April 20th, 2021

Сморід

Можете уявити ситуацію, щоби нардеп з фракції президента Порошенка поїхав до Лукашенка і вислуховував там маразм про "помощь Путина в восстановлении Донбасса" , "єдінство трьох народов" та розповідав як "укАінци хотят такова презідєнта как ви"?
Та верещали б вже всі, від Садового і Тимошенко до професійних активістів з розслідувачами, і Боцман би кидався свинками, а Тягнибок гранатами.
Тепер же нічого, зелений нардеп Шевченко множить на нуль імідж України в колаборантських розмовах з путінською підстилкою - і хоч би що.
Ну на фракцію його покличуть, де він з Бужанським напару розкаже всім товаріщам чергове анал-табу.
Це у Порошенка були "кадрові прорахунки", точно?
Та були, але Найєм з Лєщєнко чомусь у Зеленського тепер, разом з іншою саакашвалью.
Влада здохла, розклалася і смердить вже на весь світ, тільки деяким українцям ще фіалки мєрєщаться.

Очікуємо

Путін продовжує грати в кішки-мишки. Погодився виступати на кліматичному саміті, організованому Байденом. Себе Путін, звісно, вважає кішкою, Байдена - теж, а нас - мишкою. І дуже хоче, щоб йому не заважали грати.
Завтра під час звернення до парламенту Путін точно спробує всіх приголомшити. Але у нього й виходу немає, треба ж якось "відповідати" істеричному цунамі в російських ЗМІ. Та й хочеться виглядати крутим перед кліматичним самітом.
Тому бомби в цьому посланні будуть. Наприклад, про розміщення російських військ у Білорусі або навіть початок об’єднання. Ґрунт для цього маячнею про замах на Лукашенка вже підготували. Не обійдеться і без жорстких слів про окупований Донбас. Не факт, що Путін піде на визнання або на введення "миротворців" під соусом "української загрози". Може залишити це на потім, бо треба далі зі США торгуватися, щоб йому дозволили грати з нами, як з мишкою. Завтрашнє послання відкриє новий етап тиску на Україну, незважаючи на те, що там буде сказано, а що залишено за кадром.

Мафія

Бігус.інфо у "прайм-тайм" 3 годині ночі спростував "кейс Семочка". За рішенням суду визнав наклепом всі до єдиної вигадки: і про мільйони у Семочка, і про російські паспорти, і про ко-корупцію.
Подія грандіозного масштабу. Вона показує, як мафіозна зграя боролася з "майданутою владою" і як вела до влади маріонетку олігархів і Кремля, через що в результаті економіка країни розкрадена, українці мруть, як мухи, бо "персонажі Ільфа і Петрова" останніми у Європі не домовилися про вакцинацію, а ворог показав ціну крикам на стадіоні про наживання на війні.
Але наші медіхвойди цю подію відправили в медійний вакуум. Шавік Сустер і Наталя Борщовий набір не зібрали шоу і не заклєймілі цю ганьбу, не закликали викинути бігуса із професії, щоб не ганьбив цех. Вони не прошерстили його родичів у ГРУ, і не закликали Лесю Іванову повернути журналістську нагороду за той сюжет. А голова журналістського профсоюзу не випустив свою диряву заяву про загрозу свободі слова від продажної журналістики.
Чому?
Та тому, що ця зграя це мафія, а у мафії кодекс мовчання - єдина моральна норма, за якою мафія живе. Вивчіть історію японської мафії, американської, італійської. Ви побачите схожість до дрібниць. У всіх цих країнах мафія найперше лізе у медіа, через медіа приводить до влади власних шісток, а якщо їх нарешті починають щемити, як нашого бородатого недоробленого Віто Корлєоне після Майдану, то навіть кіно починають спонсорувати, де політичний клас виставляють продажнимі політікамі, а себе любимих - чеснимі Робін Гудамі, сашамі бєлимі і майкламі корлєонамі із народа.
Мафія в Україні зрослася з постколоніальною елітою. Вона вийшла із неї і навіть важко їх відділити одне від одного. Та об'єднує їх спільне плювання на закони тубільців. Нехай тубільці живуть по своїх законах. По бєспрєдєлу ми вас і так посадім, а ви попробуйте посадіть нас по закону. Саме це казав Портнов і саме це ми чуємо на записах Вовка.
Це вороги і ці вороги захопили найчутливішу сферу суспільства - медіапростір. І тепер вони нав'язують нам власну правду. Кругова порука і кодекс мовчання - єдиний їхній моральний кодекс. Вони мовчать і будуть мовчати, бо із вкраденого бородатою бабушкою перепаде їм всім, на це вони куплять квартири, спа, манікюри і прібарахлять внуков. А єдине, що цьому загрожує, - ви всі, майданутиє, яких треба тримати подалі від їхньої годівниці.

