October 30th, 2020

Законопроект не кращий від рішення КСУ

Почитав дуже лаконічний, скажімо так, законопроект Зеленського щодо «відновлення довіри суспільства до конституційного судочинства».
Не знаю, хто писав ОЦЕ для Зеленського. Але мабудь це була людина, яка дуже хоче, щоби Зеленський врешті решт сів. Бо рішення КСУ звичайно жахливе. Але цей «проект» - це просто пряма узурпація влади. Без якихось хитрощів.
До речі, 5 судей проголосували проти цього ганебного рішення. Вони також зрадники та їх треба вигнати? Чи як?
Я дуже сподіваюся, що Зеленський вилізе зі своєї теплої ванни та трохи поспілкується з фракціями опозиції та людьми з не підробними дипломами юристів. Щоби не прописувати цю ганьбу через парламент, а знайти правове рішення. Чому? Тому що за руйнівними наслідками для держави та її інституцій цей законопроект не кращий від рішення КСУ.
І так, хочеш щось різко розігнати - розжени ОАСК та викинь зі свого офісу друга Портнова пана Смірнова. В цьому разі в тебе не буде ніяких конфліктів з самою суттю права. Розженеш ОАСК та позбавиш Портнова впливу - вирішиш половину проблем із КСУ.
В мене в принципі чим далі, тим більше переконання, що ця криза спровокована кимось, хто дуже хоче мати собі в кишені КСУ в повному складі. І цей хтось - явно не зіц-голова Зеленський.

Козел отпущения — новая роль для президента

Сергей Высоцкий

Мог ли Владимир Зеленский не знать о том, что такое решение готовится по антикоррупционной реформе? Нет, не мог. Потому что если он не был в курсе — ему лучше прямо сейчас уйти с занимаемого поста по причине небезопасной для самого себя профнепригодности.

Сказать, что решение Конституционного суда, которое де-факто разрушило антикоррупционную реформу, спровоцировало политический кризис — все равно, что назвать лавину мороженным эскимо. Политический кризис — состояние для Украины привычное и перманентное. Особенно для времён Владимира Зеленского, при котором вялотекущий политический кризис стал самой сутью процесса государственного управления. И, я бы сказал, его основным инструментом.

Нет, последнее решение КСУ будет иметь эффект лавины, которая вполне способна перемолоть в своих жерновах президента, парламент и само государство. Напомню, что накануне КСУ принял решение не просто о неконституционности уголовного преследования чиновника и судьи за недостоверное декларирование. Но фактически ликвидировал все полномочия НАПК. Агентство по противодействию коррупции уже отключено от госреестров. А сами электронные декларации закрыты – публичный доступ к ним утерян. Теперь НАПК не вправе проверять декларации, а сами чиновники могут их даже не подавать – так как ответственность за это не наступает. Разрушена и система связи НАПК с НАБУ, так как дела о незаконном обогащении во многом базировались на данных проверки деклараций – материалы которых НАПК пересылало в Антикоррупционное бюро.

Ближайшие недели надолго запомнятся Владимиру Зеленскому. Своему разгневанному народу президент должен будет рассказать о том, почему безвиз никак не мажется на хлеб. А чёткие сигналы о возможной  остановке безвизового режима после одиозного решения  КСУ уже озвучил Брюссель. Международным партнёрам придётся доказать, что он сам тут не при чем. И что нарушение международных обязательств именно в этом случае произошло без кивка венценосной головы. А своей расхлябанной и расслабившейся на шальных олигархических конвертах фракции монобольшинства — почему им стоит дать хотя бы 195 голосов за восстановление реформы. Чтобы вместе с «Европейской солидарностью» и «Голосом» получилось 226 с небольшим запасом.

Думаю, аргументируя это тем, что в случае чего гореть будет не только Банковая, но и Грушевского, 5. И ирония судьбы здесь состоит в том, что в случае с КСУ Владимир Зеленский и правда может быть ни в чем не виноват. История взаимоотношений нынешнего состава Конституционного суда с антикоррупционной вертикалью не проста сама по себе. Во многом не проста благодаря сумрачному менеджерскому гению Банковой. Дело в том, что только два судьи КСУ были назначены уже после начала каденции Зеленского. Остальные члены КСУ остались “в наследство”  зелёной власти со времён Януковича и предыдущей   власти — Рады 8-го созыва и Порошенко.

Когда летом 2019 года перед новоизбранным президентом остро встал вопрос о роспуске Верховной Рады — это решение было юридически обеспечено условной “командой Портнова” – небезызвестным Павлом Вовком из Окружного административного суда Киева и его влиянием на КСУ. Для того чтобы склонить судей КС к большей лояльности тогдашний глава администрации Зеленского Андрей Богдан придумал гениальный в своей простоте план — пользуясь своими связями в антикоррупционных органах, “покошмарить”  судей для большей сговорчивости. Фактически, перед НАЗК была поставлена политическая задача “загона”  судей КСУ в стойло Администрации президента. Богдана в итоге ушли. Но осадочек остался. Как и перманентный конфликт между НАЗК и КСУ. Причём в такой форме, что одного из судей, например, всерьёз вызывали для дачи  объяснений  из-за расхождения в декларации,  равного 12 (или что-то в это роде) копейкам.

