May 4th, 2021

Вони нам УРСР в турборежимі якраз і будують.

Ну їтіть же твою, "в СРСР були свої плюси і мінуси" у нього.
Плюси - "тот пламбір", мінуси - закатований Стус.
Плюси - "нас Амєріка боялась", мінуси - цинкові гроби з Афгану.
Плюси - "піонєрская зорька", мінуси - черги за маслом.
Плюси - Валєрій Лєонтьєв, мінуси - 73% людей з навіки скаліченим менталітетом.
Я розумію, що переважна більшість добрих українців на чолі з цим президентом готові через померлих від голоду переступати, аби "жизнь была цвєтущая" - але це ж треба таке ляпнути серед лідерів країн, які справедливо вважають СРСР ворогом своїх націй.
Це по Фрейду обмовка, вони нам УРСР в турборежимі якраз і будують.
Зеленський не тільки народився в Радянському союзі
Зеленський й залишився в Радянському союзі і ніколи його не покидав

Пригоди Лілліпутіна

ПРО ЗЕЛЕНСЬКОГО І ПУТІНА
Попри все їхнє позірне протистояння, Зеленського і Путіна пов'язують дуже міцні "невидимі стосунки".
Адже, з одного боку, Путін для Зеленського був і залишається взірцем для наслідування.
З іншого боку, саме Путін наразі допомагає Зеленському втриматися при владі.
Звісно, це звучить як парадокс.
Але судіть самі.
Те, що Зеленський в політиці дедалі більше бере приклад саме з Путіна, очевидно. На рівні політики, це те саме тяжіння до авторитаризму та нехтування законом. На рівні іміджу, це дуже легко прочитувані спроби "позмагатися з Путіним голими торсами". Список можна продовжити. Щойно було зроблено ще один важливий крок наслідування: якщо Путін у ворожій йому Європі людей вбиває, то Зеленський у начебто дружній йому Європі людей принаймні викрадає.
У цьому плані, за стилем і способом політичного мислення Зеленський - це справді пародія на Путіна. Мікро-Путін. Ліліпутін.
Тобто, ще одна (після Януковича) версія українського президента-малороса.
Безумовно, саме звідси й нав'язливе бажання Зеленського зустрітися з Путіним "на рівних" і все з ним як слід "порішать". Адже Зеленський явно не президентством США міряє свій життєвий успіх; натомість стати "поряд із самим Путіним" - це, справді, вершина того успіху, який Зеленський жадає показати всім референтним для нього суспільним групам (родичам, друзям, електорату). З паяца на сцені - в рівнодостойні суперники самого володаря Кремля: хто ж не позаздрить такій долі?
Пацани в Кривому Розі про таке навіть і не мріяли...
І не треба думати, що цього не бачать у Москві.
Втім, оскільки Зеленський - це, справді, не більше ніж Ліліпутін, і владу він має не в Росії, а в Україні, його копіювання путінського стилю породжує факап за факапом. З вагнерівцями облажалися; з Чаусом облажалися; з коронавірусом облажалися; з енергетикою облажалися; з Нафтогазом облажалися...
І що?
А поки що практично нічого.
Без відчутних наслідків.
Звісно, значна частина українського електорату не почне обурюватися Зеленським, поки їм це не почне нав'язливо підказувати олігархічний телевізор. А він (1+1, Україна, ICTV, Інтер) цього не зробить, поки Зеленський продовжує віддавати його власникам українську економіку на розграбунок (ось вам енергетика, "Укрзалізниця", тощо, тощо).
А що ж наші західні партнери?
А отут і знадобився Зеленському Путін... в його другій іпостасі.
Факт в тому, що Зеленському на Заході поки що пробачають дуже багато. І роблять це просто тому, що станом на сьогодні неможливо _не_ підтримувати Зеленського, підтримуючи Україну.
Надто вже навислою над Україною є російська загроза.
Тому заради того, щоби не віддати Україну на поталу Путіну, нашим західним партнерам доводиться заплющувати очі на одні факапи української влади й відчутно пом'якшувати тон, говорячи про інші.
А тепер зацінуйте іронію історії.
Людина, якій Путін ментально набагато ближчий, ніж лідери країн Заходу, успішно тримається при владі завдяки тому, що країна, в якій він прийшов до влади, за попередні кілька років встигла остаточно перейти з пропутінського політичного табору в антипутінський.
І тепер наш український Ліліпутін, незграбно пародіюючи Путіна у своїй внутрішній політиці, змушений у цілій низці напрямків зовнішньої політики вичавлювати з себе "мікро-Порошенка".
Щастя України в тому, що на цей історичний момент вона вже опинилася у правильному геополітичному таборі.
Драма України в тому, що більшість її мешканців при цьому довірили долю країни людині, якій набагато простіше та комфортніше було б у протилежному таборі - якщо не політично, то ментально.
Так і живемо.

