May 17th, 2021

Офис президента хочет представить Чауса какроссийского шпиона, чтобы спасти Зеленского от скандала

И.о. премьер-министра Молдовы Аурелиу Чокой 17 мая в понедельник прибывает в Украину с визитом. Молдова требует от Украины предоставить официальные разъяснения, НАБУ требует прекратить цирк и отдать им наконец беглого судью, а Офис президента хочет представить Чауса как... российского шпиона, чтобы спасти Зеленского от скандала
И.о. премьер-министра, министр иностранных дел и европейской интеграции Республики Молдова Аурелиу Чокой прибывает в Украину с официальным визитом по приглашению МИД Украины. Главный вопрос визита - добиться от Киева ответов по главному скандалу, омрачившему двусторонние отношения между нашими дружественными государствами - похищению экс-судьи Чауса.
Поскольку руководство Украины уклоняется от любых комментариев по сути обвинений, Молдова продолжает публично давить на нас, публикуя новые детали уголовного дела - их можно понять, они хотят показать, что без их разрешения похищать кого-либо на их территории нельзя. Накануне визита Чокоя полиция Молдовы 9 мая задержала второго подозреваемого в похищении. По данным источников Цензор.Нет в Молдове, полиция задержала гражданина Молдовы Ярослава Снигерева.
Ранее, по нашим данным, был также задержан Михаил Кодрянов.
Напомню, 3 апреля в центре Кишинева был похищен неизвестными беглый коррумпированный экс-судья Николай Чаус, прошло 43 дня, но его до сих пор не обнаружили. В Молдове возник громкий политический скандал, и в похищении министр МВД Молдовы Павел Войку открыто обвинил Украину:
"Это преступление было совершено иностранными гражданами, пересекшими государственную границу. Эти граждане уже покинули страну, пересекли границу с Украиной. У нас также есть записи доказательств на украинском языке".
Президент Молдовы Майя Санду дала указание правоохранительным органам разобраться, кто похитил Чауса:
«Недопустимо, чтобы в Молдове исчезали люди — независимо от того, являются ли они гражданами нашей страны и доказана ли их вина в преступлении».
Украина заявила о непричастности к похищению, однако никак не прокомментировала конкретные обвинения Молдовы, и публикации в молдавских и украинских СМИ имен и должностей кадровых сотрудников Главного управления Минобороны Украины, объявленных в розыск в Молдове.
Поскольку Украина уклоняется от пояснений, Молдова продолжает следственные действия, и продолжает устанавливать детали спецоперации, которая была так плохо подготовлена и исполнена, что полиция Молдовы (!!!) уже успела установить всех участников и все детали.
Чауса, безусловно, надо судить в Украине, ему есть за что отвечать.
Почему Чауса до сих пор не предъявляют, хотя он, по данным наших источников, находится на территории Украины?
1. Офис президента хочет не допустить огласки причастности к операции сотрудников ГУР МО. Дело в том, что признание ответственности Украины будет означать нарушение ГУР МО Украины закона о разведке, принятого 17 июля 2020 года Цитирую:
"Стаття 14. Розвідувальні заходи
...3. Розвідувальні заходи не можуть організовуватися і проводитися для вирішення завдань кримінального провадження". https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/912-20#Text
Хороший закон приняли Слуги народа и парламент, как раз чтобы не допустить применения разведки во внутренних разборках.
Таким образом, когда власть поменяется, возникнут правовые основания привлечь к уголовной ответственности сотрудников ГУР МО, возможно принимавших участие в похищении Чауса, чтобы они дали показания, кто из руководителей дал им такой приказ. Кроме того, после того, как кто-то из участников операции по похищению выложил в интернет фотографии Чауса со следами побоев, прожженый судейский делец Чаус получит аргументы для защиты своих прав в результате похищения. Разумеется, такая позиция позволит коррупционеру уйти от ответственности, как минимум в Европейском суде по правам человека, и создать проблемы для участников похищения и тех, кто давал приказы.
2. Чаус является в Украине подследственным НАБУ. То есть после его передачи в НАБУ, на него уже нельзя будет надавить неправовыми методами, и по сути, Чаус, как опытный юрист, получит развязанные руки. И сразу сделает заявление, что его незаконно похитили, и использует все правовые инструменты для своей реабилитации. То есть вместо громкого успеха получится развал дела, и НАБУ не будет молчать о виновных в этом провале. Договориться с НАБУ у Офиса не получается. НАБУ требует от ОП прекратить цирк, иначе Чаус после передачи следствию подаст в суд заявление о похищении. Руководство НАБУ крайне раздражено, что Офис президента и ГУР МО сорвали практически расследованное уголовное дело, со всеми уликами, буквально накануне экстрадиции, запланированной в мае-июне.
3. Когда руководство ОП, а это, конечно, Андрей Ермак, ставило задачу похитить Чауса, то Зеленскому рассказывали о будущем большом успехе, ярком информповоде, которые позволит пропиарить власть, получить свидетеля против Порошенко, в общем, сорвать сразу букет проблем и добиться успеха. Но теперь Зеленский постепенно понимает, что вместо выдачи Чауса, которое НАБУ ожидало в ближайшее время, и разоблачения причастности Порошенко к вывозу беглеца в Кишинев, Украина получит скандал, дискредитирующий президента, и наоборот - подрывающий расследование НАБУ и спасающий оппонентов. Возникает вопрос - а в чьих интересах действовал Офис президента? Ермак и все окружение президента знает - Зеленскому нужно приносить только победы, только хороший пиар, только хорошие новости, а если вместо овации президент получает очередной провал и порцию грязи, которую ему лично приходится разгребать - а такое Зеленский не забывает и не прощает.
Что же планирует делать Офис президента?
Чтобы спасти лицо и спастись от уголовного преследования, и решить проблему отношений с Молдовой, по данным наших источников, на данный момент придуман такой план.
Чокою заявить, что Чаус представлял угрозу национальной безопасности. Чауса обнаружат во вторник, 18 мая в Украине, и задержат силами СБУ. И заявить, что он задержан СБУ как подозреваемый в шпионаже и сотрудничестве с РФ. Это позволит предоставить законные основания действиям сотрудников ГУР МО. Одновременно, это позволит определенное время содержать Чауса в СИЗО СБУ, под контролем, чтобы не передавать сразу в НАБУ и не допустить, таким образом, немедленных публичных выступлений беглого коррупционера. Ну и поработать с ним на закрепление данной версии. Такая вот рабочая версия - посмотрим, не поменяют ли свой план в ОП в очередной раз.
Проблема в том, что дело о незаконном вывозе Чауса в Молдову, где фигурирует охрана пятого президента Петра Порошенко, все равно остается в ведении НАБУ, и пока Чаус остается в СБУ, дела НАБУ будут стоять без движения.
Впрочем, так далеко в ОП не заглядывают. Главное - избежать скандала с Молдовой и придумать версию, которая позволит легализовать похищенного Чауса в Украине, и спасти шестого президента от скандала с незаконным ввозом Чауса накануне торжественной второй годовщины.
И представьте себе - если бы Ермак не захотел покрасоваться перед Зеленским новым "подвигом", они бы не получили весь этот геморрой, и сейчас бы Чаус без всяких скандалов законно был передан в Украину и давал бы уже показания! Войдут в историю как первые шпионы, разоблаченные молдавской полицией! Чудаки.

