September 4th, 2021

Не будет, конечно

Helgi Sharp сейчас с Ol Sharp.
5 ч.
🍁 Не ведусь и вам не рекомендую вестись на появившиеся разговоры о досрочном роспуске парламента. Зеленскому в любом случае удобнее иметь неустойчивое и где-то подконтрольное различным олигархам монобольшинство, чем максимум 21% в следующем парламенте, где ему для утверждения законов необходимо будет создавать коалицию или с ненавистной ему партией "ЕС" (именно она, скорее всего, возьмёт небольшое, но большинство) или с ОПЗЖ, что станет для него политическим самоубийством.
Так что не вижу ни одной причины - как со стороны Зеленского, так и со стороны контролирующего его Ермака, идти на такой шаг. Блеф, шантаж и слабая попытка собрать в кучу, то что расползается по всем швам. Но если расползающаяся косоворотка хоть как-то держится на этой власти, то из новых лоскутов она уже никогда не сошьёт себе вышиванку - разве что наряд политического Франкенштейна.
Не ведитесь на слухи - всё прозрачно, как слеза Кивы после защиты им кандидатской.

Подоплека слухов о роспуске

​​🏛Источники сообщили очень интересную информацию. Сегодняшнее заявление представителя президента в ВР Руслана Стефанчука, о том, что Зеленский может, мол, распустить Верховную Раду (хотя для роспуска нет никаких юридических оснований), вызвано вполне прагматичной причиной. В Офисе президента боятся бунта депутатов «Слуги народа» и массового их перехода под руку олигархов. Дело нешуточное.

💵Мы сообщали, что перед парламентскими каникулами депутатам «Слуги народа» задолжали выплаты в конвертах за май, июнь и июль. Все просто, в бюджете резко не оказалось денег, и на «Большом строительстве» стало нечего воровать. Перед парламентскими каникулами (и в процессе их) с депутатами все же рассчитались. Но сейчас выплаты опять затягиваются. И причина тому – депутат Трухин.

😉Пресса уже сообщила о специфической обязанности Трухина «носить тяжелое», т е брать в ОП деньги в наличке, переносить их в ВР и распределять там, среди депутатов фракции. Именно этим объясняется неудачная попытка отмазать Трухина. Подходит время выплат, а Трухин вдруг оказался в центре внимания прессы. Теперь он и шагу не может ступить незамеченным. А значит «переноска тяжелого» может запросто попасть на камеры.

💸Нужно понимать, такую деликатную обязанность не могут поручить кому попало. Речь – об огромных суммах кэша коррупционного происхождения, одно появление которого вызовет массу вопросов. Нужно чтобы человек не исчез случайно с этими деньгами – сам, либо с чьей-то помощью. Нужно так же чтобы человек на месте и тихо, гасил все претензии и конфликты. Руководство ОП сильно нервирует тот факт, что о деликатной обязанности Трухина пресса узнала стремительно быстро. Слить информацию мог только кто-то из своих.

🥂Еще больше руководство ОП волнует то, что благодаря аварии вскрылись неприятные детали жизни Трухина. Выяснилось что он, что называется, перестал держать себя в руках, стал много пить и дебоширить. Audi, разбитая им в аварии, это уже третья разбитая престижная иномарка за 2 года. Очевидно, такими темпами Трухин накличет на себе новую беду и тогда… А заменить его некем.

🤔Разбираться со всем этим Ермак не стал, он махнул рукой и отправился в США, дав понять что вернется – разберется. Но время идет, конверты депутатам не несут. Да еще и слухи ходят, что с бюджетными деньгами перед отопительным сезоном снова беда. А значит, выплаты в конвертах могут снова задержать.

🤓В этих условиях часть депутатов начала искать заработок на стороне – в первую очередь у Рината Ахметова и Игоря Коломойского. Об этом узнало руководство партии. Заявление Стефанчука было предупреждением, мол, будете шалить – вернетесь к прежним до-депутатским занятиям. Вот только вряд ли угрозы Стефанчука кого-то испугают. Ситуацию исправить может крупный объем кэша выданный депутатам на руки.

