, и никаких олигархов, и на улицах чистенько, и никаких тебе Майданов и Болотных - просто Советский Союз!

Да, конечно, в Минске выходили на улицы и до этого многодневного восстания, но тогда власти удавалось быстро справиться с протестами - так что поклонники Лукашенко и "стабильности" могли просто не замечать недовольных диктатурой белорусов или же списывать их возмущение на вечные "происки Госдепа", которому, конечно же, не может понравиться такая стабильная страна с чистыми улицами, Саша останется с нами, все будет хоккей.

Но теперь народного недовольства не заметить уже невозможно. И уже не важно, просматриваются ли за этим недовольством "происки Госдепа", рука Кремля или это просто подарок Соросу на 90-летие. Важно то, что в Беларуси нет никакой стабильности и никакой перспективы с этим правителем и его сумасшедшим режимом. Мы наблюдаем не просто агонию власти - мы наблюдаем агонию безумия. Национального безумия. И то, что многие белорусы на протяжении десятилетий не замечали, кто ими правит, игнорировали и убийства оппонентов, и отказ от свобод, и зависимость своей страны от Кремля, делает ситуацию еще более драматичной.

Реакция Лукашенко на пандемию и то, как он ведет себя сегодня, демонстрируют это сумасшествие всему миру. Но фокус в том, что Лукашенко был безумцем всегда. Всегда. С того дня, когда он появился в Москве и Владимир Жириновский, сейчас предрекающий его крах, предоставил этому маргинальному белорусскому депутату помещение для проведения первой в его жизни пресс-конференции в российской столице, было ясно, что Лукашенко - безумец и людоед. То, что его соотечественники этого не видели, поддерживали его, до сих пор уверяют, что сначала все было хорошо, а потом Саша испортился, не отменяет самого факта почти 30-летнего политического насилия над несчастной страной. Это как в сказке о голом короле, только без счастливого конца - да, все увидели, что у нас за монарх, но только что-либо изменить будет уже очень непросто.

После прихода Лукашенко к власти я писал, что не произойдет ничего особенного и никакого Советского Союза, на который так рассчитывали поклонники нового президента, не состоится. Мою статью перепечатали многие свободные белорусские газеты, тогда еще существовавшие. Сейчас я могу только повторить то, что объяснял тогда: это была агония, затянувшаяся почти на 30 лет. И даже если Лукашенко удержится, ничего кроме агонии уже не будет. А в России - агония длиной в 20 лет. И россияне, и белорусы живут внутри смердящего трупа.

И понятно, что когда ты пытаешься выбраться из этого трупа, ничего хорошего не происходит: ты нужен червям, они тобой питаются, они не могут существовать без этого трупного запаха.

Глядя на то, что сейчас происходит в Беларуси, нетрудно представить себе, что будет в России, когда начнет рушиться путинский режим. Крови будет больше, последствия будут масштабнее и страшнее. А Советского Союза все равно уже не будет. Не будет никогда.

https://graniru.org/opinion/portnikov/m.279701.html?fbclid=IwAR0mJIsjv74-HYTRN5MMhLMv28nkZcd1pvCmK7jx9B6yRIKkKXN5j_wqXEI

Пролетаріат почує?

Щойно заворушився білоруський робочий клас - і Лукашенко негайно зробив крок назад.
Частину затриманих випустили - "але щоб більше нікуди не виходили" (https://bit.ly/2E0qm2y).
Шістки "взяли на себе відповідальність" і вибачилися "за травми випадкових людей на протестах" (https://bit.ly/2DYdZ7a).
"Жінок в білому" обіцяли не чіпати.
І на цьому... все?

А за катування затриманих хто відповість?
За понівечені машини, за покалічених та вбитих?
І, нарешті, що там зі сфальшованими результатами виборів?

Розрахунок Лукашенка простий: пролетаріат почує, що "щось вже вирішується", і "заспокоїться".
А без підтримки пролетаріату решта протестів його не лякають.

Скільки білорусів проковтнуть цю подачку? Скільки знайдеться таких, хто її відкине і буде наполягати щонайменше на нових чесних виборах?