СРСР

До ексгумації жертв сталінських репресій в Одесі я мав безпосереднє відношення. Я свого часу провів експертизи близько 300 останків загиблих з братських могил на 2 Християнському цвинтарі.
Переважна більшість страчених були вбиті пострілом у потилицю безоболонковою кулею 7.62(3) (вочевидь, з нагану чи маузера "Боло"). Однак, траплялися і вбиті з іншої стрілецької зброї ближнього бою.
Серед жертв не бракувало і жінок (жіночий череп відрізняється від чоловічого), позбавлених життя в такий самий спосіб.
Вразили мене назавжди колючий дріт, яким були обмотані деякі небіжчики, і дитячий череп, у якому я марно шукав вогнепальне пошкодження.
І тому, у мене до дня, що минув, особливе ставлення. Без пафосу. Я ненавиджу СРСР і тих, хто його намагається бодай чимось відбілити. Я стикнувся з історією закатованих у 1990-ті, а до того часу ріс в інформаційному багні, що його транслювали з телевізора, книжок, пісень тощо. Але ж усякі там жукови, рокосовські, малиновські, в імена яких так вчепилася наша вата і полувата, зокрема одеська, були очевидцями цього. І усякі яковлєви, кошкіни, грабіни - теж знали. І шолохови з фадєєвими й свєтловими не могли не знати. Знали. Бо були "допущені". Бо самі або стріляли, або організовували, або прославляли.
І ви, для кого хтось з цих паскуд "он адєсіт і просто палкаводец", теж давно знаєте не гірше за мене. Це так, якщо за гамбурзьким рахунком.