🤷‍♂Да вот беда – выдавать некому. А не выдадут сейчас, будет и нечего.

Ірина Геращенко про результати візиту

Візит Зеленського до Сполучених Штатів.
ДОБРЕ ЩО :
- відбувся. На несприятливому інформаційному тлі, коли вся увага американців прикута до наслідків урагану, виведенню військ з Афганістану, пандемії, Байдену було важливо показати елітам, що США залишаються відданими своїм принципам і підтримують своїх партнерів, зокрема Україну. Для Байдена цей сигнал особливо важливий на фоні американо- німецького альянсу по ПП2, що викликає критику;
- найвагомішим підсумком стало відновлення, нарешті, Комісії стратегічного партнерства, ініційованої нашої командою і фактично замороженою з 2019 р. Ми неодноразово критикували зелену владу, яка не педалювала відновлення роботи такого важливого інструментарію двосторонніх відносин. Тому вітаємо цей крок;
- США надали Украіни 60 млн доларів на сектор безпеки; 45 млн для реінтеграції ; 12 млн на подолання наслідків ковіду. Дякуємо. Хоч навряд чи 60 млн є адекватною відповіддю на зростаючу агресію і безвідповідальність Кремля…. Важливо, щоб допомога була використана за призначенням максимально ефективно;
- прийнято спільну заяву, в якій США наголошують на принциповості прозорого обрання керівництва САП і реальної боротьби з корупцією;
підписано низку угод і меморандумів. Тепер важлива реалізація і щоб папірці стали проектами;
- вперше за 2 роки Зеленський згадав за заручників і розповів Байдену про чотири сотні незаконно утримуваних Путіним українців та кримських татар;
- елегантні образи пані Олени Зеленської. Цього разу її вбрання були дуже вдалими:)
ПОГАНО:
- Україна не отримала чітких сигналів щодо ПДЧ і членства в НАТО. Навіть за попередньої американської адміністрації сигнали на підтримку євроатлантичних прагнень України були сильнішими;
- обіцянки про санкції проти РФ у разі , якщо Путін використовуватиме ПП2 проти України- аж ніяк не тягнуть на чіткі гарантії . На жаль, трек протидіі ПП2 під цей час програшний;
- Україні не вдалося активніше залучити США до питання врегулювання війни на Донбасі. Не відновлено посаду Спеціального Уповноваженого США з питань України, а члени української делегації стверджують, що не піднімали ані питання Посла, ані Уповноваженого;
- речник президента. Він має допомогати згладжувати проблеми, а не сам створювати проблеми.

