February 18th, 2021

Плевать на овец, главное чтоб Вовки и пастухи были целы и сыты.

Вместо того чтобы уволить и судить слетевших со всех катушек коррупционеров и заговорщиков (обвинения в заговоре целью захвата власти никто не отменял) из Окружного административного суда Киева, на Банковой решили передать все апелляционные дела касательно нормативно-правовых актов органов исполнительной власти Верховному суду. Что не так с этой жалкой попыткой симулировать судебную реформу? - Обезопасив от судейского произвола свой собственный зад, политики и чиновники оставили на прокорм преступникам в мантиях нас - не связанный с близкими к власти олигархами мелкий и средний бизнес и обычных граждан. - Плевать на овец, главное чтоб Вовки и пастухи были целы и сыты.

Строго по закону

Каждый год зимой делаю перепост этой своей короткой  статьи, где демонстрируется  идеальная законность смены власти в 2014 году.  Делаю это, потому что наезды на законность того, что произошло, продолжаются  со стороны северных соседей и украинских реваншистов. . Кроме того, некоторые наши патриоты- носители пролетарской  матрицы  пытаются натянуть сову на глобус шаблоны бошьшевистской мифологии на события конца февраля 2014 годв. С положительными коннотациям конечно. Но не дай Бог, чтоб это видение возобладало...