Соціалізм не пройшов

БЕНЗИН. ЛЮДИ ВІДСТОЯЛИ РИНОК
Гра ЗЕвлади з бензином… Завжди люблю коли трапляється таке. ЗЕкоманда в гонитві за популізмом народжує дурню. Дурня збурює всю країну. ЗЕкоманда тоді випускає зграю ЗЕботви аби довела, що дурня – то правильне і своєрідне рішення. ЗЕботва нікого ні в чому не переконує. І тоді ЗЕкоманда робить крок назад, відмовляється від народженої раніше дурні, і стверджує що її не так зрозуміли. ЗЕботві при цьому доводиться густо обтікати, бо вже й ЗЕкоманда називає дурнею те, що ЗЕботва щойно захищала.
Постанова Кабміну № 474 від 14 травня 2021 р., якою встановили граничні торгівельні надбавки до середньої ціни дизельного палива та бензину, була по суті широким кроком в бік соціалізму за Леніним і Чавесом. Держава брутально втручалася в роботу ринку. Очевидних цілей тут було дві. Перша – популістична, продемонструвати широким народним масам, як Зеленський бореться проти клятих бариг. Друга мета була менш очевидна. Це був перший крок у прибиранні з українського ринку мереж АЗС, що торгують пальним високої якості. Таке пальне в Україні не виробляють – його імпортують з-за кордону. За нинішніх податків і зборів бути дешевим таке пальне не може як таке. Мережі АЗС примушували або працювати у збиток, або – піти з ринку.
Хто у виграші від цього? В першу чергу Кременчуцький НПЗ, що належить Ігорю Коломойскьому. Це – стиль бізнесу Коломойського. Цей олігарх категорично не любить вкладатися в переоснащення виробництва і навчання працівників – він воліє створювати монопольне становище руками пригодованих урядовців. Звісно, надприбуток він здобув би не зразу, але логіка подій була от саме така.
Логіку зрозуміли. Відповідь не забарилася.
Громовою заявою вибухнула Європейська Бізнес-асоціація. Було зазначено, що «ручне» регулювання може знищити механізми формування цін, які використовував прозорий бізнес роками, і що рішення уряду суперечить Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. За Бізнес-асоціацією своє вагоме сказали самі оператори АЗС. Мережі «WOG», «ОККО» і «SOCAR» призупинили продаж преміального пального – за таких обмежень продавати преміальне пальне їм стало невигідно.
Але саме головне, рішення уряду викликало обурення громадян. Українці вже звикли до якісного пального. Бензин – не купують на останні гроші, людину яка має авто уже не можна назвати бідною. Водії дуже не люблять, коли їх примушують їздити чорти на чому. Характерно – ремствували не тільки прибічники опозиції. Діями уряду збурилися традиційно байдужі «білі пальто» і (який жах) прибічники «Слуги народу». Сам бачив. Прем’єру Шмигалю дісталося з усіх боків.
Що зробила в цих умовах зелена влада? Вони випустила на мережі ЗЕботву, яка почала переконувати, ніби ціни раніше зросли через картельну змову «WOG» і «OKKO», і взагалі їхнє пальне – російське. Одностайного галасу в ЗЕботви не вийшло, більшість знакових персонажів обрали промовчати. Це – саме собою показник. Звинувачення прозвучали і нікого не переконали. На прикладах ЗЕботві довели, що їхні звинувачення – маячня.
І от тоді уряд зробив крок назад. У 18-48 неділі 16 травня, уряд випустив «роз’яснення» яким повідомив, що «брендові пальне з позначеними показниками якості» під обмеження не потрапляє, бо воно – не «соціальне пальне». Знову те саме: «нас не так зрозуміли» і «вирвали з контексту».
Які перспективи відкриває таке «роз’яснення» – тема окремого допису. Переконаний, в компаніях-операторах з нього зараз гучно регочуть. Але я – про інше. Щойно українці показали – ми не безнадійні. В гонитві за популізмом уряд спробував вдатися до відвертої «шариковщини» - і нарвався на обурення народу. Людям не сподобалося брутальне втручання в закони ринку – вони усвідомили до яких наслідків це все призведе. Заяви бізнес-асоціацій, реакція опозиції та дії бізнесу що не схотів «рішати по-тихому» – похідне.
Ледь не вперше українці дали зрозуміти, що популізм ЗЕкоманди їм насточортів. Люди відстояли ринок. І це для популістів з ЗЕкоманди – дуже тривожний дзвіночок.