Портнов и Верховный Суд

Я очень не люблю Портнова. И что характерно - мне повезло не пересекаться с ним лично. Я многих знаю в живом общении, политиков разных партий и всяких других деятелей. Более того - демократично признаю право каждого на свое видение мира, жизни, будущего страны и право на ошибку в том числе. А вот Портнова не знаю, но чувство неприязни присутствует. Гадливости.
Реванш 19-го года мне лично больно отозвался и по причине возвращения к власти вот таких портновых в том числе. Как-то была надежда больше в стране их не видеть. Но нет.
Мало того, что оно приехало, то оно ещё пошло в суд восстанавливать всё утраченное. Портнов подал иск о защите чести достоинства к партии "Солидарность БПП". И это было бы смешно, только вот грустно, потому что где Портнов, а где честь и достоинство?
Суть иска в том, что Портнов был не согласен с обвинениями его в причастности к преступлениям на Майдане. А знаете почему? Не потому, что он не причастен. А потому, что он не считает произошедшее преступлением. Как не считает свою деятельность - государственной изменой, а оккупацию Крыма - оккупацией и преступлением.
Ясно, что формулировки в судебном иске были другими. Но я не про формулировки, я про суть.
Суд первой инстанции Портнов проиграл. И мне сложно сказать - почему? Попался принципиальный судья-патриот? Не исключено. Или тоже какая-то личная неприязнь сыграла роль. Но уж так случилось.
Потом была апелляция и там всё сложилось в пользу Портнова. Чему тот очень обрадовался, бегал по всем каналам и грозил комплексом "учебно-воспитательных мероприятий" (с).
Но наши оказались принципиальными и довели дело до Верховного суда. Не важно, как назывался ответчик - БПП или ЕС. Важно не останавливаться на полпути и показать разницу между реформированным судом и нереформированным.
18 августа 2021 года Верховный Суд Украины вынес решение именем Украины: отменить постановление Киевского апелляционного суда, взыскать с Портнова Андрея батьковича (лень гуглить его отчество), как с проигравшей стороны, 2 819,20 гривен судебных издержек.
Это, если вы не знаете, окончательное решение, не подлежащее обжалованию. Даже если Портнов решит, что судьи в Верховном суде ему попались неправильные. Больше на эту тему в Украине он судиться не может.
Ну штош. Хороший понт - денег стоит, да, Андрей батькович? Какие-то несчастные почти три тысячи гривен, тянут они на "комплекс учебно-воспитательных мероприятий"? Или продолжите нарываться на какие-нибудь мероприятия, как у Шуфрича?
Это я злорадствую.
В контексте написанного не могу не вспомнить судью Волкову из Печерского суда. Это именно она вынесла решение, что Портнов жил в Украине без выездов на длительное проживание за рубеж и может баллотироваться в депутаты. Вот где свой человек. Отпустила главБеркута под домашний арест и оставила генерала Павловского в камере.
А мы примем к сведению, что Верховный суд у нас есть, а вот на остальные надежды мало.

ДЕОЛІГРАХІЗАЦІЯ НАКРИВАЄТЬСЯ ТИХО

ДЕОЛІГРАХІЗАЦІЯ НАКРИВАЄТЬСЯ ТИХО
Омбудсмен Людмила Денисова направила спікеру Разумкову листа, де попросила законопроект Зеленського про деолігархізацію перед другим читанням відправити на розгляд Венеційської комісії. Враховуючи те що Разумков і сам виступав з критикою законопроекту і категорично уникає стрьомних задумів ОПУ (типу санкцій РНБО), вирогідність що законопроект відправиться до Венеційської комісії, доволі велика. А враховуючи що цей законопроект порушує зразу кілька статей Конституції України, і що його розкритикував профільний комітет ВР – висновки Венеційської комісії передбачити не складно.
За логікою на Банковій зараз мусить статися істерика. Бо саме закон про деолігархізацію (читай – про боротьбу з Порошенко) був ледь не останнім піар-фетишем, який лишився у зеленої влади. Не виключаю, що дика заява Стефанчука, ніби президент може розпустити ВР – з цієї ж опери. Це – попередження нардепам, аби й не думали бунтувати проти Офісу президента, бо інакше розпустять, мовляв. Але є проблема. По-перше, юридичних підстав для розпуску нема. А по-друге, і як похідне від першого, ОПУ може стикнутися з бунтом і спікера Разумкова, і частини своєї фракції – тих нардепів яким з ВР тільки назад у тамади і безробітні.
І ще. Якщо зараз стануться дострокові вибори, «Слуга народу», ОПЗЖ і «ЄвроСолідарність» наберіть приблизно однакову кількість голосів. А це означатиме, що «слугам» доведеться або створювати коаліцію з ОПЗЖ (для них це могила), або – іти на нові перевибори. Бо після 2,5 років переслідувань і цькувань які зелені влаштували Порошенку і його прибічникам, вірогідність коаліції «слуг» і ЄС – між нулем і нічим. Тут така каша завариться, що Зеленському різко стане не до рейтингів. Так що слова Стефанчука – блеф від і до.
Здається стає зрозуміло, чому Ринат Ахметов на своєму телеканалі з деоліграхізації відверто сміється і знущається. Просто на відміну від посполитих все ще віруючих у «Вовчика гарного», юристи Ахметова перспективи президентських фантазій зрозуміли давно. І зробили висновки. А нині – реалізація.
Возможно, это изображение (2 человека)

ДИСНЕЙЛЕНД. ПОСЛЕСЛОВИЕ.