Відсіч кремлівському прихвостню

Історичний провал Штайнмаєра спровокував у Німеччині справжнє медійне цунамі.
Вже цілий тиждень воно набирає усе нових обертів, отримавши дуже несподіване продовження: причому не лише у самій Німеччині, але також і від США до Великої Британії, від Польщі до Китаю, від Намібії до Австралії.
Ідеться про обидві складові скандального інтерв’ю Президента та про розгромну реакцію на нього з боку посла Андрія Мельника: як про майбутнє самого «Північного потоку-2», так і про утвердження історичної відповідальності Берліна перед Україною.
По-перше, різка критика Україною недолугого виправдання Штайнмаєром путінського газопроводу виною німців за 20 мільйонів радянських жертв війни викликала ланцюгову реакцію насамперед у сусідній Польщі, адже Варшава, як відомо, надзвичайно чутливо ставиться до історичної пам’яті.
Тож уже на наступний день після жорсткого коментаря посла, котрий буквально увігнав у ступор весь німецький політ-істеблішмент, цей український пас одразу підхопило все вище керівництво у Варшаві, а самого А.Мельника цитували всі впливові польські ЗМІ (Gazeta Wyborcza, Polskie Radio, onet.pl, wpolityce.pl, tvp.info, dorzechy.pl та багато-багато ін.).
Спочатку відзначився Прем’єр-міністр М.Моравєцький, який саркастично відповів Штайнмаєру: «Я згоден з Президентом ФРН, що борги за Другу світову війну так і не були повернуті, втім, ми не розглядаємо будівництво «Пн. потоку-2» як належну компенсацію».
У той же день Президент А.Дуда дав доручення шефу своєї канцелярії Щерському, і той у телефонній розмові висловив польське «фе» з приводу інтерв’ю німецького глави держав своєму візаві – керівнику відомства президента Штайнляйну, закликавши Берлін зупинити NS2.
Так само збудилося і МЗС Польщі, видавши ряд колючих коментарів на рівні заступників міністра. А у польських ЗМІ почався справжній марафон, хто далі метне критичну стрілу в бік Берліну за таке цинічне перекручування історії.
Одним словом, «отвєтка» наших польських друзів не заставила на себе довго ждати. У результаті Сейм почав підготовку резолюції-звернення до німецького уряду з вимогою покласти край російському газопроводу.
По-друге, спричинене Штайнмаєром і коментарем на нього з боку посла мегапотужне медійне ехо вже того ж дня докотилося і до головних американських та британських ЗМІ.
Про цей нечуваний скандал дуже детально написали такі медіа-гранди як The Times (London), Financial Times (London), The Week (London), а також Washington Post, abcnews (New York), nbcnews (New York) та десятки інших впливових мас-медіа.
Всі в один голос заявили про те, що просто шоковані непристойними аргументами Штайнмаєра, котрий виправдовує «Пн. потік-2» російськими жертвами нацизму.
Відчувається, що і самих головних союзників екс-СРСР, які розгромили гітлерівську Німеччину, не на жарт заділо таке легковажне жонглювання мільйонами загиблих. Адже, не секрет, що і Велика Британія, і США втратили під час Другої світової майже по півмільйона жертв кожна.
Тож, як бачимо, інтерв’ю Штайнмаєра спричинило «холодний душ» не лише в Україні та Польщі, але також і серед великих західних держав, які очевидно почнуть також критично переосмислювати політику Берліна щодо (не)вшанування пам’яті жертв війни. З усіма політичними наслідками для сьогодення.
У результаті цієї медійної катавасії, яка викликала реальний шок у США, двоє впливових сенаторів від демократичної партії Джин Шагін та від республіканців – Джим Риш - звернулися до Президента Джо Байдена з закликом застосувати санкції проти німецьких фірм, задіяних у будівництво NS2.
І це лише деякі відголоски публічної критики посла Мельника в бік президента Штайнмаєра, котрі викликали справжній медійний ураган по всьому світу. І це тільки початок.
Найголовніше, що у самій Німеччині ВСІ (!) ключові мас-медіа підтримали справедливість аргументів українського посла та одним фронтом стали на його бік: а це такі авторитетні центральні видання як:
Die Welt, Frankfurter Allgemeine Zeitung, Deutschland Funk, Focus, Cicero, MDR, а також цілий ряд впливових регіональних ЗМІ (Märkische Oderzeitung, Leipziger Volkszeitung, Ludwigsburger Kreiszeitung, Badisches Tagblatt та ін.). Усі ці репортажі, повірте, варто прочитати. Їх переклад – у наступному пості.
На цьому вражаючому фоні у німецькій пресі з’явився аж … 1 коментар на захист Штайнмаєра (RND), і той дуже куций і зовсім не переконливий.
Саме тому офіс Президента – та зрештою і весь політичний бомонд Німеччини - досі перебувають у свого роду медійному нокауті, адже ніхто собі у Берліні і в страшному сні не міг собі уявити, що Україна раптом почне так наступально відстоювати свої інтереси.
Зрозуміло, що у російській пресі критика посла на адресу Штайнмаєра (а про це написали всі без винятку ЗМІ) викликала шок і злорадство, що мовляв цей «скандал» призведе до погіршення українсько-німецьких відносин. У такому ж дусі весь тиждень рясніла і вітчизняна вата типу strana.ua та всілякі анонімні телеграм-помийки, потираючи свої ручонки.
Повірте: не призведе. Навпаки, як свідчить наш дипломатичний досвід у Берліні, результатом таких жорстких кроків – навіть по відношенню до наших німецьких партнерів, стане лише те, що у політичному Берліні стануть більше поважати Україну і все менше дозволятимуть собі ігнорувати наші національні інтереси.
Днями посла Мельника запросили виступити на засіданні Комітету Бундестагу з питань ЄС (а посли сюди як правило не допускаються); до нашого посольства завітав лідер Партії Зелених Роберт Габек, який вже через півроку з великою ймовірністю стане новим Віце-канцлером (а може і Канцлером!). Майже півтори години тривала надзвичайно довірлива розмова тет-а-тет про європейську перспективу Києва, деокупацію Криму і Донбасу, справжнє енергетичне партнерство наших країн, інші стратегічні теми.
Одним словом, наша боротьба за Україну у Берліні триває. І ми нікому не дамо наплювати українцям у тарілку.
Нижче – лінки на окремі публікації в німецьких ЗМІ, які підтримали критику посла Мельника на адресу Штайнмаєра (переклади – у наступному пості):
Die Welt
Clemens Wergin: Steinmeiers Verteidigung von Nord Stream 2 ist Geschichtsklitterung
FAZ
Reinhard Veser: Steinmeiers Fehltritt
Reinhard Veser: Politisch vereinnahmte Opfer des Massenmordes
Cicero
Chefredakteur Alexander Marguier: Steinmeiers Neuvermessung
Лінки на окремі публікації в іноземних ЗМІ:
The Times
Oliver Moody: We owe Russia the Nord Stream pipeline over Nazi atrocities, says German president
Переклад на російську inosmi.ru
Washington Post
Frank Jordans und Geir Moulson: Germany defends Russia pipeline, mum on reported offer to US
NBCnews
Dan De Luce und Abigail Williams: Biden weighs sanctions on Russian pipeline he called 'a bad deal for Europe'
ABC
Ucrania se indigna por la defensa del presidente alemán del gasoducto ruso

