April 16th, 2021

Герои задним числом


Сергей Высоцкий

На этой неделе президент Владимир Зеленский встрял в очередной скандал связанный с войной. Человек, который позволяет себе разглагольствовать о том, как бы он сложил голову за Крым в 2014, на страницах всемирно известного журнала Time заявил о том, что украинской армии не стоило освобождать Шумы в 2018 году! Этот отрывок из статьи сопровождавшего Зеленского на передовой американського журналиста дословно звучит так: «Стоя там (в Шумах - авт.) в своём пуленепробиваемом жилете, Зеленский не обещал отомстить за тех, кто погиб защищая эти окопы. Напротив, он поставил под сомнение саму необходимость занятия этих, тогда контролируемых при поддержке России, позиций путём атаки на них в 2018, ещё до того, как сам Зеленский был избран президентом. «Для кого-то это означало что мы - крутые парни, - говорит он, обводя взглядом «зеленку», - для других, означало что их сыны не вернулись домой». Особо отмечу, какое удивление недоумение сквозит в словах журналиста о том, что Верховный Главнокомандующий не говорит ничего о цене, которую должны заплатить оккупанты за жизни украинцев! Кемска волость? Да, на здоровье! Одним украинским ПГТ меньше, один больше, какая разница? Главное, чтобы ты здоровеньким рос! Буквально через несколько дней тезисы о том, что приказы не так отдавались в 2014 году развила в своей интервью для «Интерфакс-Украина» министр по делам ветеранов, генерал-майор СБУ Юлия Лапутина. Сказав о том, что в 2014 году все было готово для освобождения Славянска и Донбасса, в том числе силами «Альфы». Но приказа не было! Настойчивое желание действующей власти во главе с Верховным Главнокомандующим постоянно концентрировать внимание общества на мнимых поражениях 2014 года достаточен просто объяснить психологически. Желание обесценить чужие достижения тем больше, чем меньше у человека достижений собственных. И правда, какие достижения на театре военных действий могут показать обществу люди, чьи военно-политические успехи ограничиваются решительными отступлением, стеснительно именующимся «разведением войск»? Мы смело сдаём позиции, которые вы трусливо отвоевали в 2014-2019 годах? Так мы слона не продадим! Поэтому будем говорить о том, какими мы были бы смелыми теоретически! Хорошо ляжет в известную матрицу «каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны». Обвинять других в своих же слабостях - очень удобный способ оправдать себя, своё бездействие и своё бессилие. В том числе бездействие и бессилие в 2014 году! И ладно бы Зеленский. В конце-концов, в 2014 он был озабочен скорее проблемами потери рынка в России, чем сложными вопросами национальной безопасности и государственного строительства. Но генерал СБУ Лапутина могла бы не поддакивать живущему в стране своих розовых иллюзий президенту. Потому что 2014 год помимо нее помнит масса людей. Прекрасно, например, помню насколько «Альфа» была готова выполнять поставленные приказы об освобождении областных администраций! Так готова, что каждый второй боец отказывался подавать руку руководству страны, называя их «хунтой». Помню и о гражданине Российской Федерации Якименко, который при Януковиче занимал пост председателя СБУ - утвердившим разработанный совместно с Россией план «бумеранг», направленный на зачистку Майдана. И про отдельное крыло с отдельным входом, выделенное для сотрудников ФСБ в главном здании СБУ тоже прекрасно помню. Помню о том, какие приказы отдавались в Крым! И даже помню о том, как офицеры, браво рапортовавшие о выполнении этих приказов, бухали в кабинетах вместе с офицерами Черноморского флота РФ, обсуждая новые звездочки и прочие плюшки, которые в изобилии посыплются на них из российского рога изобилия. Помню как на заседании СНБО Турчинов пытался ввести военное положение и весь Совет Нацбезопасности чесал репу, пытаясь понять куда именно надо перекидывать 5000 боеспособных бойцов, которых смогли наскрести по всей стране - на погибель в Крым против 15-тысячной группировки войск, на Донбасс или в Киев, защищать столицу? Помню, как Пашинский носился по всей передовой с «Глоком» наперевес, убеждая скованных единым с российским офицерством «боевым братством» генералов открывать огонь! Помню, как Парубий снаряжал вчерашних менеджеров и айтишников из «Самообороны Майдана» на войну - с охотничьими карабинами. Помню как чуть позже, после выборов, Порошенко отдавал те самые пресловутые приказы о наступлении возрождающейся из пепла украинской армии! А вот Зеленского с автоматом в Крыму не помню! В Москве на съёмках - да! В Крыму - нет! И если Зеленский или генерал Юлия Лапутина хотят вспомнить 2014, им не стоит придумывать байки про отсутствие приказов. Им стоит вспомнить о том, что в 90% случаев эти приказы просто не было кому выполнить. И это будет правда про самоотверженный подвиг Украины и украинского народа. Правда о том, что вопреки многолетней инфильтрации российскими агентами наших спецслужб, вопреки системному уничтожению армии, украинцы дали агрессору по зубам. 2014 год - это год нашей победы. Приговорённая Кремлем к расчленению страна вопреки всему победила. «Новороссия» скукожилась до трети территории Донбасса. А две трети, в том числе Славянск, были-таки освобождены. Без иронии боевому генералу Лапутиной стоило бы гордиться в том числе и собственным наследием, собственными победами на полях российско-украинской войны. Боевой генерал по идее должна была бы иметь смелость сказать об этом президенту! Но смелость на войне, очевидно, не всегда означает смелости в кабинетах! А самому Владимиру Зеленскому вместо гипотетической игры своими теоретическими мускулами задним числом, стоило бы поблагодарить судьбу за то, что в 2014 году он был там, где он был, а не у руководства страной. Сидеть на диване и поносить боксёрский поединок легко! Нелегко стоять на ринге, получать в челюсть, вставать после нокдаунов, но продолжать бой! Простите, Владимир Александрович, всем тем, кто не так воевал в 2014 году! Кто не так освобождал украинскую землю! Простите, что не взяли Кремль! Простите и покажите всем пример - повоюйте лучше!

