April 27th, 2021

А чому президент України не каже про що саме він хоче поговорити з Володимиром Путіним?

Володимир Зеленський дав доручення організувати йому зустріч з президентом Росії, а також заявив, що на його думку «все йде до того, що ця зустріч відбудеться.»
А чому президент України не каже про що саме він хоче поговорити з Володимиром Путіним? Кремль днями раніше заявив, що «обговорювати проблеми Донбасу» з українською владою він буде готовий лише після того, як Київ проведе прямі переговори з лідерами так званих «ЛНР» і «ДНР». Що стосується деокупації Криму, то, як відомо, Москва називає це питання закритим. Отже, для обговорення залишаються лише питання невійськового характеру, наприклад, енергетика або торгівля. Хоча звісно за зачиненими дверима сторони можуть обговорити і війну, як і пов'язані з нею питання: обмін полоненими, відновлення Києвом подачі води в Крим, рішення Москви про перекриття Керченської протоки, санкції проти проросійських телеканалів та політиків в Україні.
Однак, якщо офіційно зустріч не стосуватиметься російсько-української війни, то це стане подарунком для Кремля, який буде використовувати факт такої зустрічі, як доказ того, що збройний конфлікт на Донбасі - це громадянська війна, а не російське вторгнення, і що у Москви конструктивні відносини з Києвом. Через це Захід не зніме санкції з Росії, але ця зустріч дуже сильно підіграє російській пропаганді та дипломатії, послабить солідарність світової спільноти з Україною, ще більше розділить її суспільство, також ймовірно в Києві пройдуть масові протести, а Україна натомість отримає, в кращому випадку, непублічну згоду Москви провести обмін полоненими. Тим часом українці в Криму та на Донбасі продовжать гинути або потрапляти в полон.

Різниця

Зеленський у західних ЗМІ - "Мінські угоди підписував не я, нам мало допомагають, не бачу Канади на переговорах, але треба поговорити з Путіним".
Порошенко для західних ЗМІ - "Закликаю прийняти заявку України на членство в НАТО та запровадити миротворчу операцію ООН на Донбасі".
Та в Кремлі моляться на другий термін Зеленського, і третій з четвертим пролобіюють, до повної перемоги малоросії над Україною - "аби не Порошенко" виглядає саме так.

