March 13th, 2021

Піар

Сьогоднішнє шоу Шустера прекрасно дає відповідь на питання, звідки взялася тема з "Харківськими угодами".
Забудьте про державні інтереси.
Це чистий піар Зекоманди.
А саме - продовження передвиборчої теми "потрібні нові обличчя, бо всі старі ні на що не здатні / одне одного варті".
І ось як це працює:
- вкидаємо тему "хто пов'язаний з Харківськими угодами - той зрадник"
- дивимося, як всі причетні (Литвин, Соболев, Паліца, тощо) активно гризуться між собою, щоби хоч якось відбілити кожен себе
- а Данилов, який "банкує" від Зекоманди, тихо спостерігає, як "старі обличчя" наввипередки "мочать" і "топлять" одне одного.
Бо єдина політсила з нинішніх, якої на момент "Харківських угод" ще й в проекті не було - це в нас хто? - "Слуга народу", ось хто!
Щоправда, лідер цієї політсили тоді перед лідерами "братських Росії та України" на сцені блазнював; але ж про це в Шустера точно не згадають. ))
Якщо "забути" про цей незручний момент, Зекоманді навіть робити нічого не треба - після такого інформаційного вкиду різноманітні опоненти чинної влади все для неї зроблять самі.
*
І остання деталь: про Демченко. Те, що рано чи пізно його це зачепить, було ясно від самого початку. То, може, його цим же інформаційним вкидом потроху в "зрадники" готують на перспективу розвитку "вагнергейту"? Або принаймні на свіжий гачок вішають? Бо рано чи пізно "зрадника" "вовкам" (громадськості) віддавати доведеться, а вибір невеликий...

Плагіада

Kostyantyn Zorkin
11 ч.
Країні... тьфу, тобто Київському універу потрібен литвин.
Ну принаймні так вважає сам литвин.
А я принагідно нагадаю про те, що в нас уже є міністр освіти - плагіатор, ще не вистачало ректора КНУ - плагіатора.
Оскільки скандал досить старий, тобто деякі студенти тоді якраз тільки народились, то нагадаю - Томас Каротерс (Thomas Carothers). Це в нього у 2002 році спіонерив статтю литвин і не поніс за це ніякого покарання. Академік хєров.
Тому пропоную всім небайдужим громадянам за будь-якої нагоди - чи то на публічних заходах за участю нешановного литвина, чи то в коментарях у соцмережах - нагадувати йому це прізвище.

Реквием по "русскому миру"

Павел Казарин

Чем больше Москва борется за "русский мир", тем хуже ему живется.

Секретарь Совбеза Украины Алексей Данилов заявил о том, что вторым языком в стране должен быть английский. Такие слова не могли прозвучать до аннексии Крыма. Но обречены были прозвучать после.

Они стали возможны благодаря Москве. Той самой, что отправилась семь лет назад воевать за "русский мир". Сила действия равна силе противодействия.

Чем активнее в Кремле ставили под ружье культурное наследие – тем быстрее эта война превращалась из сражения за деколонизацию в битву за дерусификацию.

Великий и могучий

Полтора года назад Владимир Путин заявил о попытках "бесцеремонно сократить пространство русского языка в мире". Обвинил во всем "государственную политику отдельных стран". И это тот случай, когда с российским президентом придется согласиться.

Политика Кремля и правда идет не на пользу русскому языку.

В отличие от того же английского, у русского языка Москва отобрала главное – политическую нейтральность.

Изучение английского не посягает на идентичность – выучивший его литовец остается литовцем, а казах – казахом.

А русский язык Кремль продает как пакетный товар. Пытаясь пристегнуть к этому культурному локомотиву лояльность к империи и согласие с российской версией истории.

Москва приложила все силы, чтобы превратить заграничные "русские школы" в фабрики "русских людей". Тех самых, что должны быть в оппозиции к своему государству.

К его истории и языку. Кремль раз за разом пытается не допустить интеграцию собственных диаспор в политические нации тех стран, в которых им выпало жить. Лишь для того, чтобы затем использовать их как рычаг давления. Как инструмент для влияния и повод для вмешательства.

Чем хуже им живется – тем больше у Москвы становится прав на окрик.