https://censor.net/ru/blogs/3260016/geroi_zadnim_chislom

САНКЦІЇ КОЛЮЧІ АЛЕ ВОЮЄМО МИ

сейчас с и ещё 2.
САНКЦІЇ КОЛЮЧІ АЛЕ ВОЮЄМО МИ
Оптимістам нові санкції США проти Росії здаються недостатніми, скептикам - суттєвими. Оптимістам хотілося би, щоби США відключили РФ від "свіфту" (хоча навряд вони це можуть зробити одноосібно), запровадили газове ембарго (що суворо вдарить по Україні, втім, на мою думку це радше пішло би нам на користь) і нафтове ембарго (це нам "паралельно", давно, на щастя, цей ринок диверсифікований). Ну і - чому би американцям ще й трійко дивізій не відправити до України? Це, до речі "цікаве питання", звісно, не в масштабі дивізій, але обговорюється...Скептики новий пакет санкцій оцінюють по-іншому: насамперед, добре, що він з'явився, та ще й одразу після московського рохкання про дзвінок Байдена, "готовність до зустрічі", Босфор - і таке подібне. Який "чуттєвий" термін знайти для нас - о, єзуїтство! Тим більше, що Джозеф Байден - ірландський католик. Ні, панове, це і не довірлива політика Буша, і не прохолодна політика Обами, і не схарапуджена політика Трампа - це знущання над росіянами. Про це свідчить не тільки оголошення цих санкцій на наступний день після обіцянки якихось "колись" перемовин, і навіть не параліч, по суті, запозичень РФ, а "методична дріб'язковість", характерна для американського Мінюсту. Знавіснілий Ньюзфронт, фонди з "екосистем" Пригожина та закоріненого ніби в Німеччині та Великій Британії Володимира Якуніна (особливо через ці останні ллються кошти для підкупу німецьких політиканів), ще різні медійні організації. Далі - більш чи менш відомий російський інфотех (передбачаю частково пропорційне збільшення інвестицій в український айтішний бум). Ну і - знищення шансів голови СЗР Росії Сергія Наришкіна на "трон" (як-то кажуть, читайте оригінальний документ). Додатково, президент Байден оголосив надзвичайний стан у царині національної безпеки - коли ж таке було, може за Рейгана, Картера, Трумена - і саме через російську загрозу. Не холодна війна? Та й справді, гібридна напівгаряча. Тепер - спитають оптимісти, а коли ж батальони зійдуть з чінуків, коли нас запросять до НАТО, частуючи - ок, не печеньками, а піццою, коли встановлять у нас американські ракетні бази (спойлер - наразі вистачає охопленням і тих, що поряд)? А тут от що - насамперед, на відміну від перших місяців 14-го Україна має власну здоровезну армію (і - за всіма опитувннями, їй вірить). Далі - здається-всім-уже-здається, що президент Зеленський точно знає, що робити, аби ще ближчою Україна стала до НАТО, а робить він (бо вся влада, можна сказати, сьогодні належить йому) це чи ні, то тут Байден за всієї любові до України перевершити нашого президента не здатен. Так, ризик нової великої війни має місце - бо, як кажуть серед сірих гамадрилів, не треба дупу підставляти із ідіотськими мирними ініціативами - що ж, українська нація і так воює восьмий рік, а президенту її країни є сенс прискорено подорослішати. Нам допомагали і допомагатимуть, що й робиться непорівняно більше відносно 14-15-го років. Поменше треба зойків та нитва в ефірі - справимося, ми це вже вміємо. А Джо з Делаверу - спасибі: це початок, далі буде, а якщо все "далі" буде як треба українцям, то головне - не триндіти зайвого.