Абсолютно ідіотський факап з Чаусом - прямий наслідок того, що Зеленський не залишив у своєму оточенні людей, здатних сказати йому "ні, так не можна, бо це херня".
Що буває з тими, хто наважується сказати таке "першій особі", стало ясно менше ніж за рік правління Сонцесяйного.
А тепер поряд залишилися тільки "Чего изволите?" и "Что - Новый Хозяин - Надо?".
Як це не сумно, навіть і в керівництві військової розвідки.
Хотів Зеленський мати на всіх керівних посадах "государевых людей", зобов'язаних посадою виключно йому особисто, і - напоровся саме на те, за що боровся. Замість керованості управлінської вертикалі отримав її деградацію. Точно як у книгах з теорії управління, які Зеленський не читав, бо не на те і не там вчився.
P.S. А ще про таке написано в біографії Муссоліні. Дуже повчально. І моменти схожості (хоч і карикатурної) безумовно є.

ОП и суды

​​🏛️То, что в "Слуге народа" согласились пересчитать голоса на 87-м округе, где ЦИК успела объявить победителем Василия Вирастюка (Верховный суд уже отменил его победу), подтверждает наши предыдущие выводы и свидетельствует, что в Офисе президента и в руководстве "Слуги народа" решили действовать без резких движений.

🤷🏻‍♂️Да, они пересчитают голоса, но только после окончания всех судов. Это - время, за которое случиться может много всего. Да, Шевченко "кинул" Офис президента. И может сделать это снова. Но с ним все же попытаются договориться.

⚖️Причина пацифизма Офиса президента проста. Над ними висят еще две судебных жалобы. Одна - жалоба 49 депутатов в Конституционный суд о незаконности увольнения судей Тупицкого и Касминина. Вторая - жалоба самих Тупицкого и Касминина в Верховный суд. Верховный суд был реформирован при Порошенко и потому он регулярно создает проблемы ОП. В КСУ злы на офис президента за увольнение их коллег Тупицкого и Касминина. Там с самого начала сделали заявление, что решение президента - незаконно.

🤔Только что Верховный суд анулировал победу кандидата от "Слуги народа". Если сейчас ВС примет решение по судьям КСУ, вдохновит примером сам КСУ и те признают увольнение своих колег незаконным - для ОП это будет поражение и потеря контроля над судебной властью. Судьи начнут отменять один указ за другим - Офису президента тогда придется крайне несладко.

😎По-этому сейчас в ОП пытаются максимально тянуть время и "порешать" без шума. Что у них выйдет - скоро узнаем.

