September 24th, 2021

Не цивілізований закон

Прийняття сьогодні «антиолігархічного» закону віддаляє нас від ЄС та НАТО. І досить суттєво. Я двома руками за обмеження впливу олігархів. Ми не перші, хто з ними бореться. Американці прийняли закон Шермана ще наприкінці 19 століття. І він був спрямований на усунення їхнього монопольного впливу. Таке рішення, звичайно, ніяк не могли прийматися без американської судової системи.
Але прийнятий сьогодні закон не запроваджує нічого з цивілізованого арсеналу обмеження впливу олігархів: ані покращення судової системи, боротьби з корупцією, ефективної роботи регуляторних органів (що передбачає чесні і прозорі конкурси до них, а також аудит їхньої діяльності), ані корпоративне управління і ще багато чого. Зверніть увагу, що саме цього хочуть від нас ЄС та НАТО. Подобається нам чи ні, але там сформувався чіткий консенсус, щоб без визначальних досягнень у цих сферах, ми вперед у нашій європейській та євроатлантичній інтеграції не просунемося. Тобто для зовнішньої політики і для наших європейських прагнень цей закон не працює. Для внутрішньої – можливо: у сенсі контролю над ЗМІ або «договорняків» з олігархами. І ця зворотна сторона закону скоро стане досить очевидною: як всередині, так і для наших західних партнерів.
Тобто сенс цього закону – поставити суттєву частину внутрішньої політики, так би мовити, на «ручник». І це теж віддалятиме нас від ЄС та НАТО, які хочуть в Україні системних змін. А «ручник» ще ніколи ефективно не спрацював. За виключенням одного дуже відомого прикладу: це путінська Росія. Там російський режим зробив олігархів своєю частиною. Всі вони ходять під команду, а про ЗМІ і говорити нема чого. Очевидно, що в Україні така модель не можлива і, сподіваюсь, для сьогоднішньої влади не бажана. А з нашими західними партнерами тепер з’явилася ще одна непроста тема для обговорення. Хоча вони, скоріше за все, нічого і не скажуть: просто посміхатимуться.

Національний проект

Взагалі вражає як великі і складні національні проекти в критичну мить можуть триматися на купці по-хорошому навіжених дисидентів, купці еліти вже дійсно останнього спротиву. На такому собі дракарі праведників.
Коли я був звичайним радянським жовтенятком, без оперативної української мови в побуті, а по суті, якщо розібратися, русскім рібьонком в смислі спільного дитячого маскульту, русскім в смислі перших значних культурних вражень (і то в самому серці України), то десь хтось бустив процеси які врешті й вилилися в Незалежність - в таку блискавичну, і я вважаю цілком упевнену появу великої країни, точніше повернення цієї країни на мапу реальності.
Каральна психіатрія все ще мучила цю уперту купку людей по тюремних кутах на початку таких здавалося б вегетаріанських (у порівнянні зі сталінською епохою) 80-х років. Київ тоді був типовим провінційним, фактично і остаточно русскім уже городом, де будь-хто україномовний сприймався або сільським плугом, або відверто навіженим, або освітянським реліктом. Це була атмосфера прикметно дозволеного рустикального Котигорошка проти спокусливо дорослого, вумного, майже забороненого і перевиданого самвидавом елітного Мастєра і Маргаріти.
В богемних і художніх колах тоді набував популярності містічєскій більшовик Реріх, ходив по руках перевиданий кимсь з ятями русскій мислітєль Клізовскій, а також Бєрдяєв, а маже все антирадянське доступне на той час в Києві було так само русскім, а не українським. СРСР однак уже давно і гучно потріскував відсутністю смислів.
Лише тільки уявіть собі, як люто за..бали мсклі, що врешті навіть настільки глибинно русифікована публіка в критичну мить все ж таки обрала Незалежність. Почасти з переляку, а багато хто потім навіть й передумав, але пізно – перемогла так талановито не названа але висміяна кієвляніном Булгаковим УНР, перемогла саме як тяглість, як національний інстинкт, як цілковито природне явище.
І хтось же ж увесь цей час той вогник зберігав по закутках каральної психіатрії, і ось Київ більше не є містом Булгакова, не є чорносотенною столицею Імперії, а є столицею країни яка має пряму війну з Москвою, має нових героїв, має священний завдяки цій війні прапір.... але разом з тим й маси по новому циклу русифікованої тік-током молоді і колись завезених з Нєчєрнозємья ватних старіков по хрущівських парадняках.
Але в критичну мить навіть вони знову оберуть Незалежність, не вимикаючи русскій репчік та шансон, бо в глибині душі розуміють, що як же ж за..бали мсклі.
Якщо можна виразити психічний розлад нації діагнозом окремої людини, то ми явно маємо справу з циклопічним психопатом, який заливає відсутність емпатії водкой і кривавою юшкою, щоби життя не було аж таким прісним. Шото скучно, значіт надо здєлать больно, ех навалісь!
Самі ж ми в усій красі є носіями усіх тих психічних травм людини, яка пережила тяжке насильство і абьюз, і ще не отямилася остаточно.
Але здається ці 30 років не пройшли дарма, якийсь дуже критичний період ми напевно подолали. Попереду ще довга і складна трансформація населення в суспільство, але коли востаннє над Києвом майорів жовто-блакитний прапір ось так 30 років і безперервно?
Нічосі, як казав Ківа, нічосі!

