March 10th, 2021

Пророк

"............................. Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!"

(Т.Г. Шевченко "Юродивий" 1857 )

Хочу звернути увагу, що вже тоді Шевченко розумів, що саме у Вашингтона праведний закон. Хто ще в тій Імперії мислив на цьому рівні? Та ніхто! Попри справді велику літературу. В російський суспільній думці до цього прийшли більш ніж на 100 років пізніше, у часи Хрущовської відлиги. Дисиденти шестидесятники це зрозуміли. Й довго несли до суспільства. А Тарас  розумів ще коли...

Місія Шевченка

Евген Маланюк колись дуже влучно написав: Шевченко з'явився тоді, коли більшість навколо вважали, що Україна - це минуле. Коли Гоголь створив для імперії красиву епітафію України: міф про українське казкове чи героїчне минуле, яке вже ніколи не повернеться.
І тут раптом на місце епітафії приходить абсолютно інша фігура думки і абсолютно інша емоція: емоція регенерації та палінгенесії. Шевченко був не єдиним серед свого покоління, хто цю емоцію відчув (згадати хоча б Костомарова: "лежить Україна в могилі, але ще не вмерла"), але Шевченко показав цю емоцію як грандіозне кіно, зробив так, щоб усі цю минулу-і-майбутню Україну побачили і відчули. У ньому вражає його над-індивідуальність: він справді дав вираження колективним болям і колективним надіям. колись геніально сказав, що Шевченко є "фольклорнішим за фольклор і народнішим за сам народ". І це так
але є ще одна інтелектуальна революція, яку здійснив Шевченко. Він поєднав немовби непоєднуване: етос воїна та етос селянина.
Це було для тогочасної Європи майже непоєднувані речі: цей міст можна було побудувати тільки там, де велика частина вже покріпаченого селянства таки зберегали в своєму анамнезі пам'ять про козацтво, про воїнство. Де ця пам'ять збереглася радше "внизу", ніж "нагорі", серед власне аристократії. Тому українська історія така цікава для історії Європи
для тогочасної Європи це справді було дивно: етос воїна панував у середньовіччі та ранньомодерний час; з нього народилася європейська аристократія. Це люди, які здобували статус у суспільстві своїм мечем.
Шевченко жив в іншу епоху - коли на зміну суспільству воїнів прийшло суспільство буржуа. З його абсолютно іншим етосом: не перемагати, а обмінюватися. Жити не на полі бою, а на ринку. І на цю буржуазію на п'яти наступало нове суспільство і новий етос: етос виробничий. Не перемагати, не обмінюватися, а виробляти.
Україна могла потонути в цьому зигзагу історії, пам'ятаючи лише про себе як колишню феодально-рицарську країну козаків. З власною буржуазією у нас не дуже склалося, а виробничий клас (майбутній пролетаріат) був класом знекорінених.
Шевченко (та інші його сучасники) зробили неймовірне: вони немов сплели мотузковий міст крізь епохи та поєднали колишню середньовічну воїнську культуру з мовчазною сучасною селянською культурою. Тим самим він дав цьому селянському етосу форму і сенс, а козацькому минулому - матерію сучасності.
У цьому велика Шевченкова сила - але також і його слабкість. Наших геніїв ми маємо знати і любити - але живі вони тільки тоді, коли ми з ними можемо сперечатися.
Шевченкові не дуже відомий дух буржуазної культури - з її "грою з позитивною сумою" та вмінням так будувати стосунки, де перемагають усі. Навряд чи у Шевченка ми можемо навчитися "діалогу" та "плюралізму". Він не може дати відповіді на всі наші питання - і це нормально.
Але на багато з цих питань він і справді відповів. Передусім на головне: як відродитися, коли всі навколо вважають тебе мерцем. Як жити, коли всі навколо зацікавлені, щоб у тебе це (вкотре) не вдалося. А тобі (вкотре) вдається

Схоже на підручник з психіатрії

1. Продати за кордон медичні маски.
2. Витратити антиковідний фонд на крадівництво замість передзамовити вакцину у західних виробників.
3. Брехати про "унікальну" українську вакцину.
4. Вбити економіку локдаунами для всіх, крім "вєлюрів" та "буковелей".
5. Оголосити про закупку китайської вакцини через прокладку, і не привезти її.
6. Привезти індійську вакцину, засекретивши виробника, постачальника та ціну.
7. Винен Порошенко.
Схоже на підручник з психіатрії - але це сувора реальність.