В общем, собственный мотив к принятию подобного решения у судей был. Что конечно же ни в коем разе их не оправдает. Симптоматично и то, что 5 из назначенных в период 2014-2019  десяти  судей голосовали против такого решения. Тогда как два судьи, избранных съездом судей уже после победы Зеленского и перевыборов Рады — голосовали “за”. Теперь стоит понять ответ на главный вопрос: был ли сам Владимир Зеленский соучастником подобного решения КСУ? И этот вопрос немного сложнее, чем могло бы показаться. Вопреки сложившемуся мнению, имеющие свой специальный конституционный статус судьи КСУ являются достаточно независимыми. За исключением разве что времён Януковича.

“Работа” с КСУ всегда была особым местом каждой администрации. Человек, который от имени президента проводил “переговоры”  с судьями,  всегда должен был обладать известной степенью авторитета и такта. Потому что заход в КСУ с позиции силы либо понтов мог привести к абсолютно противоположному результату. Но, выражаясь аккуратно, я не помню,  чтобы судьи в неофициальном порядке не прислушивались к позиции политического руководства страны. Особенно к аргументированной позиции. Особенно, если речь касалась подобных чувствительных тем. Которые могут подорвать стабильность государства и общества.

Мог ли Владимир Зеленский не знать о том, что такое решение готовится по антикоррупционной реформе? Нет, не мог. Потому что если он не был в курсе — ему лучше прямо сейчас уйти с занимаемого поста по причине небезопасной для самого себя профнепригодности. Мог ли он что-то сделать? Большой вопрос, учитывая, что единственным методом политической коммуникации Владимира Зеленского является метод, извините, блатной педали — иными словами необоснованного наезда с обсценной лексикой, настолько же не страшный, как и не эффективный.

Ещё больший вопрос — каким образом готовящееся решение КСУ преподносились президенту бенефициарами его тёплой ванны — то есть, Ермаком и прочими царедворцами, сообщающими для Зеленского эксклюзивно элитную версию параллельной реальности. И торгующими своей близостью  к телу  с интенсивностью восточного базара. Но трагедия президента как раз и состоит в том, что как бы сейчас не действовал Владимир Зеленский, в его заверения никто не поверит.

Только не после того, как при его многозначительном молчании  были нарушены многие обязательства Украины перед ЕС и собственным нардом. Только не после того, как Владимир Зеленский фактически поддержал Павла Вовка и ОАСК в их противостоянии с НАБУ. Только не после того, как сам Владимир Зеленский сконструировал собственный образ недокороля-недодиктатора, без которого в стране ни одно уголовное дело не открывается.

Истина же скорее всего состоит в том, что олигархам и их промосковским друзьям Владимир Зеленский на данный момент нужен не в качестве президента, а в качества громоотвода. Крах партии Зеленского на выборах задаёт тренд, после которого бенефициарам зелёного проекта уже не надо беречь мальчика для чего-то большего и перспективного. А значит под его и так падающий рейтинг и под его ответственность можно запихнуть как можно больше “хотелок”. Война все спишет. А козел отпущения уже назначен. Это устраивает всех дорогих гостей за столом: и терпящего от “внешнего управления” и ФБР Игоря Валерьевича и выполняющего команды Москвы по срыву внешнеполитического курса Медведчука и прочих инвесторов несколько пообтесавшейся фигуры Владимира Александровича.

Заодно можно и зелёным депутатам продемонстрировать – с кем теперь сытнее и безопасней. И судьям КСУ гарантировать перспективы большие, чем перспективу стать героями очередного ролика из первого кабинета. А что же сам Зеленский? А ничего.

Кто же знал, что кормят тебя на убой. Не физический, нет. Имиджевый, ведь это страшнее для президента, чем политический.

https://bykvu.com/ru/mysli/kozel-otpushchenyia-novaia-rol-dlia-prezydenta/

Боритеся-поборите...

Продовжуємо ефіри з Шепетівки, де кандидатка від «За конкретні справи» намагається через ТВК фальсифікувати результат виборів міського голови, на яких переміг член Європейської Солідарності Віталій Бузиль. Найцікавіше те, що до виборів зникло 480 бюлетенів, а різниця між кандидатами 470. І коли стало відомо про різницю, раптом виникла вимога перерахунку голосів. Зненацька. Боюсь, що бюлетені мають «знайтись» підкинутими в мішки з іншими бюлетенями. Тому, боремось за правду.
Шепетівка: наразі відбились!!! Фальсифікаціям ні! Разом - сила! Дякую всім небайдужим!