У Офиса президента добавилось крупных проблем

​​🏛️Посмотрели брифинг адвокатов Петра Порошенко. Основной вывод – у Офиса президента добавилось крупных проблем. 

✏️Суть заявлений адвокатов – обвинение Порошенко в том, что изданием «явно преступного указа» он склонил в 2018 г. тогдашнего руководителя Службы внешней разведки Егора Божко назначить своим заместителем Сергея Семочко, теперь рассыпается полностью. Суд Божко полностью оправдал, ранее прошло разбирательство оправдавшее Семочко. Показательно – все это совпало с заявлениями, сделанными в эфире «24 канала» журналистами Лесей Ивановой и Денисом Бигусом о том, что расследование проекта «Бигус.инфо» по Семочко не соответствует действительности. Похоже, ребята почувствовали, что дело пахнет керосином...

⚖️Суд фигурантов оправдал, но дело против Порошенко все еще идет. То есть преступления не было, но Порошенко к нему склонил. Было бы смешно, если бы не было очень грустно.

😮Понятно, что просто закрыть дело прокуроры не могут. Закрытие силовиками дела против Порошенко в Офисе президента будет воспринято как предательство. Адвокаты Порошенко сообщили, что следователи и прокуроры дошли до ограничения доступа граждан к Единому реестру судебных решений – чтобы спрятать эти решения судов от общественности. А это уже чистый криминал. 

😎Адвокаты Порошенко четко дали понять – они старательно коллекционируют все нарушения следствия, и в недалеком будущем планируют все это передать в суды и в следственные органы. Кто ведет расследование против Порошенко – вы сами могли увидеть на единственном суде, где представители следствия присутствовали. Их ведут пацаны. Вчерашние выпускники ВУЗов, которые просто не могут отказаться от этих дел. Качество такого следствия предсказать не сложно. Очевидно, опытные следователи и прокуроры от этих дел отлынивают, пользуясь своим опытом и связями. Проще говоря, на уровне следствия идет откровенный саботаж. Опытные следователи и прокуроры видят полную бесперспективность уголовных дел, а потому просто не хотят связываться с фигурой уровня Порошенко.

🤷🏻‍♂️А виноваты в этом те, кто требовал от органов следствия быстрых и громких результатов. То есть – Офис президента. Попытка действовать «косо-криво, лишь бы живо» - вот что стало причиной нынешней ситуации. И фокус в том, что перспектива отвечать за фабрикацию дела, рано или поздно толкнет следователей к признаниям в прессе – почин уже положен господином Олегом Корецким. А это чревато обвинениями уже против руководителей Офиса президента. И в случае смены власти дело реально может дойти до судов и сроков. Нынешний Порошенко – не тот добродушный дядька, которого мы видели в период его президентства. Он стал весьма жестким и циничным. Оппозиционная деятельность и весьма радикальное собственное окружение (там все – от выходцев из «Нашей Украины» Ющенко, до молодых ветеранов и волонтеров) на него сильно повлияли. Своим преследователям он ничего не забудет.

🤔Офису президента сейчас было бы разумно остановиться и трезво оценить ситуацию. Выбор у него небогатый. Либо все же додавить дела по Порошенко. Либо, в случае бесперспективности этих дел – закрывать их, и начинать с Порошенко как то договариваться. А то ведь плохо закончиться может. Иногда вовремя извиниться намного выгоднее, чем долго враждовать.