Переводять стрілки

Міністра Кулєбу десантовано в інформаційний простір з тезами про "недостатню рішучість партнерів" щодо питання вступу України до НАТО і що "багато хто з них побоюється реакції РФ".
Таким чином як би знімається відповідальність з українського керівництва, яке два роки тільки і робило поступки тій самій РФ, "заглядало в очі", демонстративно нехтувало союзниками, навіть замість військових парадів проводило якісь ганебні шапіто - а зараз традиційно переводить стрілки і влаштовує маніпуляції для населення.
А тепер послухайте правду.
Я мав зустріч з військовим, який служив і до війни, пройшов фронт в 2014 та 2015, тепер вже полковник, зайнятий в напрямку логістики та забезпечення.
"Щось недобре відбувається", - сказав він.
І розповів про фактичне замороження фінансового забезпечня військових.
Про зупинку реформування в інших напрямках забезпечення, відсутність соціальних перспектив.
Про відсутність динаміки переозброєння.
Про розквіт "паркету" та совка.
Про неможливість нормальної роботи в умовах конфлікту МО з командуванням ЗСУ.
Про 50% некомплект штату внаслідок всього цього.
Мужня доросла людина виглядала подавленою та розгубленою - і я прекрасно розумію чому, бо для ЗСУ ці два роки були роками демотивації та занедбання минулих досягнень.
Перелічувати висловлювання "полководців" про "не туди полізли" та згадувати про закупівлю радянського мотлоху немає сенсу - тут матеріалу не на один десяток розслідувань.
Військова сфера не терпить імітації, армія таки дзеркало суспільства, і в ньому моментально відбилися всі наслідки діяльності "нових ліц", які тепер істерично викрикують питання "Чому ми досі не в НАТО?" - всьому світу, тільки не собі.

ОП и бензин

​​🏛️Источники сообщают, что в Офисе президента сейчас ламают голову над тем, как перебить в медиа-пространстве негатив созданый "бензиновым скандалом"? Бизнес-ассоциации и операторы заняли неожиданно жесткую позицию, высококачественное горючее исчезло из продажи, что-бы сбить накал правительство было вынуждено пойти на уступки и вывести дорогие марки горючего из под ограничений.

📈Но дело в том, что само введение ценовых ограничений появилось не на пустом месте. Правительство ожидает поднятия цен на российские нефтепродукты, а это - резкий скачек цена на бензин, что сразу же обвалит рейтинг власти.

😡Шмыгалю дали команду: "Разобраться!" Разобраться, не нарушив схем связанных с самим Офисом президента - нереально. Шмыгаль решил сработать так же как с тарифами на ЖКХ - ограничить решением правительства. Результат - скандал и обвинения правительства в "шариковщине".

😮И новая реальность, в которой в случае роста цен на бензин, он просто исчезнет с заправок. Либо - таки подорожает.

