March 1st, 2021

Коментар щодо одного, дуже примітивного, фейку проти Петра Порошенка

Борис Кушнірук
Коментар щодо одного, дуже примітивного, фейку проти Петра Порошенка
Мене постійно хтось з ФБ друзів чи читачів просить прокоментувати ту чи іншу подію. Причому, вони впевнені, що я майже зобов'язаний це робити.
Але у мене не завжди є час та бажання коментувати все, що, можливо, того потребує.
Так, наприклад, я не дуже хотів витрачати час на розлоге коментування вкидування в інформпростір “запису розмови Медведчук-Сурков”. Бо добре розумів, що цей “запис” оприлюднений лише з однією метою — ще трохи вилити інформаційного лайна на Петра Порошенка.
Але сьогодні мені довелося влізти у дискусію з одним відносно популярним блогером, який коментував цей “запис”, з відповідним “праведним” гнівом на адресу пана Порошенка.
Я ставлю слова “запис розмови” у лапки, бо, насправді, він є фейковими. Причому, схоже, йдеться не просто про компіляцію різних розмов Медведчука та Суркова, а про змонтований з електронним фальшуванням голосів фейк.
Чому так впевнено я стверджую, що йдеться про фейк, свідомо створений та поширений?
Для цього висновку достатньо проаналізувати декілька аспектів цього “запису розмови”.
Спочатку — коли ця “розмова” відбувалася?
Під час “розмови” Медведчук каже Суркову: “вчора дзвонив президенту в Австралію”.
Президент Петро Порошенко знаходився з візитом в Австралії 11-12 грудня 2014 року.
Таким чином, ця “розмова між Медведчуком та Сурковим” мала відбутися 12-13 грудня 2014 року.
Трохи згодом під час цієї “розмови” Медведчука з Сурковим йде наступний діалог:
“Медведчук: Слухай, ще в одну авантюру мене хочуть втягти.
Сурков: Чого?
Медведчук: Дивись, запропонував наш шановний Петре Олексійовичу, і це було підтримано Володимиром Володимировичем, взяти участь у звільненні полонених. Мені. Тобто він готовий дати мені мандат.
Сурков: Ну, так. Я знаю, що ти там ... можеш грати, так. І чого в підсумку?
Медведчук: Ну нічого, я чекаю мандат. (Сміється)
Сурков: Давай-давай, забирай-забирай”.
І тут ті, хто фактично заради цієї частини розмови весь цей фейк готували, потрапляють у пастку неспівпадіння часу подій.
Річ у тім, що інформація про включення Медведчука у склад ТКГ була оприлюднена ще у червні 2014 року. І це кожен може перевірити просто задавши пошук разом трьох прізвищ “Порошенко Меркель Медведчук”, наприклад, наведу такі посилання, хоча, насправді, їх значно більше:
Отже, ця інформація пресслужбою Президента Порошенка була оприлюднена ще 25 червня 2014 року. Саме з посиланням на повідомлення пресслужби Президента України наведені мною цілком респектабельні видання (“Інтерфакс”, “УНІАН”, “Українська правда”, “Сегодня”, “Дзеркало тижня”), тоді поширили цю інформацію.
Але згідно із “записом розмови” Медведчук повідомляє про це Суркову 12-13 грудня 2014 року. Ще і поради питає, чи є сенс йому цим займатися.
Тобто, минуло вже півроку, коли ця інформація була вже поширена українськими ЗМІ, а Медведчук повідомляє Суркову “новину”. Цікаво, кого за таких обставин творці цього “запису” ідіотом вважають — Медведчука чи Суркова, чи зразу обох?
Але наші “незалежні блогери”, які включилися у поширення та коментування цього фейку, кажуть, ну добре, щось тут не так. Але все ж таки, це Порошенко запропонував кандидатуру Медведчука, а його пресслужба просто приписала це Меркель.
У цьому випадку і ці “незалежні” блогери, і творці цього запису не сповна розумом вважають Петра Порошенка. Бо потрібно зовсім не розумітися на дипломатії та міжнародних зносинах, щоби уявити, що його пресслужба видає відверто недостовірну інформацію зі згадуванням канцлера Німеччини пані Меркель, підтримка якої вкрай потрібна і самому Президенту Петру Порошенко і Україні. Поширення недостовірної інформації неминуче обернулося би дипломатичним скандалом прямо тоді, причому, з офіційним запереченням з боку уряду Німеччини, чи, щонайменше, посольства цієї держави в Україні. Нічого гіршого для стосунків Порошенка з пані Меркель, мабуть, вигадати тоді було б неможливо.
Схоже, творці цього фейку, за яким стирчать вуха “Офісу” на Банковій, рівень професійних знань та розумових здібностей Петра Порошенка прирівнюють до свого рівня.
Що ж до готовності Петра Порошенка не заперечувати щодо кандидатури Медведчука, то потрібно просто знати його звички. Він протягом багатьох років у політиці завжди намагається домовлятися.
Він ні з ким не псує стосунки до рівня, який унеможливлює при потребі їх відновлення.
Значною мірою, ця звичка вести перемовини та домовлятися дозволила йому досягти і президентства, і головне — результатів на цій посаді, яких ніхто з його попередників не зміг отримати у неймовірно складних умовах зовнішньої агресії, відсутності власної більшості у парламенті, ментальних звичок українців несприйняття та недовіри до будь-якої влади.
Так, це його стиль поведінки у політиці.
Декого це дратує, багато хто саме тому вважає його нещирим, ну а частина людей взагалі це вважають його майже головним недоліком.
Але у політиці, як і у футболі, в історії залишається лише результат. А надзвичайно важливі для державності України результати діяльності Порошенка на посаді Президента України безглуздо заперечувати.
Що ж до цього “запису розмови”, то його творці, як вже довів досвід, нічого більш професійного та кращого, крім гри прутнем на роялі, розважаючи невибагливу публіку, робити не вміють. Тому і фейки вони спроможні робити лише такі самі.
Інша справа, що у мене є питання до Юрія Бутусова. Чому він, не провівши навіть простий контекстний аналіз, оприлюднив цей фейк на “Censor.net”.
На жаль, варіантів є лише два, і обидва доволі сумні. Перший — це непрофесіоналізм Бутусова, який, не перевіряючи достовірність інформації, дозволяє використовувати своє видання у якості “зливного бачка”. Другий — за використання інформаційного майданчику “Цензор” в якості місця для виплескування чергової порції інформаційного лайна проти Порошенка було заплачено.