Helgi Sharp сейчас с Ol Sharp.

🍁 ДИСНЕЙЛЕНД. ПОСЛЕСЛОВИЕ.
Мне тут забрасывают, что я не оценил тот факт, что Зеленский в США представил 80 проектов, встретился с американскими единорогами etc. Мол, к нам придут инвестиций на сумму 277 охулиардов зелёных баксов, а Amazon, Google и Microsoft откроют множество дата центров по всей Украине.
Да ради Бога! Просто такой же поток инвестиций и проектов нам был обещан после поездок Величайшего в Германию, Израиль, Катар, Оман, Францию, Японию - куда там ещё?
По факту же я уточнил (вы это тоже легко можете сделать), что, приток прямых иностранных инвестиций за 2020 год составил всего 240 млн долларов США, а в первом полугодии этого года, без учета реинвестированных доходов, инвестиции прямого инвестора в капитал предприятия прямого инвестирования (430 млн долларов США) были недостаточными даже для компенсации оттока средств прямых инвесторов с предприятий прямого инвестирования путем долговых инструментов (-460 млн долларов США).
Одновременно, по информации НБУ, украинские заробитчане за первые полгода переслали в Украину минимум 6,21 млрд долларов (166 млрд гривен). При этом замечу, что шестой президент обещал вернуть всех украинцев в Украину, создав им все условия для достойной и высокооплачиваемой работы.
Добавлю к этому, что денежная масса в Украине только в июне 2021 года возросла на 1,2% — до 1,91 трлн грн.
ВОТ И ВСЕ ИНВЕСТИЦИИ! А вы говорите Apple, Amazon, Google, Microsoft...
Поменьше бы обещать украинцам, не играть в Остапа Бендера с его Нью-Васюками и девизом "Дайте!", а налаживать сотрудничество на нижнем и среднем уровне, искать возможности совместных проектов, стать для мира не проблемой, а частью её решения. Кстати, у нас тысячи умнейших айтишников, которые просто уезжают на Запад. Как их заставить работать на Украину? Думайте, Владимирсаныч - лозунги здесь уже не работают.
Послесловие?
олег воскликнул ну и жопа
а я спросила это мне
он призадумавшись добавил
в стране