Праві та ліві

Ось дивіться, яка фігня.
В політиці є праві і є ліві. Ці два прості слова часто змінювали свій зміст, але десь з середини ХХ сторіччя розподіл іде за відношенням до ролі держави у економіці та житті громадян. Якщо дуже коротко: ліві вважають, що держава має вирівнювати всі «нерівності», обмежуючи права тих, хто більш багатий/білий/успішний/красивий/гетеросексуальний і так далі. А праві вважають, що держава взагалі не для того, бо держава має контролювати рівні права на старті, а хто там на фініші став багатшим чи більш успішним – той і молодець, можна заздрити.
Інакше кажучи, якщо у змаганнях хтось бігає швидше або стрибає вище за інших, то праві пропонують його нагородити кубком, а ліві – відрізати ноги, щоб всі бігали та стрибали однаково і переможців не було. Розумієте різницю? Думаю, розумієте.
Ось СРСР – це ліва держава, «мєчта всіх мужичків». Одяг у всіх однаковий, авто однакове, будинки однакові, зарплатня однакова. Держава вирішує за тебе майже все: де ти будеш вчитися, де служити, де працювати і де лежати після смерті. Приємним бонусом йдуть номенклатура, державні дачі у головних комуністів (бо ж всі звірі рівні, але деякі рівніші за інших), репресії, голод та ГУЛаг. ГУЛаг – це і є комунізм, сферичний у вакуумі. Однакова їжа, форма, робота та могила.
Японія – це переважно права держава. Працюй – будеш молодець. Не працюй – тоді не заздри тим, хто напрацював. Ось «Тойота»: вона коштує грошей. Зароби – купиш, не зароби – не купиш, вкрадеш її – сядеш. Це якщо дуже примітивно, але сутність зрозуміла.
Отже, зараз у політології (в якій взагалі поділ на лівих та правих вважається застарілим і примітивним) до правих зазвичай відносять всіх, хто за капіталізм (від правих лібералів до монархістів і фашистів), а до лівих – всіх, хто проти капіталізму (від анархістів і комуністів до соціал-демократів). Звичайно, цей поділ іде не по назві партії, а по суті – партія наці-популіста Жиріновського назвається «ліберально-демократичною», хоча звичайно вона ані про лібералізм, ані про демократію. Як і велика кількість тих українських «правих», які не цураються використовувати лівацькі тези про «атнять і падєліть».
Так ось. Всі оці рухи у напрямку регуляції цін на бензин, підвищенню податків для багатих, заборони ринку землі, втручанню держави у внутрішньосімейні стосунки – називається лі-вац-тво, і абсолютно пофіг, чи у вас на руці набита свастика, чи на лацкані піджаку значок «правої партії». Ліві – за те, щоб держава вирішувала за людей, праві – за те, що дорослі люди можуть якось вирішувати самі.
Правий підхід – це про Німеччину, США, Британію, Японію, Сингапур. Лівацтво – це про Венесуелу, Кубу, Північну Корею, СРСР, і тепер про Україну.
Сьогодні – день пам‘яті жертв політичних репресій. Я був з дитиною на Личаківському цвинтарі. Там на рядах хрестів поряд одне й те ж слово: «респресований», «репресований», «репресована», «репресований».
І зробили це ліваки. Ті самі, які починали з «атнять і падєліть».

Сльози щастя

З теплотою в серці хочу відзначити привітання працівників науки з боку нашого Президента Володимира Олександровича Зеленського, що він особисто написав цієї суботи.
Воно мене настільки розчулило, що сльози щастя та емоції не дозволяли мені 2 дні висловитись з цього приводу.
Однак, реверанс в бік глави Держави - як хороший твердий сир: чим довше його тримаєш при собі, тим більш витонченим стає сморід.
Володимир Олександрович дуже влучно, як мудрий керівник країни, каже, що між днями Європи та науки є багато спільного.
А саме - прогрес.
Повністю з ним згоден.
Адже саме завдяки призначенню плагіатора на посаду міністра освіти і науки України, Європейський союз змушений був писати листи занепокоєння щодо його діяльності на цій посаді.
Ще ніколи слова "наука", "Україна" та "Європа" не були настільки близькими одне до одного.
Також Володимир Олександрович повідомляє нам, що українська наука завжди була й буде для держави надважливою.
Попри те, що ця теза більш схожа на погрозу, мабуть, під важливістю він мав на увазі бездіяльність уряду Шмигаля, через яку запуск роботи Національного фонду досліджень в 2021 році стався фактично 1 травня замість умовно 1 січня.
Тобто вчені тільки-но зараз почали отримувати кошти на виконання надважливих досліджень.
Хоча, я можу помилятись, і тут він має на увазі скорочені робочі тижні багатьох науковців, бо грошей на виплату повної заробітної плати категорично не вистачає.
Володимир Зеленський наголошує на тому, яку користь наші вчені приносять країні.
Безумовно, тут він натякає на історію, як один з Інститутів розробив тести на коронавірус, але так і не отримав грошей на їхнє масове виготовлення
Також, імовірно, він хотів нам щось розповісти про українську вакцину та мільйон доларів за її винайдення.
Але найбільш цінним, найбільш щемливим словом він зачепив мене в кінці.
З Вашого дозволу, я зацитую цей рядок цілком:
"Щиро вітаю всіх працівників науки! І бажаю всім нам працювати так, щоб наука в Україні завжди була сферою найбільшої уваги."
Впевнений, що Ілля Ківа, читаючи його, ковтав сльози, як і я.
Бо такої уваги до науки, яку викликав захист Іллі Ківи, я взагалі не пам'ятаю.
До речі, у мене є ще кілька ідей для скандалів, які як мінімум раз на тиждень виводитимуть слово "наука" у прайм-тайм вечірніх ток-шоу.
Може навіть колись в студію плюсів занесуть обмальований сканувальний тунельний мікроскоп.
Чи шмат прискорювача.
Дякую, мій Президенте!
Мені соромно, що на минулих виборах я не віддав за Вас свій голос, бо тоді б міг щиро побиватися та посипати голову попелом.
А так...
А так я просто не розумію - де я нагрішив і за що мені це все?
Майте гарний день.