Капітулянти

Те, що московські окупанти не здатні ні на які домовленості - було зрозуміло всім, крім шобли Зеленського, який вчергове видавав фантазї про "перемир"я" за свої "досягнення".
У армії забрали розвідку, зняли спостережні пункти, зруйнували щільність фронту, заборонили превентивні дії та навіть ввели мутні штрафи за вогонь у відповідь.
Тому поранені та двоє загиблих - на совісті не тільки бойовиків, але і на військово-політичному керівництві, яке перетворило бійців на безпорадні мішені.
Тепер починають прічітать про "зрив домовленостей" хоча ВАС БЛЯДЄЙ ПРО ЦЕ ПОПЕРЕДЖАЛИ, а ви мовчите, коли потєрпєвший розповідає про "всьго-навсього одного загиблого з початку перемир'я".
Зато у Хомчака +1 квартира.
Це вже злочин, шановні капітулянти.

Може бути ще гірше...

Я прекрасно розумію і значною мірою поділяю ваш гнів щодо КС. Але дуже прошу не підтримувати затію Зеленського із перенабором суддів. Крім того, що це незаконно і є порушенням низки статей Конституції, маємо чітко розуміти, хто буде цей перенабір проводити (за лаштунками).
А це будуть:
- Коломойський, для якого, враховуючи розвиток подій у США, контроль над КС стає питанням життя і смерті;
- Портнов, який давно вже намагається підім‘яти ВС та КС;
- Єрмак і Медведчук, вплив яких на процеси дуже посилився.
Подивіться на кадрові конкурси, котрі проводить останні рік-півтора зелена влада - хіба можна уявити більшу профанацію і непотизм? Ви серйозно хочете дати цим невігласам-олігархічним шісткам право перенабрати повний склад суддів КС - найбільш впливових і захищених (із точки зору закону) людей у владі? Ви реально хочете замінити цих, у масі, звичайних корупціонерів і чинуш у мантіях (кожен із яких має свої власні інтереси) на команду «солдатів» Портнова, які будуть клацати підборами у відповідь на його з Бенею забаганки?
Опам‘ятайтеся. До речі, це реальна узурпація влади, а зовсім не метафора
Найбільше в історію з намаганням Зеленського узурпувати владу мене дивують мої друзі з ліберальними поглядами, які кажуть що такий Конституційнмй суд треба зносити і у діях ЗЕ не має нічого поганого
Ви хіба не розумієте, що наступним кроком буде встановлення авторитарного режиму і обмеження громадянських свобод?
а ви розумієте хто тоді швидко стане силовим Прем’єр Міністром з необмеженими повноваженнями?

Так. Я все чекав півтора року на його коментар

Із виступу судді Конституційного суду України Ігоря Сліденка:
Основні тези:
1. Проблема роздута штучно. Все, що потрібно було зробити - змінити два слова в статті Кримінального Кодексу про незаконне збагачення. І все - це б відповідало Конституції. Сама стаття потрібна. На це потрібно 3 дні роботи парламенту.
2. Рішення про закриття реєстру декларацій не витікало із рішення КСУ. Це самоуправство керівництва НАЗК.
3. НАЗК формально не має бути виконавчим органом влади. Має бути просто незалежним і все. Це кілька змін в закон. Окремі повноваження НАЗК варто переглянути.
4. Заявив про тиск з Офісу Президента від "холуїв, які відкривають двері в кабінет судді ногами". Написав заяву про відставку.
5. Президента треба було притягнути до відповідальності за те, що незадекларував 5 млн. грн., а не так, як зробили.
6. Прийняття закону про відставку всього складу КСУ призведе до розпаду держави на дві частини.
7. Веніславський, представник президента в КСУ, м'яко кажучи, некомпетентний. Ініціативи влади на кшталт скорочення кількості депутатів до 300 - необгрунтований маразм.
8. Лещенко розкатав істерію, Зеленський відреагував неадекватно.
Подивіться, справді цікаво. Якщо що, це той самий суддя, який публічно розпинав ініціаторів розпуску Ради.

Українська революційна дурість

Найбільш дошкульною ментальною проблемою української громадськості є нестримне бажання/очікування швидкого і радикального суспільного покращення.
"От ще це змінимо / цих посадимо / цього скинемо - і заживьом."
Саме на це українську громаду незмінно "ловлять" демагоги під прапорами дуже різних політичних сил / на зарплатні у дуже різних можновладців та олігархічних кланів.
Як мінімум, цей настрій гарантує швидке розчарування навіть у разі певного покращення (це урок каденції президента Порошенка). Але найчастіше також штовхає до радикальних кроків, які насправді не покращують ситуацію, а - інколи радикально - її погіршують.
Практично завжди, коли говорять "діймо радикально, бо гірше не буде!" - правильна відповідь: "гірше може бути і буде".
Весь вибір, який ми маємо - це вибір між дуже повільним покращенням і радикальним погіршенням, з відкиданням ситуації на "точку" 5, 10 чи 20-річної давнини.
В найгіршому разі - у ситуацію до 1991 року.