Неперевершена сільська аналітика. Хоч і трохи з запізненням

“У німецькій мові немає таких слів, щоб це описати” - вигукнула якось у розпачі бундесканцлєрін Меркель, ділячись враженнями від руйнівної повені в землі Рейнланд-Пфальц, навіть не здогадуючись, що таких слів чимало в українській. Тим більше не знала вона, що дуже скоро усіма тими словами українці нагородять саме її, проводжаючи минулого серпня в Москву.
Втім, минулого літа жертвою нашої щедрої на витончені прокльони солов’їної стала не лише фрау Меркель, але й мсьє Макрон і навіть містер Байден. Яких швидкі на розправу українські експерти безапеляційно охрестили прислужниками Хуйла, із яким вони таємно зносяться винятково з однією метою: як їм скоріше та надійніше знищити Україну. Правда в них нічого чомусь не получається.
Як так трапилося, що Хуйло спільно з Меркель, Трампом, Байденом, Макроном та при активній допомозі спочатку з боку Порошенка, а тепер і Зеленського України досі так і не знищили, наші політичні експерти нам не пояснюють, а от ми спробуємо розібратися. Для цього традиційно заваримо собі доброї кави чи ароматного чаю і зручно вмостившись окинемо орлиним поглядом актуальні міжнародні події.
Для початку дідусь дозволить собі висловити вкрай непопулярну і навіть крамольну думку, що пані Меркель літала в Москву не для того, аби продати Україну. І не для того, аби перед виходом на пенсію попрохати собі тепле місце в Роснєфті чи у Газпромі, як у цьому свято переконана низка українських аналітиків. Дідусь навпаки сильно підозрює, що Ангела Меркель відвідала Хуйла аби інтереси України захистити.
Зараз у діда полетять капці, і поки вони летять, дідусь продовжить свою думку. Ми всі знаємо і розуміємо, що Північний потік - 2 - то чисто антиукраїнський задум. Отже його лобіювання з боку Меркель, а далі й відмова Байдена від санкцій проти цього проекту виглядають, як свідоме нехтування інтересами України. Але це не так. Навпаки - напрочуд швидка домовленість між Німеччиною та США не торпедувати Північний потік - 2 викликала в діда підозри, що в Берліні вигадали щось цікаве, а у Вашингтоні погодилися, що спланована німцями схема цілком прийнятна. Бо вона знешкоджує основний замисел Хуйла і, відповідно, відводить від України головні загрози.
Домовившись із Байденом і пересвідчившись, що в неї все готово, Меркель полетіла до Москви, де вислухала довгі й нудні скарги Хуйла на маріонєточне руководство України та погодившись, що “там нема із ким балакать”, виклала карти на стіл: “Сматрі Хуйло. Ось твій трубопровод. Ти його строїв-строїв, і скоро достроїш. Вложив туди бабла нємерянно, настрадався, поістратився. Але регулірувать там газ будемо ми, бо такови наші бюрократичні європейські правила. Другими словами твій газопровод не твій, а наш”. - “Как ето?” - отетерів Хуйло. - “Це сложно, ти не поймеш. Абер данке шьон фюр цузамменарбайт!” - попрощалася Ангела Хорстовна та й полетіла у стольний град Київ. Де теж розіклала карти та терпляче пояснивши де іменно казьонний дом і чим іменно серце успокоїться лагідно порадила Зеленському не робити того, чого ні за яких обставин не можна робити в танку.
Хуйло, звісно словам Меркель не повірив і з насолодою крутив пальцем коло скроні, як тут громом серед ясного неба громихнула постанова Вищого земельного суду міста Дюсельдорф. Після чого смачну дулю Хуйлу скрутила вже Меркель, а українські експерти із видовженими від здивування обличчями дружно заговорили про щедрий подарунок Україні до 30-річчя Незалежності і про перемогу над Північним Потоком - 2. І знову невпопад. Бо остаточної перемоги, звісно немає, зате є початок чергового протистояння між московськими беспредєльщиками та європейською бюрократією. Протистояння, в якому незалежні букмекери, віддаючи належне упоротості кремльовських параноїків, перевагу усе ж таки прогнозують невмолимим і бездушним європейським крючкотворам.
Усі ці події відбувалися навколо головної події року - 30-ї річниці Незалежності України, в ознаменування якої керівництво держави напланувало чимало всякого цікавого і серед іншого - “Кримську платформу”. Задуману в якості переконливого свідчення незмінності міжнародної підтримки України по поверненню Криму. Установче засідання відбулося 23 серпня і дійсно стало свідченням широкої міжнародної підтримки України та її прагнення повернути Крим. Правда, подейкують, що в офісі президента розраховували на вищу представленість ключових західних партнерів і навіть очікували на прибуття Байдена, Меркель та Макрона, але ніт. Ті до Києва не прилетіли, що дало підстави деяким експертам знову гучно заговорити про антиукраїнську позицію, яку нишком продовжують займати США, Німеччина та Франція. Противники ж чинного президента дошкульно прокоментували невисоку представленість ключових партнерів винятково особистими рисами пана Зеленського. Два роки енергійної міжнародної активності якого сформували і в Москві, і на Заході консенсусне враження, що “там нема з ким балакать”.