Черти из табакерки

Что-то знакомое слышится в этом многолосом гуле толпы: "Освободите Стерненко," - что-то такое, что вызывает прямо таки очевидные ассоциации с недавними, хорошо знакомыми, но уже полузабытыми событиями последних лет.
Ну например, с появлением любимицы украинского мудрого нарида, кандидатки в президенты Украины Надежды Савченко, готовившей вооружённую атаку на государственные органы власти с возможными сотнями убитых невинных украинцев и хаосом в управлении государством.
Или сверхрадикальным националистом руководителем УНА-УНСО Коваленко, гостеприимно принятым в Москве в результате обмена пленными.
С грузинским беглецом Саакашвили, уже год получающим 20 тысяч долларов в месяц за то, чтобы не открывал рот на своём "реформаторском" посту.
А может с целой группой представителей ФСБ-ГРУ в лице Зимина-Соболева, Гришина-Семенченко, Парасюка, как его там по кличке, появляющихся как черти из табакерки там и тогда, где и когда проводится фсбшная или полицейская спецоперация.
А есть ещё Коханивские, Боцманы, Билецкие ...... и много другого мутного сброда, поднятого ФСБ из своих запасников или возникшего как грязная полицейская пена на чистой и мужественной патриотической волне.
Эти персонажи постепенно стираются от долгого употребления, теряют свою стоимость, отзываются на ротацию и требуют замены новыми юными лицами с горячими сердцами, холодными головами и как-бы ещё чистыми руками.
И тут удивительно к месту легендированная закладка, претендующая, учитывая его младые лета, на многолетнее лидерство в правонационалистическом политическом спектре взамен истершихся, скомпрометировавших себя и утомленных тяжелой агентурной работой Тягныбоков, Фарионов, Михальчишиных и других свободо-большевиков.
Не то что Ганна Герман. Ту ФСБ как-то быстро перевело из нелегалов в легалы и к Януковичу пристроило.
Ну а сейчас, молодым дорога. Особенно тем, кто наилучшим образом проявил себя в травле Порошенко и уничтожении первых ростков стабильного цивилизационного развития нашей страны по европейскому пути. Участие в уничтожение этого движения является знаком качества для нынешних невежественных "вундеркиндов" у власти и пропуском к славе, почестям, чинам и, как следствие, к наживе и богатству. Причём, недолгое тюремной заключение на этом пути является важным и может быть наиболее эффективным фактором стремительного достижения наивысшего результата.
Прямо сейчас Сергей Стерненко доказывает это своей недолгой, но уже насыщенной биографией. Из последних событий которой почему-то вылетело предыдущее неуемное любопытство относительно заказчика Кати Гандзюк. Видимо, неотложные поручения не дают ему вернуться к этому столь волновавшему его совсем недавно вопросу. Впрочем, не только ему.
Новый мессия и вождь "радикальных националистов" де-факто уже готов к употреблению. Осталось только чуть-чуть отполировать его жертвенный образ путем недолгих и не особо тяжких тюремных испытаний, ну как некая форма целибата (формального безбрачия) для священиков, желающих стать епископами или, в итоге, самим Папой.
В любом случае, у ФСБ задумок в сундуках не меньше, чем у нас экзальтированных кандидатов в "вожди" и групп их поддержки.
Что действительно важно во всей этой истории, так это всеобщий запрос на справедливость. Суды, и вправду, обезумели от полной вседозволенности и безнаказанности. Дикие решения за деньги и неправедные приговоры по политическим и другим мотивам - это будни нашего "судопроизводства". С этим надо заканчивать немедленно, иначе с этим покончит улица под любым предлогом.
Силовые структуры крышуют рэкет и вымогательство, наркоторговлю и контрабанду. И в этом тоже вызов самим основам нашей государственности.
Именно это ощущение тотальной несправедливости и правового тупика так или иначе, рано или поздно выведет людей на Майдан. Независимо от того, кто там у нас сейчас претендует на роль мессии или вождя.
Если власть не спохватится.