В результате, соседние страны обречены защищаться не столько от самого языка, сколько от всего, что идет с ним в рамках "пакетного предложения".

Тем более, что для бывших советских республик этот товар поставляется как повод для вторжения. Любой носитель языка объявляется российской собственностью, которую Москва обязана защищать. Ровно то самое, что мы наблюдали семь лет назад в Крыму.
                                                                      Крымские уроки

При этом, в общем хоре с официальным Кремлем поет и российская оппозиция. Та самая, что раз за разом пытается усидеть на двух стульях.

Вместо того, чтобы говорить неудобную правду – предпочитает удобную полуправду. Например, рассуждает о необходимости провести в Крыму "честный референдум".

Любые подобные заявления – это история про "родоплеменное". Фактически, нам говорят о том, что если на какой-то территории живут люди, которых Москва считает "своими" - то это повод для вторжения.

Повод для аннексии и оккупации. И пока сами российские оппозиционеры убеждены, что "защищают своих" - на деле все происходит с точностью до наоборот.

По сути, в этот момент Москва посылает своим соседям сигнал. Пока у вас живут те, кто готов окрестить себя "русскими" - ваша территориальная целостность под вопросом.

Пока у вас есть те, кого мы считаем "своими" - будьте настороже. И это все звучит как прямой призыв к российским соседям заниматься ассимиляцией и дерусификацией.

"Соотечественники", "русскоязычные школы", "копромиссные учебники истории". С подачи Кремля все это теперь становится бомбой под суверенитет соседей. Пример Крыма выглядит как недвусмысенное предупреждение.

Хотите защититься от вторжения? Стремитесь к внутренней монолитности. Языковому однообразию. Позитивной дискриминации. К единому и суверенному взгляду на историю своей страны.

Потому что в противном случае есть риск проснуться и обнаружить российские триколоры в одном из своих регионов. А Кремль и "оппозиция" станут на два голоса твердить о том, что раз их поезда не пускают под откос, то новое статус-кво следует закрепить.

Траектория бумеранга

Нынешнее заявление главы украинского Совбеза прозвучало в Киеве, но рождено Москвой. Предпосылки для него заложил Кремль, когда решил загнать под ружье всех классиков без исключения.

Позиция Москва сводилась к простому. Хочешь чтить Чехова и Толстого – будь добр радоваться Крыму и Донбассу. Хочешь восхищаться Гагариным и Достоевским – привыкай молиться на кирпичные стены Кремля.

Кремль долгие годы начинял культурное наследие своей страны духовными скрепами и шовинизмом. Объявлял пятой колонной тех, кто с этим не был согласен. И стоит ли удивляться, что соседние страны пытаются этот комплексный обед не покупать?

Вдобавок, ставка Москвы на то, чтобы превращать "соотечественников" в топливо для империи запустила еще один процесс.

Многие русские стали интегрироваться в Украину – в силу того самостоятельного выбора, который они сделали между старой родиной и новой.

И в этой ситуации Кремлю уже не приходится рассчитывать на то, что они станут лоббистами его интересов. Потому что выбор новой идентичности оказался сопряжен с утратой старой. А потому новая перепись, вероятно, подарит нам немало сюрпризов.

А еще мы станем наблюдать за тем, как будет сокращаться ареал русского языка. Как жители соседних стран станут изучать русских классиков в переводе и на уроках иностранной литературы.

Как каждая страна будет вооружаться своей собственной суверенной версией истории, в которой для российских духовных скреп уже не останется места. И все эти перемены стали возможными лишь благодаря тому, что Москва не оставила соседям право на иллюзии.

https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2021/03/13/7286326/

З хворої голови на здорову

А, он воно що - "позитивні" починають розганяти "відповідальність за Мінські угоди, як і за Харківські" (с)
З надією на те, що РНБО не протухла зеленим маразмом так само як всі інші органи, можна розпрощатися.
Що б вони не робили - спрямовано виключно проти Порошенка та його команди.
Тому ніхто ні за що не відповідатиме, ні Медведчук за спонсорування тероризму, ні Зеленський за виступи в бані перед Януковичєм з Медвєдєвим після зрадливого голосування парламенту - а продовжиться тупе мочілово українських державницьких сил, яке триває з кінця 2014 року і досі, і в якому злилися кремлівці, наші "націоналісти", "ліберал-демократи", "новиє ліца" та інша вишивата типу Арєстовіча-Гріценка.
І традиційно - всі промовчать про другого за цей тиждень загиблого бійця, це народу чути не так цікаво, як популістичну маячню.
Ну ок, помажте її ще трохи на хліб, ми почекаємо.