Плюси

Я щиро не можу пригадати в совку жодних плюсів і вважаю, що вся ця фальшиво-героїчна муйня, типу космосу чи радянських спортивних перемог - пропаганда для недолугих, як родина Зеленських. Та припустімо, що вони, ці плюси, справді існували. Але ж загальне тло того життя (я зараз пізню, «вегетаріанську» епоху совдепів маю на увазі) - рабське, безправне, наскрізь брехливе й фальшиве для власних громадян і агресивне, імперське, смертельно небезпечне для решти світу - настільки затьмарює всі ці уявні плюси, що навіть сама формула з «плюсами й мінусами» є верхом цинізму.
Це як шукати плюси в епоху Гітлера, намагаючись автобанами «врівноважити» розв’язану мегавійну та мільйони знищених невинних людей. У чому і рідний серцю Янелоха ранній СРСР нацистам не поступався, але це було до Зеленського й наша вельможна рибка гупі такого точно не пам‘ятає
Ага, ну я уже понял, что Верховный Главнокомандующий прорыгал аппаратом речепроизводства насчет ссср. Свои, значит, там плюсы были.
В субботу мы с Галей завтракали неприхотливой снедью: флет-вайт с кокосовым молоком и маффины с медом и голубикой. Когда я допивал свой кофе, решил пошутить: "А представь, любимая, завтрак наших родителей в молодости".
- Гренки на горьком подсолнечном масле, - отсекла мои попытки в юмор Галя.
Я часто рассуждаю про феномен совкодрочерства со своим отцом. Так вот папа, который отдал 15 лет своей жизни службе в советской армии (привилегированная каста была, между прочим!) отвечает следующим образом:
- Запомни, сынок. В любом гарнизоне на западе (Чехословакия, Польша, ГДР, где там ещё совок мир и коммунизм насаждал на штыках?) самая большая угроза со стороны командования была следующая: "Я тебя, тля, на родину отправлю служить!"
А так да. Плюсов было доxyя. Украинцы их все в 1932-1933 прочувствовали.
Матирбожа, ну какое же ипанько.

Від себе: добре, що Вова це сказав. Він оголосив себе очільником тих, хто вважає припустимим повернення до СССР.  В мене розмова з такими людьми коротка: "Нахуй йди радянське бидло!". Тепер всі безплідні дискусії про Вовину політику гранично скоротяться.

Еще о плюсах

А знаете, что меня будоражило в детстве при просмотре голливудских блокбастеров и мультфильмов? Помимо сюжета, яркой картинки, спецэффектов и общего уровня, который отчёркивал уёбищность совкового пластилина, который, на тот момент, закончился позавчера?
Быт.
Я смотрел "Один дома" и охуевал на уровне импринтинга: оказывается, где-то там, люди могут заказать по телефону (!) домой (!!) пиццу (!!!!). Им её привезут горячей (!), в разноцветной картонной упаковке (!!), да еще и разных сортов (!!!!!!!). "Пепперони с двойным перцем и две больших с анчоусом", - это звучало, как фентези.
Я смотрел "Большой" с Томом Хэнксом, и понимал, что у их подростков в 1987 году был компьютер в комнате. Персональный. На котором они играли в компьютерные игры (!). Сидя у себя в комнате на удобном стуле за удобным столом.
Мы смотрели "Pulp fiction" и поражались: оказывается есть целая культура бургеров, которые стоят копейки по меркам заэкранного обывателя.
А вы помните, как в классических рождественских комедиях мы оптом хуели с рядового маркетингового декора? Эти mall'ы, эти витрины, эти шапочки, эти носки для подарков? Рождественская музыка в колонках?
Параллельно (ибо видик смотрела вся семья) наши родители не понимали: а как это на своей машине заехать на паркинг супермаркета и зачеркнуть сразу 157 позиций списка покупок? При этом платить либо непонятным чеком, либо еще более непонятной пластиковой карточкой.
А эти диалоги?
- Вам капуччино с обезжиренным молоком?
- Да, пожалуйста.
- Вот ваши оладьи, мэм (ура, блять, знаю, что это!). - И вот ваш кленовый сироп и апельсиновый фреш (а, блять, я не знаю, что это!).
- Сэм! Спускайся на завтрак, я уже залила твои шоколадные шарики молоком!
А, ведь, оказывается, молоко доставляют домой в целлюлозных тетрапаках (вспомните, как убил опекунов Джона Коннора жидкий терминатор).
И. И. Всё это было нихуя незначащим контекстом основного сюжета. Рядовой быт.
А так-то да. Какую страну просрали.
"Жвачку дашь дожевать?".