🙅🏻‍♂️Однако, мы уверенны, трезво оценивать ситуацию и идти на компромисс Офис президента не станет. Во-первых, господа Смирнов, Татаров и Ермак на это не согласятся никогда. Во-вторых, сам Зеленский любой шаг назад расценивает как слабость.

Влада худоби

Євген Шевченко та його, прости Господи, «візит» до Лукашенко.
Проблема насправді не в тому, що він поїхав до диктатора. І не в тому, що він - нахабна антиукаїнська морда. Цього факту він не приховує. І я би навіть сказав, пишається ним!
Проблема і іншому. «Слуги народу» показово не виключають таких персонажів зі своїх рядів. Натомість вони полюбляють віщати про те, що їх фракція включає в себе представників усіх регіонів, з різними поглядами. І що це - репрезентація усіх українців. Вони - космополити. Але що в такому разі може об’єднувати цих дуже різних людей? Що роблять в одній партії патріоти та ватники? Все просто - вони насамперед об’єднані універсальною ідеєю доступу до влади та ресурсу. Якщо підійти з цієї точки зору, виключення якогось ватного «штика» і правда виглядає нелогічним. Бо Україні, війна, цінності - це все пусте! Для піпіла, який як відомо все «схаває». А ми тут усі - дорослі політики. Пан Шевченко, чи Петриченко, чи якійсь ще пан, може підставити плече в разі голосування за якісь дуже потрібні «шкурняки». А 225, як відомо - не 226. А так, ну виключимо його, людина залупиться, перестане голосувати за наші «інтереси». Кому це потрібно? Йой, най буде! Хай хоч до Путіна поїде - головне, щоби за бюджет натиснув «за».
Це - об’єднання за ознакою глибокого цинізму! Але справа в тім, що новітня історія України - вона не про цинізм. Вона про Майдан з його позицією та жертовністю. Вона - про війну, на яку йшли та йдуть побутово дуже успішні люди. Які вирішили поставити на карту власне життя заради якихось не конвертуємих у валюту ідеалів.
Нова Україна, над якою взяли реванш пострадянські циніки без роду та плем’я в 2019 році - це про інше. Про те, що для бізнесу, дружніх чи сімейних зв’язків недостатньо бути просто хорошими хлопцями. Весело бухати та смажити шашлики. Скільки особистих зв’язків було розірвано від неможливості? Неможливості спокійно сидіти в барі з «друзями», які розповідають про «громадянську війну». Неможливості бачити родичів, які говорять «Путін - введи». Неможливості підтримувати зв’язки з діловими партнерами, які вважають Україну «непорозумінням».
Згадайте власний досвід. Скільки всього обірвалося за останні сім років? Скільки людей були викреслені з наших життів з одного небажання миритися із злом поруч? Впевнений, що багато.
Тому проблема пана Шевченко - це не проблема пана Шевченко. Це проблема того, що нібито нові обличчя повернули нас в ту саму епоху цинізму та брехні, проти якої вони нібито ставали боротися.
Зеленський з його оточенням та «партією» дуже подібні до Януковича саме цим оскотинюванням усього до чого вони доторкаються. Як би ми не хотіли, але саме еліта задає суспільні стандарти. Вона ж може порушувати ці стандарти і отримувати за це критику громадян. Але еліта без стандартів, нехай декларативних - це просто группа людей, які мають владу заради влади. Зеленський - це світ, в який цінності підмінені миттєвою необхідністю, а ідеали - вигодою. Вигода є найбільшим ідеалом. Заради вигоди можна і чорта поруч із собою потерпіти. Від нас не відніметься.
Пристосуванство та цинізм є найбільшими ворогами української держави. І найбільш характерною ознакою пострадянщини та «руського світу». І саме ці стандарти поведінки зараз насаджує Зеленський та його зелена армія без знамен.
До наступного виборчого циклу в нас бракує інструментів впливу на це. Але найменше, що ми можемо робити - це не погоджуватися. Не погоджуватися, що честь та гідність - це порожні слова. Не мовчати. Не мовчати про зло. Не мирится. Не миритися із цим злом та цинізмом. А історичний маятник зробить решту. Він розставить все по своїх місцях. Україна переможе, бо доля завжди усміхається сміливим ідеалістам. Та ставить на місце циників, які начебто знають все про те, як влаштоване життя!