Пафосний дурень

Зеленський справді вважає, шо пафосно промовляючи з міжнародних трибун банальності в стилі кварталівських реприз він відкриває людству світло правди.
Цікаво, чи скоро до трансляцій цих перформансів підключать кварталівських звукоінженерів, які включатимуть записані овації чи сміх?..

Жодного сумніву...

Розслідують замах на Шефіра ті ж, хто "встановив виконавців" вбивства Шеремета?

Від себе: Насправді тут вже 100 років існує злочинна корпорація: слідство+суд. Вона пропонує послуги кожній владі. Суть її діяльності- імітація правоохоронної діяльності у вигідній владі версії. Методи одні й ті самі. Ловлять або випадкову людину (коли немає політичного забарвлення) , або, таку, арешт якої буде вітатися владою. Тортурами (психологічними та фізичними) змушують зізнатися. Слідчий та прокурори пишуть дещо схоже на шкільний твір "Образ негативного героя", де замість доказів дають пояснення, що це людина в цілому таки погана й марксистсько-ленінський аналіз витокіів тієї поганості. Цінується літературне вміння створити образ людини, якої буде не шкода.. А суд все це схвалює.

Ключовим елементом всього цього є тортури. У випадку публічних осіб та резонансних справ слідчі не наважаються їх застосовувати. Відтак система іноді не спрацьовує повністю чи частково. Працює гірше ніж за совку.

Слабость и сила

Последний раз Верховный Главнокомандующий Владимир Зеленский был на фронте 9 июня - более трех месяцев назад. В июле Россия начала эскалацию боевых действий, пошли удары по нашим командным пунктам Российской артиллерикй, была обстреляна Авдеевка. Погибло по боевым и небоевым причинам в июле - сентябре 35 наших военнослужащих, около 100 раненых. За все это время, когда по-настоящему стало опасно, Зеленский ни разу не осмелился выехать на передовую. Но более того - Зеленский ни разу не прокомментировал российские обстрелы. Ни разу не высказал сочувствие погибшим. И ни разу не заявил, что убийцы получат сильный ответ. Вам не в том месте надо учиться применять силу, господин президент.
Возможно, это изображение (один или несколько человек и текст «censor.net цензорнет зеленский o покушении на шефира: передавать мне "привет" стрельбой из леса по автомобилю моего друга- это слабость, ответ будет сильным. видео 13:40 22.09 28911 321 президент владимир зеленский прокомментировал покушение на своего помощника сергея шефира.»)