Чому всі ці журналісти та ведучі покірно слухають цю маячню, про порохоботів?

Мене цікавить: а чому всі ці журналісти та ведучі покірно слухають цю маячню, про порохоботів? Це що, норма? Слухати і кивати головою під відверту брехню? Це стандарти ВВС такі? Чому ніхто з них не поставить такій рябошапці чи мендель просте питання:
"Ви маєте хоч якісь факти чи докази існування платних коментаторів Порошенка? Їх оплати ? Маєте – то покажіть факти і докази». Як і має діяти справжній журналіст, насправді. Бо журналіст - це не просто балакаючий рот.
Натомість «журналісти» покірно споживають бездоказові твердження, брехню. І годують нею своїх глядачів. У нас брехня тепер що – норма життя? Перемагає той, хто нахабніше збреше і не почервоніє?
Якесь задзеркалля, справді.

З'їзд суддів

Що ж, з'їзд суддів не підвів.
І і попри заклики громадськості та позицію Послів G7 обрав-таки членів ВРП, які були заздалегідь погоджені:
1. Валерій Суховий - суддя ВС;
2. Сергій Болотін - голова Хмельницького апеляційного суду;
3. Віталій Саліхов - суддя Київського апеляційного суду.
Щодо четвертого кандидата буде другий тур. Але перемогу врочать Олександру Панасюку з Вінницького апеляційного суду.
Очевидно, ставку зробити на "сірих конячок" - біографії цих "переможців" немає великої кількості однозначних "зашкварів". І це бодай частковий результат зусиль тих, хто вимагав чесного відбору.
Але одне те, що вчергове з'їзд суддів обирає наперед погоджених кандидатів свідчить про три речі:
1) ВРП найімовірніше і далі продовжуватиме виконувати політичні вказівки з "високих кабінетів" і захищати інтереси суддівської корпорації;
2) систему відбору членів ВРП потрібно докорінно міняти, щоб її вибрали не суддівські мафіозі і політики, а представники громадськості і незалежні міжнародні екперти;
3) Зеленського на 100% влаштовує такий стан речей. Бо замість змінювати цю процедуру він вносить, а його політична сила голосує за законопроєкти, які замість реформи надають корумованій і нереформованій ВРП ще більше повноважень.
Але нічого.
Це проблема в першу чергу Зеленського.
Запит на справедливість вже надто високий, щоб його було можливо ігнорувати.

ЩОДО МІЖНАРОДНОГО ЦУГЦВАНГУ ЗЕ-ВЛАДИ.