Памятник русскому маразму. Эксклюзив

14 мая Софийский городской совет Болгарской социалистической партии (БСП) принял любопытнейшее и безразмерно феерическое заявление касательно памятника Советской армии в Софии. «Дикой русофобией» и «ностальгией по болгарскому фашизму» назвали социалисты попытки ликвидации в городе упомянутого выше памятника.

Разумеется, новость тут же растиражировали крупные агентства вроде ТАСС, и рыбешка помельче, например информационные площадки Фонда «Русский мир».

Поток мысли болгарских социалистов мог бы удивить даже самых маститых писателей-фантастов. В своем заявлении болгарские друзья России называли монумент одним из ключевых символов дружбы между Болгарией и РФ. Обещания продолжить отстаивать памятник звучали с изрядно затасканными обвинениями в русофобии.

Апогеем заявления БСП стало утверждение, что памятник Советской армии напоминает о подвиге советских воинов, отдавших свои жизни при освобождении страны от фашизма.

Именно последнее утверждение делает документ совершенно восхитительным. Как и то, что российские СМИ повторили заявление болгарских социалистов, ни на секунду не задумавшись над их смыслом.

А ситуация состоит в следующем.

Во время «Болгарской операции» (8-9 сентября 1944 года), в ходе которой страна была освобождена от фашизма, никакого (!) сопротивления советским войскам оказано не было, ни один солдат не был убит (!).

5 сентября 1944 года, когда советские войска 3-го Украинского фронта во взаимодействии с Черноморским флотом вышли к румыно-болгарской границе в Добрудже, политическая обстановка в Болгарии накалилась до предела. 7 сентября того же года, Главный штаб Народно-освободительной армии определили дату восстания в Софии — 9 сентября.

8 сентября передовые стрелковые части вступили в Болгарию. Механизированные корпуса продвигались, не встречая сопротивления. Корабли Черноморского флота вошли в порты Варна и Бургас. Болгарские корабли не оказали противодействия, а весь германский флот по приказу германского командования к тому времени уже был затоплен. Немецкие моряки покинули Болгарию.

В ночь с 8 на 9 сентября началось восстание в Софии, правительство было свергнуто, и вместо него было образовано правительство Отечественного фронта во главе с Кимоном Георгиевым.

9 сентября 1944 года боевые действия советских войск против Болгарии были прекращены.

Согласно историческим документам, советские войска прошли по болгарской территории, не нарушая деятельность органов местных властей и не разоружая болгарскую армию.

Таким образом, не до конца понятно, кто именно, согласно утверждениям представителей БСП, из советских солдат и за что именно отдал жизни во время освобождения Болгарии?

Если кто из бойцов и мог погибнуть на «поле брани», то только из-за чрезмерного употребления ракии или сливовицы местного разлива. Но такие «подвиги» советской армии, как правило, тщательно скрывались Ставкой Верховного Главнокомандования.

Тем временем, памятник Советской армии, пока еще, гордо возвышается в Софии, вызывая вполне объяснимое недоумение историков, и неудержимую эрекцию ностальгирующих за совком адептов и друзей «русского мира».