МОСКВА ТІКАЄ З ПРАВОСЛАВ’Я

МОСКВА ТІКАЄ З ПРАВОСЛАВ’Я
Дивовижна новина прийшла з глибин Російської православної церкви. Експерти заговорили про те, що патріарх Кирилл готує оголошення Вселенського патріарха Варфоломія… єретиком. Просто аби було зрозуміло, крок цей завершить процес розколу, в якому РПЦ перебуває від моменту оголошення Автокефальної православної церкви України. Ідеться от про що.
16-17 вересня у Москві відбулася конференція «Світове православ’я: першість та соборність у світлі православного віро вивчення». Головним лейтмотивом конференції було засудження вселенського патріарха Варфоломія за надання Томосу автокефальній церкві України. Збіговисько «науковців та інтелектуалів» на всю притаманну їм потужність доводили що істин у світі існує лише дві – московська і неправильна.
По суті метою цієї конференції було обґрунтувати «помилковість» дій патріарха Варфоломія з метою подальшого його засудження. Експерти-релігіознавці розглядають цю конференцію, як один з етапів підготовки до архієрейського собору РПЦ, що мусить відбутися 15-22 листопада цього року. Патріарх Кирилл прозоро натякнув, що на цьому соборі Вселенського патріарха Варфоломія збираються «судити» за «спотворення ученні про першість у церкві». Результат цього "суду" може бути один. Патріарха Варфоломія оголосять єретиком.
Які наслідки це матиме, крім животів надірваних від сміху у Києві та на Фанарі – резиденції Вселенського патріарха у Стамбулі? А отут відкриваються просто грандіозні перспективи.
По-перше, Російська православна церква не є автокефалією – вона НІКОЛИ не мала Томосу Вселенського патріарха.
По-друге, Москва наполягає, ніби Київська митрополія була передана їй у 1686 р. Але правда така, що у 1686 р. Московській патріархії Фанаром була передана не повна юрисдикція над Київською митрополією, а лише право затверджувати Київського митрополита, обраного українськими ж ієрархами. У 2018 р. Вселенський патріарх скасував цю грамоту за численні її порушення РПЦ, повернув Київську митрополію собі і надав Томос про автокефалію ієрархам, що попросили його допустити їх до всеправославного спілкування. Шах і мат.
Москва наполягає, ніби у Православ’ї всі церкви повністю автономні і що Томос українській церкві видала сама Москва у жовтні 1990 р. (до речі – митрополиту Філарету). Але правда така, що це – бажалки Москви. За грецьким обрядом видавати Томос може лише Перший престол – тобто Фанар.
Простіше кажучи. Замість грати за правилами, РПЦ намагається створити власні правила, а коли весь світ її посилає, Москва включає скаженого. У 2018 р. Москва потрапила в пастку, в яку її загнали покоління предків, що за 400 р. (!!!) не додумалися поцікавитися де їхній Томос? Але. Замість виправляти ситуацію, РПЦ розірвала євхаристичне спілкування зі Вселенським патріархатом і оголосила патріарха Варфоломія розкольником. У цьому демарші РПЦ не підтримала ЖОДНА з православних церков у світі. Тобто реально в розкол пішла сама ж РПЦ.
Нині РПЦ готує оголошення єретиком патріарха Варфоломія (подейкують і про анафему). Очевидно, цим розкольницький статус РПЦ буде оформлений остаточно. Всім Православним церквам світу доведеться визначитися з ким вони? Які наслідки це матиме?
Та ті, що в Україні відтоді буде лише одна реально канонічна православна церква – Православна церква України. Бо РПЦ і її філія УПЦ-МП будуть церквами НЕ православними. Їхніх служителів можна буде цілком відверто називати попами-розкольниками, а самі ці утворення – Сектою Гундянствуючих. Або ще якось.
А далі – ще цікавіше. Справа в тому, що Київська митрополія на 1686 р. включала в себе землі не тільки України, а й Білорусі і навіть частково Росії – Смоленщина. Всі ці території перелічені у Томосі. Тобто, за умовами коли на тих територіях служитимуть якісь невідомі розкольники, ПЦУ матиме всі підстави організовувати туди місіонерські місії і створювати там свої приходи. І це – справа не такого вже й далекого майбутнього.
Поаплодуємо Москві.
Возможно, это изображение (2 человека и текст)

Перфоменс

Helgi Sharp сейчас с Ol Sharp.

