December 4th, 2020

"Заступник Президента по справедливості"

Генеральный Прокурор Украины Ирина Венедиктова на канале Коломойского:
"Генеральный прокурор - это заместитель Президента по справедливости".

Після того, як минулий "заступник Президента по справедливості" назвав людину без рішення суду терористом і вбивцею, його було замінено (на долю людини це не вплинуло, вона сидить) на оце оцецейво. Цей "заступник Президента по справедливості" для того, щоб кришувати корупцію в найближчому оточенні самого Президента, інтерпретував ВИКЛЮЧНІ умови зміни прокурорів, як РЕКОМЕНДОВАНІ, проігнорував ці вимоги, і замінив групу прокурорів вночі для того, щоб унеможливити слідчі дії стосовно Татарова.
Як бачимо, заступник президента по справедливості працює так само, як і всі інші заступники президента. Як заступник по уму, як заступник по професійності, як заступник по патріотизму, як заступник по дипломатії.
Хуйово працює, вобшем.

Генпрокурорка

Учора на ефірі один зелений нардеп (із, ніби-то, притомних) звинуватив нас в упередженості при висвітленні історії з Татаровим і Венедиктовою. Мовляв, потрібно ще розібратися, чи є реальні докази проти Татарова й лише тоді звинувачувати Венедиктову (й ЗЕвладу в цілому) в покриванні злочинця.
Ідіотизм цієї сентенції з подолякових методичок настільки еталонний, що я мушу винести коментар у окремий пост.
Так от, можливо, ЗЕдепутатам із цього приводу в Трускавці розповідали, що винуватість підозрюваних визначають у ОПі, на фракції чи за столом ресторану Велюр, але встановлювати законність дій правоохоронного органу і достатність доказів проти фігуранта розслідування можна тільки в один передбачений Кодексом спосіб - у суді. І саме це, зазначте, НАБУ й намагалося зробити: оголосити Татарову підозру, затримати його і, подавши судді ВАКС існуючі докази по справі, просити про відповідний запобіжний захід.
А що зробила Генпрокурорка Венедиктова? Вона зірвала цей процес, змінивши в останню секунду всю групу прокурорів САП, котра здійснювала процесуальне керівництво по справі. Відсторонення чотирьох прокуорів це в принципі подія непересічна. Особливо, якщо змінюють їх не за пасивність і неефективність, а навпаки - за виконання саме тієї функції, заради якої ці органи створені. А враховуючи, що закон передбачає особливі гарантії незалежності діяльності детективів НАБУ та прокурорів САП, то таке безпрецедентне втручання Ока Ґосударєвоґо Венедиктової, як і призначення себе самої прокуроом по справі, яка знаходиться в провадженні НАБУ, є прямим, відкритим, нахабним порушенням закону. Заяви ж ОПи з цього приводу - доказ політичного й адміністративного тиску на антикорупційні органи.
Тобто, «розбиратися» політикам уже ні з чим не треба (крім відставок усіх причетних осіб). Ситуація ж абсолютно зрозуміла й розбиратися з нею будуть винятково правоохоронці й судді. Просто дещо пізніше

Русский мир

Партия проигравшего на президентских выборах Додона - Партия социалистов - вместе с партией «Шор» стали наспех «клепать» разного рода решения, ослабляющие избранного президента Санду, и закрепляющие пророссийский вектор.
Вначале о назначении парламентом, а не президентом, руководителя спецслужбы. Теперь вот в первом чтении проголосовали за законопроект о закреплении за русским языком статуса межнационального общения и поправки, которые создают возможность для возвращения российских информационных шоу.
Россия действует стандартно. Силовой/военный контроль + пропаганда.

Орда

Про "око государєво" то звичайно калька з московського укладу, на який моляться "новиє ліца", але сам вираз набагато давніший.
Ще Чингісхан наказував своєму названому брату "бути оком бачення мого та вухом слухання мого" - так що і тут, як бачите, історія ходить по колу.
Не знаю наскільки Венедіктова схожа на Шигі-Хутуху, але співпадіння рівня менталітету варвара ХІІІ століття та сучасної української влади вражає не менше за 'ТСН".

Цемент

Прокуратура – это «Око государево» (а мы надеялись, что независимая структура).
Верховная Рада должна назначать генерального прокурора по представлению государя (зачеркнуто) президента, а вот снять – не может.
Когда прокурор чувствует гарантию профессиональных свобод, он может делать все, что угодно.
Этим законопроектом я не себя буду цементировать, а следующего генпрокурора.
Думаете, это выдержки из очередного скетча «95 квартала?». Нет, это дословные цитаты главы Офиса генерального прокурора Ирины Венедиктовой из вчерашнего выступления на «плюсах» в «Праве на владу». После зашкваров с Татаровым (а до этого – с Юрченко и Халимоном), конечно, уже ничему не удивляешься. Неизвестно, какого следующего генпрокурора собралась цементировать Венедиктова, но иногда хочется ей самой рот зацементировать…

Розчарування

Минулого року, коли багато хто зачарувався вигодами перебування біля липового "слугІ народа" - Гройсман брудно відтоптався по діяльності президента Порошенка та ньому самому, повторивши про свого недавнього партнера по розбудові держави повний набір пропагандиських кремлівсько-коломойських штампів.
Мабуть, розраховував таким чином привернути увагу нових "хозяєв жизні", бо головною ознакою "еліти" в Україні завжди була рабська здатність швидко зрадити, а стійкість то не про них, бо невигідно.
Але тоді не склалося, Коломойському на тому етапі були потрібні не розумні (а Гройсман розумний) - йому були потрібні недорослі типу Гончарука-Мілованова, щоби разом з іншими акціонерами Зеленського спокійно обідрати країну до нитки, тому Володимира Борисовича посадили в запас.
Тепер же, коли грабувати вже нічого не залишилось - населенню влаштовують кастинг на "рятівника", і з лави запасних починають крутити різних персонажів, в тому числі і Гройсмана, який тепер віщає з кожного утюга.
Зато коли цілий рік неприховано переслідували Порошенка та влаштовували реваншиський шабаш - мовчав.
Тому професійні управлінські його якості не перекривають підленької поведінки та мовчання під час відвертого руйнування країни - він виявився черговим персонажем, який любить себе в Україні, а не Україну в собі, таких Вакарчуків у нас в кожного олігарха на цілу партію.
А до того ж колишній власник "Укрбуду" Микитась стверджує, що через посередників передав у власність Гройсмана нерухомості на сотню мільйонів, в якості хабаря за кадровій рішення - і цей факт вже зафіксовано в рішеннях Вищого антикорупційного суду.
Так що не все так просто з цим "пай-мальчіком", який робив успішну кар'єру при президенті Порошенку - але розміняв її на мовчазну зраду заради дрібних політичних амбіцій, до того ж не без багатомільйонної вигоди для себе.
Все як завжди. Скукатіща.