Откуда берётся и куда девается золотой дождь

Поскольку дальнейшее продолжение эпохи богатства грозит полнейшим обнищанием 40 миллионов украинских богачей, то интересно было бы прикинуть, откуда берётся и куда девается этот золотой дождь, проливающийся на счастливые головы сограждан после триумфального избрания Зеленского и его уличной команды. Впрочем, далеко не на все головы, а только на те, которые находятся в непосредственной близости от его источника.
Лучше всего начать с государственных предприятий, сравнив результаты их прозябания в нищие времена барыги Порошенко с процветанием в благоухающий период последнего бубочкиного двухлетия.
Возьмем пожалуй самое крупное из них - НАК Нафтогаз. Так вот, прибыль этого государственного монстра в 2019 году составила 63,3 млрд. гривен, а всего лишь через год убытки достигли почти 37,0 миллиардов. Разница более 100 миллиардов гривен.
За эти деньги можно было бы увеличить размер минимальной пенсии в два раза и платить ее в течение пяти лет. Только за 20% этой суммы можно было обеспечить вакцинами все население страны и спасти от страшной болезни и смерти тысячи людей.
Другие предприятия не отстают:
Укрэнерго - убыток в 2020 году 27,5 миллиардов гривен, Энергоатом - -4,5 миллиардов, угледобывающие предприятия - -4,2 миллиарда, за ними в однообразном строю выстроились Укрнафта, Укрзализныця, Государственная зерновая корпорация, Украэрорух, Центрэнерго и бесконечно много других.
Прошу заметить, что все они были прибыльны ещё в 2018 году.
Известный и бесспорный закон физики гласит - если где-то убывает, то у кого-то должно прибывать. Так у кого же убывает, а у кого прибывает в нашем случае.
Очевидно, что сотни миллиардов гривен убытков и неплатежей в бюджет лишили государственную казну возможности вкладывать деньги в развитие страны, укрепление армии, повышение нищенских зарплат и пенсий, борьбу с пандемией, в конце концов. Однако, так же очевидно, что такая стремительная деградация, или попросту говоря разорение страны, кому-то очень выгодны.
Ответ ясен как белый день. Главный спонсор и подельник нашего величайшего деятеля современности, основной бенефициар его президентства г-н Коломойский только на разорении Центрэнерго путем занижения цены на покупку электроэнергии у государства (1160 грн. за один МВт час) и завышении цены на ее продажу населению (1680 грн. за один МВт час) только за первые три месяца этого года положил в карман 1,7 млрд. грн., - это почти годовая мининимальная пенсия для 1 млн. пенсионеров.
Кстати, с 1 мая у нас опять повышение тарифов на электричество, или я ошибаюсь? Да и газ вроде бы вырастет чуть ли не до 13,0 гривен за кубометр. Ну-ну...
Игорю Валерьевичу все никак не хватает денег на подкуп зеленых и других депутатов, покорно отрабатывающих зелёные доллары Бениного разлива.
Не отстает от своего заклятого друга и Ринат Леонидович. Между ними иногда возникают некоторые противоречия, но они их быстро разрешают, повышая тарифы до бесконечности, что, впрочем, их никак не заботит. За все ответят благодарные избиратели, не так ли?
Ахметова, конечно, больше беспокоит цена за уголь, чем за электроэнергию. Однако, наш угольный король без проблем находит общий язык с повелителем электричества и нефти. Имитируя непримиримую борьбу, эти двое поочерёдно повышают цены и тарифы на уголь, газ, электроэнергию, нефтепродукты, а Зеленский и его банда получают свои крошки с олигархического стола и собственные угодья для самостоятельного кормления.
Например, так называемое дорожное строительство за счёт бюджета и фонда борьбы с коронавирусом. Там тоже можно неплохо поживится. Ну скажем, на 30 километров дороги в Днепропетровской области выделили из бюджета более 12 млрд. гривен, в то время как в недавние времена жадного барыги такая же сумма тратилась на 80 километров дороги, причем лучшего качества. Только от одной этой сделки зеленые автодорожники положили в карман не менее 6-8 млрд. Это эквивалент расходов на закупку, примерно, 20 млн. доз вакцин.
Такое тотальное разворовывание страны и обогащение считанного числа олигархов, самого Зеленского и его близкого окружения просто невероятно.
Государство живёт в долг, покрывая фактически половину бюджета за счёт увеличения внешних долгов на крайне невыгодных условиях. И если за предыдущие пять лет ценой тяжелых усилий внешний долг сократился с 60 до 50% ВВП, то за два года "процветания" он опять рухнул до 60%.
Так что, неуважаемые бубочкины поклонники, за свою жизнь и судьбу вы можете благодарить только себя. И как бы мне не хотелось выглядеть оптимисткой, хороших новостей для вас нет. Пенсии повышаться не будут, зарплаты расти тем более, экономический кризис будет углубляться, правда не для всех. Ну вы поняли.
Зато посмеялись вволю и ещё насмеемся. Ведь хуже не будет. Так ведь?
Нет описания фото.