Война и клоуны

Ход русско-украинской войны и событий вокруг нее ускорился настолько, что отдельные эпизоды сливаются в общий трудноразделимый информпоток.
Тем не менее, фокусами внимания являются сосредоточение русских войск на нашей границе и американо-европейские демарши в отношении агрессивных намерений нашего общего врага.
Ситуация выглядит так, что системная враждебность России может перерасти в горячую фазу и слова "враг на пороге" могут оказаться не риторическим приёмом. Хотя, при оценке сухопутного военного потенциала наших стран преимущество Москвы не выглядит впечатляющим (135 батальйонно-тактических групп (БТГ) у агрессора против 80 БТГ у нас), подавляющее преимущество у них в воздухе и на море, отсутствие у нас современных средств ПВО, а, самое главное, безбашенность врага и его безумного населения, делают сценарий крупномасштабного вторжения не таким уж невероятным.
Все же более вероятным представляется локальный удар на ограниченном участке для достижения некоего промежуточного результата, ну например, для определения боеспособности нашей армии и того, как далеко может пойти Запад в нашей поддержке. Успешный результат такой операции они попытаются перевести в победу на политическом фронте, вынудив нашу опозорившуюся власть к серьёзным политическим уступкам (федерализация, вода в Крым, отказ от НАТО и т.д.), чтобы показать Западу, кто здесь хозяин на этих территориях. В дальнейшем, развитие событий, по мнению кремлевских стратегов, должно создать условия для уничтожения нашей государственности или, на худой конец, перевода Украины в статус московской полуколонии.
У меня нет сомнений в боеспособности нашей армии (кстати, кто там её создавал с нуля в славное пятилетие 2014-2019 годов), и в патриотизме активной и разумной части населения. Слабым, вернее слабейшим звеном, в нашей обороне является нынешнее военно-политическое руководство страны. Достаточно вспомнить несколько фактов. Оборонный заказ до сих пор не принят, что означает не только приостановку производства вооружений, но даже отсутствие его финансирования. Министр обороны люто ненавидит командующего ВСУ Хомчака, а тот отвечает ему взаимностью (у них проблемы с откатами от оборонных заказов). По этой причине не принят важнейший Закон о территориальной обороне.
Многие высшие командные должности заняты приятелями их обоих, потеснившие боевых генералов.
Армия и общество дезориентированы безответственными, некомпетентными, иногда, просто дикими заявлениями Офиса президента, мечущегося между воинственной риторикой и продолжающимися попытками заглянуть в глаза Путину. Общество находится в состоянии тревоги и не уверено в решимости власти оказать врагу сопротивление. Нет внятного обращения к народу с разъяснением ситуации и позиции власти. Вместо этого они занимаются ликвидацией чужих контрабандистов и расчисткой поля для своих.
Ну что ж поделать. Население хотело именно таких комиков, клоунов, невежд и воров. Теперь кушайте на здоровье.
Все могло бы быть ещё печальнее и Украина просто была бы обречена, если бы не решительная позиция администрации Президента Байдена. Ну того самого Байдена, против которого у нас все еще ведётся уголовное расследование. Такой вот парадокс.
Нет никаких сомнений, что Байден твердо намерен показать Путину его место. И Украина сейчас важнейший элемент реализации этого замысла. Хотя тактика может быть различной, и временно ослабленные руки на шее врага не означают прекращение его удушения.
А наши комики продолжают развлекаться. У них сейчас новая фишка. По куполом их цирка-шапито звучит вопль - "Байден, почему мы ещё не в НАТО!". Могу уверенно сказать - при этой банде зеленых мерзавцев и мародеров НАТО, к моему велийшему сожалению, нам не светит. Будь сейчас при власти Порошенко, светило б, и даже очень отчётливо, а так нет.
Эти кухарки, фотографы и клоуны просто не понимают, да и не хотят понять, что нужно для этого делать. Оно им не надо. Поднакопив за время своей каденции денежки от зеленых олигархов, они готовы куховарить, фотографировать и фиглярствовать под любым флагом и судьба страны их беспокоит в самую последнюю очередь, а слова "надо валить отсюда" полностью отражают их внутренние настроения.
Тем не менее, наглость поведения Кремля испугала даже этих безответственных аферистов. И тогда стали кричать во все горло: "Возьмите нас в НАТО, защитите нас, мы не хотим реформы, мы хотим чтобы вы за нас сражались!". Уверена, как только опасность отступит, про НАТО забудут, как про отыгранную репризу.
Переговоры с Макроном привели к тому, что ни к чему не привели. И это по нашим временам уже результат. О Боже, как же изменились эти времена за два года! Вместо наступления - гниение, вместо субъекта - объект, вместо сопротивления - позор, вместо гордости за Президента - вздох облегчения после очередной безрезультатной встречи бездарного комика.
В общем, судя по всему, пока ситуация раскачивается на весах судьбы. Что перевесит - решимость к сопротивлению или трусость и "мир" в глазах. В такие судьбоносные моменты давление общества бросает на чашу весов свое веское слово.
А власть эта войдёт в нашу историю как самая трусливая, позорная и бесполезная за все время независимости нашей страны.
Возможно, это иллюстрация