Дідусь не береться розбиратися чому саме Байден, Макрон, Меркель, а з ними кілька десятків президентів та прем’єрів не знайшли у своїх графіках час для відвідання у святкові дні України. Але якби вони почитали український фейсбук із персональними на них нападками, то Меркель би лише безсило зітхнула “О майн гот...”, Байден сердито буркнув би “демн..”, а Емануель Макрон розразився б емоційною тирадою зі згадками Діонісія Паризького та святої Женев’єви. Втім, українська небайдужа громадськість традиційно реагує на подібні бідкання політиків, хоч своїх, хоч чужих, в іронічному стилі незрівнянної Клєр Захаровни - “святі кракаділи!”.
Варто однак зауважити, що навіть за відсутності провідних акторів міжнародної політичної сцени нечисельна, але завзята українська дипломатія таки зазнала 23 серпня 2021 року чергової яскравої перемоги - “Кримську платформу” започатковано, вона відбулася і пройшла солідно та на належному ідейно-політичному рівні. А топ-виступом могутньої політичної та емоційної сили безумовно стала промова шанового Мустафи Джемілєва, якого цитували не лише українські, але й світові ЗМІ. Завершилося все бурхливою істерикою на рашн-ТВ, що лише довершило приємне враження - “Кримська платформа” пройшла цілком успішно, все вдалося, початок покладено.
Візит президента Зеленського з дружиною до США, який щойно розпочався, вже коментується українськими експертами у звичному ключі: одні кажуть про стриманість Байдена, яка пояснюється його зайнятістю. Інші натякають на якісь залаштункові домовленості із Хуйлом, які й заважають Байдену притиснути ізмождьонне тіло Зеленського к своєй ісстрадавшейся груді. Треті кажуть, що Байден дивиться на пана Зеленського без ентузіазму, просто тому, що там нема із ким балакать. І водночас майже всі радять пану Зеленському очарувать пана Байдена та міркують про якусь “хімію у відносинах”, яка має виникнути після особистого спілкування двох президентів.
Дідусь не хімік і про виникнення складних органічних сполук під час спілкування двох таких різних людей нічого не знаю. Хіба що похмілля, але Байден кажуть вже давно не вживає. Знаю інше - у США останнім часом гучно лунають голоси республіканців, які закликають оголосити містеру Байдену імпічмент. Вперше такі заклики публічно пролунали здається після домовленостей із Меркель по Північному Потоку - 2, а на тлі сумбурного виходу з Афганістану, такі вимоги лунають невпинно. Резерв невдач і поразок у президента США не безкінечний і дозволити собі ще один провал на стратегічно важливому напрямку Байден не може. Тим більше містер Байден добре знає, що за Афганістан у США імпічменти не оголошуються. А от за Україну - цілком можуть. Он і містер Трамп це з готовністю підтверджує.
Таким чином вдруге за час президентства Зеленського склалася ситуація, коли у його зустрічі з президентом США об’єктивно більше зацікавлена американська сторона. І для Зеленського це знову погана новина. Чому? Тому що зараз Білому Дому особливо важливо продемонструвати, що чинна адміністрація здатна досягати успіхів і демократія таки здатна перемагати навіть у таких безнадійно корумпованих куточках світу, якою на переконання американських, європейських та українських ЗМІ є Україна. Отже, схоже, що з візитом Зеленського до США боротьба міжнародної спільноти за демократичну Україну виходить на новий щабель. Саме тому на Володимира Олександровича найвірогідніше чекає безпрецедентний тиск, йому з Байденом буде ой як трудно, але дідові його чомусь не дуже й жалко.
Загалом, візит найвірогідніше пройде в основному за зачиненими дверима і ми небагато про його наслідки дізнаємось. Можливо якраз тому, що він носитиме по відношенню до пана Зеленського педагогічно-виховний характер, що як для 1 вересня цілком логічно. Але дідусь впевнений, що в цілому підсумки візиту для України будуть корисними, хоча перші відчутні результати ми побачимо хіба що за кілька місяців. Таке моє враження.
Спокойно наблюдаєм.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, допомагаємо зміцнювати Армію, працюємо, кохаємо, займаємось спортом та читаємо хороші книжки.
І слєдім, щоб віздє порядок був! А не то, шо січас 🙂
P.S. Користуючись нагодою щиро вітаю школярів та студентів із 1 вересня, викладачам і батькам сердечно співчуваю, а решті нагадую - навчатися ніколи не пізно. Бо знання, друзі, то таки дуже корисна штука. Із Днем Знань 🙂