Брехливий Арахамія

Арахамія не розгубився.
Каже, що інвестиції в країну не йдуть через трансляції по західним телеканалам новин про розгортання біля українських кордонів російської армії - і таку маячню розносять з офіційної платформи "слуґ" для лопоухих глядачів.
Це циніче створіння обмовилося по Фрейду - бо їм вигідніше приховувати справжній стан речей, що вони і робили два роки, замовчуючи провал своїх "перемирий" та фоном розповідаючи про наші втрати ніби через "солдати нє туда полєзлі".
Тільки війна триває не два їхні роки перебування при владі - а і п'ять до них, в які вони проігнорували шість хвиль мобілізації і підмахували кремлівській пропаганді про "свінарчуков" та "торговлю на крові".
Але чомусь раніше інвестиції тільки збільшувались, хоча росіяни були загрозою не меншою, навіть воєнний стан було оголошено, з якого всі тоді поржалі, забули?
Правда в тому - що "слуґі" зробили нас слабкими.
Інвестори пішли через їхню швондеровщіну, Путін обнаглів через занепад нашої обронної сфери та дискредитацію нашої армії, міжнародна підтримка послабла через капітулянські конвульсії та кротів в ОП, і той же Арахамія особисто блокує створення ТСК по "вагнерівцям".
Населенню ж постійно пропонують стрілочників, і тепер це вже не тільки Порошенко.
Це західні канали лякають інвестора - а не Коломойський в кабінеті Зеленського і Татаров в його ОП.
Це Байден не хоче брати до НАТО - а не паркетний Таран, Найєм в кризовому Укроборонпромі та хомчаковці тягнуть ЗСУ в совок.
Це іноземні виробники не поставляють вакцину - а не мафіозна піраміда розікрала антиковідний фонд.
Горе тому народу, який продовжує сприймати весь цей маразм колективного Арахамії - тому і горе, і ганьба, і війна.
Все справедливо.

Но есть и хорошие новости...

Оптимизма пост
Много кто в унынии тут уже высказался, что в сравнении с президентом-клоуном хуже уже не бывает. Спешу вас уверить, бывает! Сегодня в эфире программы "Что это было" на канале "24" Алексей Арестович поделился своими планами стать президентом. В студии его тут же поддержал Сергей Лещенко, который предположил Арестовича в паре с Аваковым во втором туре.... Так что, что бы вы там себе ни надумали, ловите момент, у Украины, похоже, сейчас пока ещё белая полоса.

Бабченко часто бывает вменяемым

Ну, комон. Вы слово "дипломатия" слышали вообще? Или реально кто-то ждал, что Байден выйдет, станцует на трибуне "Путин хуйло" и нажмет ядерную кнопку удара по Москве? Дипломатические заявления дело вообще такое.
Но в данном случае все понятно. Будешь стягивать войска - вводим эсминцы в Черное море. Даёшь шаг назад и перестаешь стягивать войска - ну, и мы эсминцы пока попридержим. А там выбирай. Хочешь воевать - ок, будем воевать. Вот наши эсминцы, вот наши "джавелины", вот наши Global Hawr. А хочешь, можем начать сотрудничать по климату и Ирану. Карты на столе, выбирай. Кстати, вот тебе и санкций вдогонку на всяк пож.
Нормально все сказал.
Спокойной ночи.

Чернозем эшелонами...