От себя: советский кинопрокат фильтровал конечно западные фильмы, стараясь показывать тяжелую жизнь безработных и вообще "маленького" человека в "мире капитала. Но эта разоблачительная пропаганда добивалась противоположного результата. Потому, что безработные ездили на автомобилях. Причем на таких, что появление в Киеве одного такого собирало вокруг автомобиля толпу восхищенных зевак. Одевались безработные в одежду, которая в Киеве считалась предметом роскоши. Джинсы стоили месячную зарплату моих родителей. Первые джинсы купил себе, пойдя на первом курсе подрабатывать грузчиком в магазин. Жили западные бедняки и безработные в квартирах заметно лучше тех, которые советские люди ожидали в очередях по 20-30 лет. А при появлении на экране зала супермаркета по залу кинотеатра проносился нервный смех зрителей, вызванный видом непредставимого тогда изобилия.

Интересно, что где-то через 10 лет после конца Совка вся эта невроятная, по тогдашним представлениям, роскошь заполнила Украину и стала общедоступной. Вытеснила все плюсы СССР.

Май будет интересным, а сентябрь - решающим

сейчас с .
7 ч.
🍁 Я довольно скептически отношусь к понятию "инсайд" и не часто употребляю это слово в своих постах. Между тем, сегодня вижу необходимость поделиться с вами некоторыми слухами, которые упорно циркулируют в кругах, близких к ОПУ. Итак...
➡ В контексте борьбы за контрольный пакет акций на внешнеполитическом направлении, продолжается подковёрный конфликт Ермака с Кулебой. Сейчас эти "тёрки" достигли апогея на фоне того, что Виктория Нуланд, которая готовит визит Блинкена в Киев, дала понять украинской стороне, что не хотела бы видеть Ермака на встрече Зеленского с Госсекретарём, настаивая на присутствии там исключительно Кулебы и/или кого-то из заместителей главы ОПУ.
➡ Также прорабатывается возможность встречи Блинкена с Порошенко, где Пятый президент может получить личное послание от Байдена, с которым долгое время был в тесном контакте.
➡ Если такой встрече всячески будет противиться Зеленский (о чём уже говорят источники), чтобы не создавать "негативный фон недопонимания между Белым Домом и Банковой" (дословная цитата), с Порошенко может встретиться Нуланд.
➡ Одним из основных вопросов на переговорах с Зеленским станет кейс Коломойского. Президент получит "чёрную метку" в виде предупреждения о том, что при наличии признаков продолжения его сотрудничества с преступным олигархом, будет решаться вопрос о санкциях в отношении личных активов Зеленского. Также будет поднята проблема репрессий в отношении прозападной оппозиции.
➡ В этом контексте, Зеленский уже был вынужден пойти на освобождение "подозреваемого" Антоненко. Из ОПУ дана команда спустить это дело на "тормозах" и повесить провал по нему на Авакова. С выплатой пострадавшим денежной компенсации и публичной отставкой нынешнего главы МВД.
➡ Но точка в этом сценарии будет поставлена не сейчас, а предположительно в сентябре - она должен совпасть с выходом на экран фильма-расследования о "вагнеровцах" и явиться информационной перебивкой эффекта, который неизбежно вызовет указанный фильм.
➡ Ещё могу с уверенностью утверждать, что нынешний визит Госсекретаря станет программным в плане определения внешнеполитического вектора Украины на остаток президентского срока Зе. Грубо говоря, будет озвучена альтернатива: если ты, Вова, с нами - получишь перспективу вступления в НАТО плюс значительную военно-техническую и финансовую помощь. В том числе, по линии МВФ. Если при помощи агента "Козырь" решишь пропетлять между Коломойским и Путиным, Виктория Нуланд снова начнёт раздавать печеньки на Майдане. Но на месте Януковича уже будешь ты, а на твоём - Порошенко.
➡ Как-то так. Май будет интересным, а сентябрь - решающим. Именно в сентябре станет окончательно ясно, досидит Зе до конца президентского срока или нет. Чтобы досидеть, нужно будет хорошо поработать над домашним заданием. В противном случае - волшебный пендель и новые выборы. На которых своё слово опять скажет "мудрый народ". А когда слово берёт "мудрый народ", мои прогнозы становятся бессильными.