сейчас с .
🍁 ЩОДО МІЖНАРОДНОГО ЦУГЦВАНГУ ЗЕ-ВЛАДИ.
🔜 За останні два дні від Зе-влади прозвучали два зовнішньополітичні меседжа, які я не можу обійти увагою.
🔜 По-перше, пан Зеленський заявив, що у випадку відсутності прогресу по Нормандському саміту, він готовий окремо зустрічатись з кожним лідером Нормандської четвірки.
🔜 Абсолютно незрозуміла заява. Точно знаю, що ні у Меркель, ні у Макрона на цей рік не стоїть у планах зустріч з Зеленським у будь-якому форматі. І якщо фрау канцлер раз на квартал відповідає на дзвінки гаранта, то Макрон не робить навіть цього. Залишається Путін, з яким найвеличніший готовий зустрітись в індивідуальному порядку. Але якщо Зеленський готовий вести переговори з Путіним віч-на-віч, яка роль таких посередників, як Німеччина та Франція? Більш того, якщо він здатний домовитися про зустріч з кремлівським карликом - невже Путін категорично відмовиться від присутності Меркель і Макрона, які, на думку Путіна, повинні "чинити вплив" на Київ?
🔜 До того ж, залишати гаранта тет-а-тет з Путіним – значить допустити підкилимні домовленості з агресором. Скажу більше: Путін може «домовитись» з Зеленським про те, про що сам Зеленський навіть не буде здогадуватись. Не можна допускати їх перемовин без міжнародних посередників – категорично не можна.
🔜 По-друге, Єрмак зробив заяву про те, що у нього, нібито, готовий черговий «план миру».
🔜 Не може бути ніякого мирного плана у Єрмака, який би відповідав інтересам України і на який би пристала Росія - це пропагандистський постріл у "молоко". І, скоріш за все, заяви – як Єрмака, так і Зеленського – недолуга спроба продемонструвати зовнішньополітичну активність на тлі провалених дипломатичних кейсів. Це і ступор Мінського на пару з Нормандським переговорних процесів, і провал місії МВФ, і відсутність комунікації з адміністрацією Байдена.
🔜 У цьому контексті, ще більше злості американцям додала історія з «вагнеровцями». 26 лютого ФБР оголосило нагороду за розшук Пригожина - власника ПВК «Вагнера». Цілком очевидно, що американці серйозно взялися за цю терористичну організацію і мають намір знищити її. А ОПУ, зірвавши спецоперацію по затриманню «вагнеровцев», виявилася на протилежному боці. І чим більше всілякі арестовичи намагаються зам`яти цю історію, тим більше Банкова потрапляє у міжнародний цугцванг.
🔜 За інформацією NYT, BiN та інших, перша частина фільму Bellingcat про «Вагнергейт» вийде 21 березня. Користувачі Netflix в США та інших країнах зможуть дізнатися з цього фільму багато цікавого про те, як нинішня українська влада ставиться до питань національної безпеки. Крім того, очікуються публічні коментарі розслідувачів Bellingcat у зв'язку з виходом фільму.
🔜 Солі у цій історії додає і те, що Зеленський до цих пір публічно не дистанціювався від Коломойського – людини, яка визнана Вашингтоном міжнародним злочинцем.
🔜 У цьому контексті є інформація, що американці настільки розлючені, що проігнорують головну (за задумкою Банкової) міжнародну ініціативу України – Кримську платформу, а на святкування 30-річчя Незалежності замість віце-президента (як планувалось раніше) приїде лише представник Держдепу.
🔜 Сам Зеленський, за словами очевидців, наразі знаходиться у дуже важкому психологічному стані. Навіть була погроза звільнити Єрмака за те, що не зміг домовитись з МІ-6 та Bellingcat про невихід фільму. Але, з огляду, на відсутність людей, яким може довіряти, обмежився відстороненням керівника ОПУ від американського напрямку роботи.
🔜 Що далі? Пропоную готуватись до ще більш абсурдних та нелогічних заяв з Банкової на зовнішньополітичному напрямі. У цьому ж контексті лежить і створення так званого «Центру протидії дезінформації» - це робиться лише для того, щоб інформацію щодо злодіянь влади, яка з`явиться найближчими тижнями, оголосити дезінформацією. Ну, як діти малі - дешево та передбачувано. Але буде цікаво - читайте .

Тривожно...

В мене погане передчуття, що Зевладою готується нова хвиля спроб одночасно капітуляції та узурпації. Вимальовується такий сценарій

1. Введення тотальної цензури під приводом боротьби з фейками. Навіть якусь некоституційну структуру для цього впроваджують.
2. Нові спроби посадити Пороха, використовуючи маячню про його зраду, яка, нібито, випливає з плівок Медведчука
3. Спроба Зе організувати зустріч сам на сам двох Вов. Не вірю, щоб це оголошувалось, якби не було попередніх домовленостей з Кремлем
4. Якийсь секретний мирний план, що "лежить на столі" у Єрмака. Підозрюю, що це і є капітуляція, а здійснення пп. 1 та 2, має на меті запобігти  бурхливій рекції патріотів на цю капітуляцію.

Що буде на засіданні РНБО 12 березня?

Є ймовірність, що на засіданні РНБО 12 березня будуть розглядати варіанти, що саме команда Зеленського може протиставити виходу фільму про "ваґнерґейт" від Bellingcat і чим хоч трохи нівелювати ефект.
Фільм очікується, за одними даними, в понеділок, 15 березня, за іншими - в неділю, 21-го. Відповідно, на засіданні РНБО, гіпотетично, займатимуться вигадуванням "димової завіси", котру треба буде запустити одразу після виходу фільму: щось, що достатньо якісно відволіче увагу. Скажімо, викриття ще якоїсь спецоперації Кремля. Чи прийняття все ж закону про колаборацію в найжорсткішому варіанті. Чи заборона ОПЗЖ. На що вистачить фантазії Зекоманди.
В цьому контексті вже заговорили про звільнення Єрмака (котрого вже тривалий час практично не чутно). Того самого Єрмака, котрий, згідно з даними деяких ЗМІ, і співвласника проєкту Bellingcat, і навіть британську розвідку просив прикрити вихід фільму. Але він, по суті, звичайний канцелярист, котрий звільняється одним пересічним наказом. Напружувати для такого ціле РНБО - контрпродуктивно. Хоча звільнити Єрмака дійсно можуть, якщо вирішать, що це дещо покращить ситуацію.
Навряд чи таке відволікання уваги спрацює з нашими американськими партнерами, але необхідність приймати якесь рішення у зв'язку з цим однозначно дещо приведе в тонус Зеленського. Зрештою, перш ніж налагоджувати тісну співпрацю, Держдеп і Сенат мають бути впевнені, що деталі цієї співпраці не будуть моментально зливатись ФСБ.
Ну і загалом рухи в цьому напрямку ще раз нагадають Зеленському про необхідність однозначного вибору між олігархом і Держдепом.