Порох. Влучно, реалістично й конструктивно

«У нас в предвыборной программе написано, что если убрать людей, материально заинтересованных в войне, она закончится. В данном случае бывший президент и его окружение в Украине были заинтересованы в продолжении войны. Мы их убрали, и я уверен, она затихнет. Война перестанет приносить доход».
Це не мої слова. То два роки тому дехто йшов до влади, із завзяттям користуючись тезою російської пропаганди про те, що війна тривала на той момент п’ять років, бо на ній, мовляв, хтось в Україні заробляє. А я лише процитував одну із найвпливовіших осіб з команди Зеленського.
Настала, напевно, моя черга запитати, а хто ж тепер заробляє? Але хай та цинічна брехня залишається на їхній совісті, як і безліч інших фейків про мене. А відповідь я знаю з 2014 року: ключі від миру — у Кремлі, в руках Путіна. На нього і тільки на нього моя команда і я особисто покладаємо відповідальність за відсутність миру, за війну, за страждання українців. «Путін — вбивця». Про це каже українська опозиція. Про це говорять керівники інших країн. Про це, однак, мовчить Зеленський.
«Миротворчий спам», яким зловживають на Банковій протягом двох років, привів не до миру, а до загострення. Загроза широкомасштабного вторгнення нікуди не поділася, а міф про перемир'я на Донбасі заглушено російськими обстрілами.
«Зазирнути в очі Путіну», «просто перестати стріляти», «домовитися десь посередині», а ще створити «консультативну раду» з ОРДЛО, чи підтримати російську верcію формули Штайнмаєра — все це вивело ситуацію з-під контролю. Ефективним є винятково ініціативний наступальний тиск на агресора за підтримки міжнародних партнерів.
У цьому контексті хотів би окремо подякувати нашій політичній родині Європейській народній партії, до якої належить і «Європейська Солідарність». І особисто її лідеру Дональдові Туску, з яким з тиждень тому у мене відбулася грунтовна розмова. У Європарламенті фракція Європейської народної партії запропонувала посилити санкції проти РФ, а саме — від'єднати її від системи міжнародних платежів SWIFT, зупинити будівництво «Північного потоку-2» і у разі подальших агресивних дій Кремля заповадити ембарго на російську нафту. Це — саме та мова, якою і треба говорити з Путіним.
Ми в «Європейській Солідарності» розуміємо, що посилення зовнішньої загрози завжди потребує внутрішньої консолідації. «Європейська Солідарність» підтримає будь-які підходи та ініціативи влади, які наближають бодай на крок перемогу України у цій виснажливій війні.
Водночас, я не можу промовчати, коли знову бачу ірраціональне бажання Зеленського будь-де, будь-коли та за будь-яку ціну побачити Путіна. Вважаю за необхідне дати кілька слушних перевірених часом порад:
❗ Робота над зміцненням міжнародної коаліції на підтримку країни має бути щоденною і системною, а не авральною. Варто шукати і знаходити формулу посилення спільного тиску на агресора, а не розпорошувати зусилля свої і партнерів нескінченним спамом «сирих» ідей. Будь-які ініціативи, перш ніж озвучувати відосиками, слід узгоджувати з партнерами. Після одкровень про посередництво Ізраїлю додалися ідеї про залучення до нормандського формату США, Британії, Канади. Це дружні до нас країни, я би був тільки радий, якби вони приєдналися до процесу. Як було би добре, якби і Польща долучилася, і той же Ізраїль, у нас багато партнерів, друзів і союзників. Але гонитва за розширенням формату може завершитися тим, що нові учасники так і не з’являться, а довіру з боку Німеччини, Франції та Європейського Союзу втратимо.
❗Своїми непродуманими ініціативами Банкова ризикує зламати хай і недосконалий, але єдиний існуючий формат перемовин щодо миру на Донбасі. А іншого – Будапештського, Бухареського, Женевського, як обіцяли ці два роки, Банкова може не отримати. Навіть натяк з Києва на можливий вихід з Мінська стане для росіян дуже зручним приводом для нової ескалації і уникнення від відповідальності. Слід пам’ятати ще й те, що Мінські домовленості прив'язані до санкційного тиску на Кремль. Не формати слід шукати, а формулу пресингу на Путіна. Перш за все, слід працювати над змістом, а не займатися сценарієм відосиків. Не чуєте нас, почуйте Вашингтон, з якого буквально вчора нагадали, що мінські домовленості є основою для дипломатичного врегулювання російської агресії.
❗Лише розгортання миротворців ООН на окупованій частині Донбасу здатне забезпечити безпеку і стабільність на кордоні з РФ, вгамувати агресивні апетити Кремля. Це – раціональна ідея, яку Зеленський два роки ігнорував і лише тепер, згаявши час, почав розуміти. Так само слід повернутися до дорожньої карти реалізації Мінська за принципом «спочатку безпека», основні принципи якої наша команда попередньо погодила свого часу з Німеччиною та Францією, які представляють Європейський Союз. Влада має відмовитися від принципу «неприйнятно все те, що запропонував Порошенко». Зеленський має діяти не мені на зло, а на користь Україні.
❗ США завжди були присутніми у процесі пошуку миру і тиску на Росію. Українська влада мала би зняти низку подразників, породжених в недавньому минулому через її непрофесіоналізм та дипломатичну недосвідченість. Йдеться, для прикладу, про експертизу голосу Президента США на так званих плівках Байдена-Порошенка, інспіровану російським агентом Деркачем. Про підтримку американських санкцій проти Коломойського, Деркача і нових персональних і секторальних санкцій Америки проти Росії, а головне — продовження демократичних реформ в Україні.
❗З 2019 року, демонстративно пропустивши Лондонський саміт НАТО, щоб не дратувати Путіна, влада дилетантів заперечувала доцільність та необхідність Плану дій щодо членства в НАТО. Тепер вони підтримали цю програмну вимогу «Європейської Солідарності». Бо побачили, що ми були праві. Ми раді. Краще пізно, ніж ніколи. Але правильних слів замало. Потрібні результативні дії. Ми очікуємо, що Володимир Зеленський доб’ється запрошення на саміт НАТО, який відбутися 14 червня цього року, і переконає його учасників надати Україні План дій щодо членства.