Від себе: в мене теж повне відчутття, що вся ця кампаня РНБО організована, аби наїхати на Пороха й на всю опозицію часів Януковича, ніби-то, вони винні у підписанні Харківських угод. Тобто, всі ті, хто чинили опір винуваті, а ті хто мовчав та в Москві гастролював, підписував ці угоди, навпаки, герої.

Вже виліз Доній з явною брехнею, що існувала домовленість між тодішньою опозицією й владою, що тим дадуть проголосуавати картками відсутніх опозиціонерів. Ми ж бачили, що їм не давали, й там була брутальна бійка. Але тих було більше й серед них були підготовлені для бійки бандити. Й де той Доній був раніше, чому 10 років мовчав?! Вже мразь академік Литвин, який це все особисто організував та нахабно підписав, попри гучні протести опозиції, щось таке варнякає ніби опозиція винна.

Якесь інтерв*ю 10 річної давності Пороха навели, де він схвалюав це рішення. Порох тоді жодного впливу ні на які рішення не мав. Намагася дистанціюватися від опозиції, зберігти якісь стосунки у відносно лояльній Україні частині російського естеблишменту. Це ж було у 2010, не було війіни, й ніхто в неї не вірив. Не знаю, чи варто вважати ці його слова помилкою? Дипломатія річ хитра. Наприклад, очевидний саботаж з розгоном Майдану з боку силовиків після 1 грудня- явно результат якихось непублічних перемовин й відносно спокійного ставлення до Майдану Зурабова -тодішнього посла РФ, який був у дружніх стосунках з Порохом (де той Зурабов зараз, цікаво? його кар*єра точно припинилась). Помилка то чи ні, але шкоди від того інтерв*ю рівно 0. Робити Пороха винуватцем просто смішно.

Нарешті наїжджати стали на Юлю. Я вельми критично ставлюся до Юліної діяльності, починаючи з 2014. Але оголошувати її винною у Харківських угодах - це брехня або тупіість. Брешуть, що ніби-то вона підписала невигідний Договір про газ, який ніби-то змусив Януковича підписати Харківські угоди, аби знизили ціни. Той договір вона не підписувала, а лише узгодила з Путіним ключові моменти. А підписав його Дубина, бо не можна було не підписувати: тиснула Європа. Договір містив компроміс. Він одразу встановлював не таку велику ціну, а потім надавав Україні інструментарій для боротьби проти підвищення. Янукович просто не користався цим інструментарієм, на коліна ставав, щоб кремлівського Хана не дратувати. Піздніше, вже за Пороха, Вітренко з Коболевим пречудово саме цим інструметарієм скористалися. Нарешті, ніякого зниження цін Янукрвич не отримав, попри Харківські угоди й стоянні на колінах. Отже звинувачення на адресу Юлі тут теж брехня, яку деякі порохоботи недалекоглядно й простодушно підтримують.

Дежавью

​​🏛️ Самым интересным событием съезда партии "Слуга народа" было избрание политсовета партии. В политсовет вошли не только депутаты парламента, но и действующие министры правительства.

😮До этого действующие министры в политсовет правлящей партии, лидер которой - президент страны, входили во времена Виктора Януковича. Это была правящая тогда, "Партия регионов". Она тоже имела большинство в парламенте. И кстати, там тоже терпеть не могли Виктора Медведчука.
659views

March

Смердящая ностальгия

Вот сейчас прямо по каналу НТН  показывают "Неуловимые мстители"
Безумно талантливая коммунистическая и укранофобская пропаганда.
Кино моего детства.
Все пацаны смротрели по 100 раз и помнили все реплики на память.
Попробовал сейчас посмотреть и не смог. Смердит
Но талантливо.