Зеленський та суди

Михайло Жернаков
4 ч.
Я думав, що після масштабних протестів по всій Україні і 10 000 людей під ОП в суботу влада хоч трішки прийде до тями.
Наївний.
Зеленський як не збирався робити судову реформу, так, схоже, і не збирається.
Виявляється, головною проблемою з судами Зеленський бачить не замовні рішення, через які саджають невинних, не циклопічних масштабів корупцію і навіть не те, що судами керують з РФ (за інформацією його ж секретаря РНБО Данілова).
Гарант Конституції і дотримання прав людини скаржитися перш за все на... нестачу суддів у судах. Саме з цього він почав свій виступ на форумі "Україна 30. Розвиток правосуддя". Голову держави бентежить не те, що нас і з вами судять корупціонери, негідники і агенти ворога. А те, що цих вурдалаків у судовій системі замало.
Ок, зафіксували. Йдемо далі.
Рішення, які пропонує влада, теж відповідні - створити "суд у смартфоні" і запровадити суд присяжних. "Щоб було зручніше і прозоріше подавати до суду документи" а також щоб "народ безпосередньо брав участь у здійсненні судочинства". Про реформу ВККС і ВРП - двох ключових органів, які ідповідальні за стан судової системи в Україні - згадано лише побіжно і лише в контексті "страшного кадрового голоду в судах".
І суд присяжних, і електронні сервіси - це добре. Але це не вирішить головної проблеми - жахливої якості професійних суддів (який з точки зору доброчесності, так і компетентності).
Більше того, історіями про "участь народу у чомусь-там" і яскравими елементами смартфонового декору нас намагаються відволікти від основної дискусії - очищення суддівських органів і, відповідно, судів.
Але не вийде. Ми все бачимо.
І чергове намагання проголосувати завтра дно під назвою "законопроєкт 3711-д", який замість створення ВККС за участі незалежних міжнародних експертів віддає це в руки корумпованій і нереформованій Вищій раді правосуддя (саме під нього роздувають істерію про "катастрофічний брак суддів").
І суддівський шабаш під назвою "з'їзд суддів", на якому ті збираютьсч вибрати 4 додаткових членів ВРП і одного суддю КСУ. Причому вибрати всупереч нашим міжнародним зобов'язанням і обіцянками самого Зеленського за старими правилами, щоб ті продовжувати кидати нас за ґрати і відмазувати корупціонерів.
І те, що всі ці речі робляться за мінімум мовчазної згоди, а то й усебічного сприяння самого Зеленського.
Не вийде, пане Президенте.
Надто виско на порядку денному питання справедливості для всіх.
Чесні суди в Україні будуть. Питання тільки в тому на чиєму боці в цю історію ввійдете особисто ви.