Денис Веселов, IDS Kronos

https://newssky.com.ua/pamyatnik-russkomu-marazmu/?fbclid=IwAR0eZtCimR1nLbbFf9x0Hs8Nu-lapZo8ASikXPo_-WLrl69qH5Wyi0L-rXg

Туннель

Пресс-служба ЦАХАЛа сообщила, что с начала операции "Страж стен" в секторе Газы израильская армия разрушила 100 (сто) километров диверсионных туннелей. Эту систему подземных коммуникаций, имеющих единственное предназначение - убивать евреев, в самой Газе называют "метро ХАМАСа". По сути, это целый подземный город. Для вполне земных убийц.
Чтобы было совершенно понятно, о чем идет речь, достаточно вспомнить, что, например, метрополитен в Киеве с его 52 станциями имеет эксплуатационную протяженность путей 67,6 км. Общая длина метрополитена в Риме - 60 км, в Ташкенте - 36,6 км, в Санкт-Петербурге - 120 км. Планируемая протяженность линий метротрамвая в Гуш-Дане, который строится уже кучу лет и неизвестно когда будет достроен, составит 145 км. А в Газе - 100 км. И это только то, что было разрушено. Сколько еще остается, даже оценить невозможно.
Чтобы стало еще более понятно, в Москве средняя стоимость строительства 1 км линии метрополитена составляет от 4,5 млрд до 7 млрд рублей (зависит от глубины заложения), а срок прокладки составляет от 3 до 6 лет.
По данным министерства иностранных дел Израиля, ежегодно ХАМАС тратит на прокладку туннелей от 1,25 млрд до 3 млрд долларов. При этом речь идет только о диверсионных туннелях, а не для нужд контрабанды, которые в данном случае в расчет не принимаются. Если ориентироваться на меньшую из сумм, то на эти деньги в секторе можно было построить две полностью оборудованные всем необходимым больницы, 30 школ, три офисных небоскреба, три торговых центра.
На строительстве туннелей задействованы десятки тысяч палестинцев, это самое крупное "рабочее место" в Газе. Нанимают туда "копателей" в возрасте от 14 лет.
Откуда ХАМАС берет деньги на строительство туннелей? Думаю, это и без того понятно. Деньги дают ООН, международные фонды и прочие палестинолюбивые организации. Особо, конечно, стоит Катар, который ежемесячно вкачивает в Газу миллионы долларов с полного дозволения правительства Израиля.
К чему, собственно, я это пишу? Да, к тому что и без того известно. Единственно, что производит сектор Газа - это ненависть, террор и убийства евреев. И платят ему именно за это, а не за то, чтобы у палестинцев жизнь стала лучше, жизнь стала веселей. Если же все жители Газы сдохнут от голода при очень обильном финансировании, - тоже неплохо. Будет очередное доказательство кровожадности сионистских агрессоров.


Воїстину йдіоти керують державою

От прочитав новину про те що викрадений в Молдові екс-суддя Чаус почав записувати відосіки і заявив, що викрали його не в Молдові, а в 2016 в Україні. Ну, зрозуміло, наступного разу скаже, що Порошенко викрадав.
Сиджу з відкритим ротом і задаю собі запитання: "Що бля серйозно?"
Вони серйозно збираються оцю хйню просувати далі?
Викрасти чувака з іншої країни, спалитись там, отримати купу пздюлін від тамтешньої влади, тримати чувака хз де цілими тижнями, а потім випустити його з відосіком що винуватий Порошенко і пробувати це просунути інформаційно чи юридично?
Що бля серйозно?
Пам'ятаю був тут у нас один найвеличніший найрішучіший лідер вселенної, той відосики записував про те щоб всі смотрєлі фільм "Землянє" в ситуації коли на нього ніхто не тиснув, нічого нікому не загрожувало і можна (і треба було) вирішити ситуацію рішуче.
А тут чуваки викрали іншого чувака, тримають його хз де тижнями і хочуть щоб хтось повірив в його відосики, записані під тортурами?
Реально чуваки не розуміють, що ці відосики - це їхня явка з повинною про причетність до цілої низки злочинів?
Воїстину йдіоти керують державою. І навіть це не найгірше в ситуації, що склалась.
Возможно, это изображение (2 человека и текст)