ЧИЙ КРИМ, "ЛЮБІ" ОЛІГАРХИ?

сейчас с .
🍁ЧИЙ КРИМ, "ЛЮБІ" ОЛІГАРХИ?
18 лютого 2014 змінив кожного з нас та відкрив нову сторінку в історії Української Держави. Сотні життів в українській столиці та тисячі на лінії фронту віддані за свободу та незалежність.
Але події, як і люди, найбільш об`ємно проявляються не під час буремних подій, а через роки після них. Хтось не витримав напруги, хтось розчарувався в ідеях, комусь мало заплатили за героїзм, комусь не дали медаль, хтось просто продався ОПУ за 60 тис гривень.
Пам`ятаєте Коломойського на чолі Дніпра у 14-му? Титан, безсрібник, патріот! Проте, виявилось, що у той час йому просто було з нами по дорозі. Вірніше, не йому, а його грошам. Наразі всі маски скинуті, а центр тяжіння для ІВК плавно перемістився на 500 км у північно-східному напрямку.
Те ж з Пінчуком. Його люди тоді поставляли на Майдан медикаменти для надання допомоги пораненим, а сам він на Европейських форумах усіляко кляв російську агресію. Проте, минає два роки і той самий Пінчук у грудні 2016 року, в американській «The Wall Street Journal» публікує статтю: «Україна має піти на компроміси з Росією». В ній він пропонує відокремити питання Криму від війни на сході України, провести там місцеві вибори і відмовитися від перспективи вступу до ЄС і НАТО. «Необов'язково ставати членом Євросоюзу, але без Росії успіху нам все одно не досягти,» - пряма цитата Пінчука.
А що ж таке трапилось? Тільки те, про що прочитав сьогодні, у річницю трагедії на Євромайдані, в «РБК-Україна» з посиланням на рішення так званого «Арбітражного суду» Криму від 4 лютого. Виявляється, компанія «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» олігарха Віктора Пінчука станом на лютий 2021 року орендує земельну ділянку у тимчасово окупованому Росією Криму. Але не тільки у цьому справа – з початку 2016 року Росія ввела санкції на українську продукцію, у т.ч. на залізничні колеса та труби "Інтерпайпу", тож оцінивши особисті економічні втрати від санкцій, пан Пінчук не знайшов нічого кращого, як «умаслювати» керівництво країни-агресора.
І це все робить «найвеличніший меценат», зять Кучми, який прикривав дупу Данилича після зникнення Гонгадзе на своїх телеканалах. Робить у той час, коли на наші підприємства наклав лапу агресор, тисячі українців втратили там практично все, а хтось і досі гниє в російських тюрмах.
Виявляється, скринька просто відкривалась: «настав час домовлятись з окупантами» лише для того, щоб вони не чіпали його бізнес та майно. І як вишенька на торті: сьогодні Пінчук імпортує електроенергію з РФ та Білорусії. Дуже патріотично.
Пам`ятаєте епічну фразу Джорджа Орвелла: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші, ніж інші».
Тож чий Крим, пане Пінчук?