Тупой Вася Оболомов

Российский исполнитель Василий Гончаров (он же Вася Обломов) возмутился запретом прямых перелетов Киев-Москва. Назвал этот запрет «тупым» и заявил, что никто в мире не извлек выгоду от этого.
Иногда начинаешь забывать о величине дрейфа, случившегося за последние восемь лет. А потом кто-то из россиян, претендующих на нейтральность и отстраненность, начинает комментировать реальность – и ты снова начинаешь эту дистанцию ощущать.
Запрет прямых перелетов – это история не про «выгоду». Не про лоббизм железных дорог и транзитных авиарейсов. Все случившееся – это лишь отголоски войны, развязанной родиной Василия Гончарова против Украины. Вероятно, он забыл, что авиакомпании его страны летают в оккупированный Крым. Что для нарушителей Киев закрыл украинские аэропорты. А точку в вопросе поставила Россия, которая решила в ответ запретить полеты украинских рейсов на свою территорию.
Конкретному Васе Обломову все происходящее может причинять неудобство. Но этим неудобством он обязан своей стране. Той самой, что оккупировала украинские территории, убивает украинских граждан и держит в своих тюрьмах политзаключенных. И все, что возмущает российского обывателя – это лишь следствие той политики, которую проводит его государство.
Конечно, российский гость может сказать, что он за Путина не голосовал. Что курс Кремля он не поддерживает. Что он не собирается нести ответственность за политику Москвы – точно так же, как, например, не несет ответственность за пришедший с территории России ураган. Что и то и другое для него – это лишь стихия, которую он не контролирует и которая от него не зависит.
И мы даже можем ему сочувственно покивать. Ведь в России власть и правда не менялась с 1991 года. Потому что Ельцин назначил Путина преемником. Путин назначал преемником Медведева. А Медведев затем снова отдал власть Путину. Никаких неожиданностей. Но только все это ровным счетом ничего не меняет.
Потому что сам по себе институт гражданства предполагает не только права, но и обязанности. Дипломатические успехи государства могут облегчать путешествия для граждан. Точно так же как агрессия и войны могут эту же свободу передвижения усложнять. Вася Обломов может отделять себя от политики официальной Москвы, но это не отменяет ни политику Москвы, ни неизбежные последствия.
В числе этих неизбежных последствий - презумпция недоверия, которая рождается в государстве, ставшем жертвой российского вторжения. Призывы отменять концерты граждан страны-агрессора. Неудобные вопросы во время интервью и эмоциональные комментарии в соцсетях.
Возмущаться всем этим бессмысленно. Более того – если восстановить хронологию последних восьми лет, то возмущаться всем этим аморально. Украинской армии нет на территории России. Российских граждан не сажают в тюрьмы за то, что они вывешивают над домом флаг своей страны. Вероятно, именно по этой причине Васе Обломову сложно понять эмоции украинских граждан. Впрочем, отсутствие эмпатии вряд ли можно считать достоинством.
Ответственность за действия государства всегда ложится на граждан этого государства. Причем, это универсальное правило. Если в какой-то момент у какого-то украинского политика появится соблазн нарушить правила игры – последствия смогут ощутить на себе все. Вне зависимости от того, голосовали они за него или нет. И ровно по этой причине сменяемость власти в нашей стране остается неоспоримым достоинством. Хотя бы потому, что она позволяет Украине делать работу над ошибками.
А в России такая опция недоступна. Что, впрочем, никак ситуацию не меняет. Если Вася Обломов хочет возмущаться кругами на воде, то ему явно следует адресовать претензии тем, кто первым бросил камень.
Только и всего