Про завтра

Бачу, що частина стрічки трохи повернулася в минуле і знову напружилась в очікуванні щорічного послання В.В.Хуйла Федеральним зборам. Зазвичай він в цей день окреслює під час виступу ключові лінії державної балалайної політики в наступному році, а також акцентує увагу на тих речах, які є для нього принциповими.
Ну а з огляду на те, що його добряче подраконили Штати, а останніми днями і лідери країн ЄС, то Путін завтра може щось сказати і з приводу НАТО, і з приводу воєнної активності на нашому кордоні та на окупованих територіях. Можливо, ще з Лукашенком поцьомаються взасос і буде оголошено про глибоку, ще глибшу, о так, Путін, не зупиняйся — інтеграцію Росії з Бєларуссю, адже вже 22 квітня мають відбутись переговори Путіна і Лукашенка.
Але.
Що би воно вже не сказало, це взагалі не має значення. Бо слова за великим рахунком взагалі мало значать. Важливі лише справи. А очільники Росії вже показали все, що могли, у відносинах з Україною. Жодних ілюзій не залишилось ні у кого вже.
Війна у 2014 році зі сторони балалайок та захоплення частини української території відбулись за класичними канонами, без оголошення, зовсім як напад тих, з ким дєди ваєвалі. Що, погодьтеся, вельми символічно. А зараз ми спостерігаємо, напевно, найсерйознішу воєнну активність Росії на нашому кордоні від початку війни. Ще й в супроводі вкрай агресивної інформаційної кампанії і накачуванні пропагандою власного населення. Все це є набагато красномовнішим за будь-які слова і будь-які виступи кремлівського плюгавця.
Послухати, що воно завтра бовкне, звісно, можна. Я навряд чи буду слухати, потім в ЗМІ почитаю. Навряд там буде щось особливе. Але увесь світ очікує від Росії лише одного — деескалації. Відведення військ від кордону України та з окупованої території і виконання тих зобов'язань, які Росія вже брала на себе у переговорах у різних форматах. Все решта це лише бла-бла-бла.
P.S.
Нє ну звісно якщо В.В.Хуйла нагла кров заллє і він склеїть лапті в прямому ефірі, я це потім переглядатиму покадрово.
PPS
Навіть винесу з коментарів цитатою:
"Третій Рейх таки оголошував війну СРСР, офіційно, через посла Німеччини в Москві. І зробив це ДО нападу.
А казка про бєзабьявлєніявайни, це типовий російський міф, такий самий, як і вигадана ВєлікаяАтєчєствєнная, вигадана суто для того, щоб приховувати події 39-го та 40-го років, коли СРСР був агресором".