Інформаційна підготовка до війни сягнула піку

Інформаційна підготовка до війни сягнула піку

Вчора засинав під враженням від почутого в ефірі Соловйова питання - “чи готові ми бомбити українські міста”. Ранішні новини принесли заяву одного з російських чиновників про ймовірне нанесення ракетних ударів не на Донбасі, а по Києву.

Сигнали більш ніж очевидні на тлі того, що загалом антиукраїнська істерія в російському інформпросторі сягнула піку, і співставна з 2014 роком. В тій реальності, і це вливають у вуха росіянам, бандеровские полчища (це дослівна цитата) сьогодні-завтра нападуть на Донбас, який вони вже зараз піддають безперервним обстрілам. І Росія-матінка має стати на захист 400 тисяч власників російських паспортів, які вона там вже встигла роздати.

Росіянам згодовують кадри начебто перекидання української військової техніки до лінії зіткнення, яка їде вбивати “русских людей”. Хотілося б, щоб ешелони були справжніми, але думаю фейк. Різноманітні “воєнкори” повідомляють про прибуття на Донбас “оркестру” - так називають найманців Вагнера. І з задоволенням пишуть, що ось-ось подує “Сєвєрний вєтєр”, себто російська армія, і українське питання буде остаточно розв’язане. З українців ліплять образ якихось придурків, ні на що не здатних дегенератів.

Я нічого не перебільшив, навіть пом’якшив. Все це лайно ллється на російському ТБ.
Мова йде про інформаційну підготовку до військового нападу після провокації, яку вчинять бойовики. Чи, і це більш ймовірно, самі російські військові.

В нашій паралельній реальності - фактично тиша, за виключенням поодиноких заяв прозрілого Кравчука. Зеленський продовжує просувати вже давно мертву ідею Нормандської зустрічі.

Не стану повертатися до добре відомої ситуації у війську, до згубної політики умиротворення агресора, до можливої наявності “крота” в оточенні Зеленського, про що вже говорять ледь не бабусі біля під’їздів.

Що справді напрягає в цій ситуації - це відсутність і по сьогодні прямого контакту між вищим керівництвом США і України.

І судячи з останніх дій Банкової, там зробили все, щоб перспективу розмови Байдена і Зеленського віддалити ще більше. Бо напередодні і після санкцій проти Коломойського випустили на сцену Мендель, прес-секретарку, яка і стала основним спікером в цьому питанні. Не президент, не глава МЗС, і ніхто інший з високопосадовців. А зміст сказаного навіть не хочеться коментувати.

В цій небезпечній ситуації є промінчик надії на те, що сам Донбас і і всі присутні на ньому колаборанти, окрім особливо навіжених, втомилися від війни. І це справді так, тому що вже пішов восьмий рік від її початку.

Також нинішня екзальтація в РФ може бути елементом шантажу і торгу з Америкою.

Але з іншого боку, за ці роки Росія і так потужно зіпсувала собі імідж вбивствами у Європі. Вона готується до ще більшої ізоляції, отже перенесення бойових дій в інші точки українсько-російського кордону, або повітряні удари не є аж таким фантастичним сценарієм.

Зрештою, питання забезпечення Криму водою стоятиме для Кремля все гостріше.

США судячи з контексту публічних виступів Байдена про Україну готові не дозволити Росії вдатися до прямої агресії, або жорстко відповісти на неї. Питання у тому, наскільки глибоко вони при цьому готові взаємодіяти з нинішньою українською владою.

До речі, жодної реакції на агресивні заяви російських офіційних осіб в Україні очевидно не буде. Буду радий помилитися