"Патрушев: Киев может организовать провокации, чтобы начать военные действия против Крыма. Он добавил, что опасность терактов вероятна не только на территории России, но и в других государствах".
Может организовать, а может и нет. Но на месте крымчан я бы подождал пока ходить в людные места, на всякий случай. А то помимо воды 6 часов в день могут случиться учения с сахарком как в 1999. Хлопок газа произойдет и отрицательный рост населения в панельке.
На Крым тоже, конечно, забористая наркомания. Сейчас только подождем когда кантемировку подвезете (как без нее начинать), бурятов (они на полигонах пока), когда катера десантные притянете (они на Дону сейчас). И кинемся на Джанкой. На подготовленные позиции, через бутылочное горло, по ровной как стол простреливаемой степи. Инфа сотка. 7 лет ждали пока вы притащете на полуостров побольше войск.
Вообще, сильно удивляет уровень клюквы, который в голове у российского руководства. Секретарь Совета безопасности России, кавалер ордена Мужества и Богдана Хмельницкого (лол), руководитель ФСБ в свое время. И вещает как эшелонами вывозят землю из Украины. И центры диверсантов у него, которые при поддержке Запада будут проводить терракты не только в РФ, но и других странах. Чтобы напасть Крым.
Что за майонез в черепной коробке? Почему люди, которые должны следить за землей сданой в аренду китайцам, так парятся за украинскую? Почему люди, которые 7 лет содержат в Донецке подвалы, пыточную "Изоляцию" и комендантский час, так горят от подготовки наших ССО США и учений? Непаханное поле для диссертаций по психиатрии.
Пока все идет к тому, что все это дело с российской переброской реакция на "Защитника Европы" НАТО. И сейчас решительный и мощный ответ России спас молодые республики и Крым от наступления "радикалов, подогреваемых деструктивной деятельностью США". Сами придумали опасность - сами спасли.
Недешев цирк, но не дороже чем африканским князькам "Панцири" презентовать и много месяцев вести войну в Сирии. Хотят они говорить с США и не хотят новых санкций. Но вот эти сумасшедшие деды, которые с 1975 года в КГБ и вывозят черноземы поездами в своей голове, могут только так. Вроде и не было двух поколений жизни. Англичанка гадит, а США засылает диверсантов.

От себя: Всю свою длинную жизнь слышу этот советский бредовый миф о черноземах, которые мировые лидеры в сельскохозяйственном производстве и технологиях, кормящие просто так сотни миллионов людей в мире, собираются зачем-то вывозить с Украины. Причем, он популярен даже у достаточно просвещенной публики. Недавно слышал этот идиотизм от одной неглупой дамы- противницы рынка земли. "Золото украинских черноземов!!!". И невозможно объяснить, что черноземы- это не золото. Это смесь песка с дерьмом...

Обережний оптимізм

Головна проблема останнього виступу президента США — у тому, що його можна трактувати так, як вам того хочеться. Хочете — в зраду, хочете — в перемогу.
Якщо ви хотіли почути «США не нададуть Україні серйозної допомоги в боротьбі з агресором, обмежившись символічними кроками», ви можете знайти відповідний сигнал у словах Джозефа Байдена про те, що з Росією слід співпрацювати, американці не хочуть ескалації, та у тому факті, що більшість претензій до РФ зводилася до втручання в американські вибори, а не до агресії проти України.
Якщо ж ви хотіли почути зворотнє — цитуйте той пасаж, де президент Сполучених Штатів згадував готовність захищати Україну та інших європейських партнерів.
Нещодавнє його звернення можна тлумачити в обидва боки. Так само, як і той факт, що, з одного боку, президент Байден сам пішов на контакт із Путіним та відкликав есмінці, що йшли у Чорне море, а з іншого — на наступний же день вжарив санкціями, до того ж справді вагомими.
Себто, і слова, і дії президента США, за бажанням можна тлумачити в двох протилежних парадигмах. Це не додає ясності.
Втім, давайте все ж дещо зауважимо.
По-перше, відповідь президента США на питання щодо Північного потоку-2 була доволі однозначною. США залишаються проти.
По-друге, цей виступ було спрямовано не тільки на американську аудиторію, а й на європейських партнерів — це видно по тому, як згадувалася Європа та її безпека. З огляду на це, деякі «миротворчі» нотки в тексті промови можна віднести на рахунок заспокоєння партнерів по інший бік океану, підігравання їхньому баченню ситуації.
По-третє, президент Байден чітко пояснив американцям, чому дії Росії є неприпустимими — як щодо США, так і щодо їхніх союзників. Це — необхідний наратив, якщо президент справді розглядає варіант жорсткої протидії Росії. Це пояснення, навіщо така протидія, американському електорату, який в принципі не дуже цікавиться зовнішньою політикою. І саме цим можна пояснити серйозний акцент на втручанні РФ в американські вибори — хоча зараз мова йде не стільки про них, скільки про агресивні дії на українському кордоні.
Отже, за сумою ознак логічно було б поставитися до виступу президента США з обережним оптимізмом.
Звісно, якби він взяв курс на жорсткішу риторику — нам було б психологічно легше. Бо найбільше лякає саме перспектива того, що США спробують домовлятися із гопником, що лише зпровокує його на подальшу агресію. Втім, президент США має діяти з урахуванням не лише наших страхів, а й позиції його виборців та колег серед лідерів ЄС.
Дуже невдовзі ми побачимо, що з цього вийде. М’яч зараз на російській стороні.
Нам же, як і завжди, залишається зберігати спокій та чистити кулемета. Як би не розвивалася ситуація, її кінцевий результат залежить від нашої готовності дати відсіч агресору.
Тож підтримаймо таку готовність.
, член Політради Демократичної Сокири