🍁 Зеленский после возвращения из ООН и нашумевшего покушения на Шефира первым делом отправился жать штангу в зале и играть с собакой. «Кто-то тренируется, а кто-то отдыхает. Доброе утро всем», - подписал фото президент.
Покушение покушением, а развлечения по расписанию. Такое впечатление, что весь этот спектакль был ради того, чтобы упомянуть с трибуны ООН, какой опасной ценой даются Нелоху Оманскому "реформы". И если Порошенко говорил с этой трибуны о погибших воинах, Владимирсаныч во главу угла поставил заботу о жизни какого-то клерка, известного, в первую очередь, продажами кинопродукции 95-го квартала в Эрэфию.
Кстати, пока гарант забавлялся в спортзале, первая леди через видеообращение открыла Пекинский кинофестиваль. На котором ни одной украинской киноленты, зато засилье российского кино и партнеры "Россия Сегодня" среди организаторов. Следует напомнить, что перед этим её супруг продал в КНР мультик собственного производства посредством тайной многомиллионной сделки.
И это ещё не всё. По информации источников из МИДа, Зе дал команду "пробить" ему визит в КНР уже в этом году. Якобы, хочет заключить договор о "стратегическом сотрудничестве", таким образом выражая свою обиду на провалы собственной внешней политики на евроатлантическом направлении.
Возвращаясь к нашим баранам, хочу отметить, что то Зазеркалье, которое вы наблюдаете после прихода к власти "95 квартала" - ничто иное, как один большой перфоменс, направленный на обогащение команды Зеленского и достижения личных целей тех, кто привёл его к власти.
Украина? Нет, не слышали - она не в приоритетах. Наслаждайтесь, как тот, кого вы выбрали, жмёт штангу и забавляется с собачкой. Только на самом деле он жмёт бабло и забавляется с вами - его лохотратом.
Возможно, это изображение (1 человек, собака и в помещении)

Наш придурок

Ви будете сміятись, але наш придурок дав вказівку відповідати на інформаційні запити журналістів, що перший помічник президента Сергій Шефір не працює першим помічником президента і не перебуває з Офісом Президента в трудових відносинах.
Якби наш придурок хоча б закінчив музичну школу по класу роялю, він би знав, що перший помічник президента не може бути «позаштатним», оскільки це – посада державної служби (хоча на неї і не поширюються вимоги Закону України «Про державну службу»), прописана в Положенні про Офіс Президента України, затвердженим Указом Президента України від 25 червня 2019 року №436/2019. Згідно з п.9 цього Положення перший помічник президента призначається НА ПОСАДУ президентом, згідно з п.10 Положення службові обов’язки першого помічника президента полягають у наступному:
«перший помічник Президента України координує роботу Кабінету Президента України та за дорученням Президента України в межах компетенції бере участь у:
- здійсненні стратегічного планування та оперативного забезпечення поточної діяльності Президента України;
- взаємодії з державними органами, підприємствами, установами та організаціями;
- розробці та узгодженні поточного та перспективного графіка Президента України;
- візуванні документів, що подаються на розгляд Президентові України;
здійсненні інших доручень Президента України».
На виконання вимог цього Положення наш придурок призначив Шефіра на посаду першого помічника президента Указом президента від 21 травня 2019 року №305/2019. Зрозуміло, що в цьому Указі ні про яку «роботу поза штатом» мова не йде:
Запевнення Офісу Президента, що перший помічник президента (чи сам президент, чи генеральний прокурор, чи голова СБУ, чи голова НАЗК, який не реагує на витівки нашого придурка) можуть працювати «поза штатом» нагадують історію про те, як на початку 2000-х років народний депутат Сергій Ківалов обіймав посаду голови Вищої ради юстиції, відмовляючись здати депутатський мандат. А на всі звинувачення в порушенні заборони на сумісництво Сергій Васильович відповідав, що він, мовляв, очолює ВРЮ «на громадських засадах», оскільки жодного разу не розписався у відомості при отримання зарплатні.
Втім, як відомо, б’ють не по паспорту, а по морді. І тому якщо наш придурок буде й далі брати через Шефіра гроші за продаж державних посад, але не виконуватиме своїх обіцянок (як це було, наприклад, у випадку продажу посади прокурора Одеської області, коли в Офісі Президента гроші взяли, але людина посаду так і не отримала), то Шефіра наступного разу вже точно пристрелять.
Нет описания фото.
Наш придурок, перебуваючи в США, записав відосик у зв’язку з обстрілом автомобіля його першого помічника Шефіра. Ні, Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) не пояснив, яким чином Шефір о 10 ранку опинився між селами Ходосівка та Лісники в той час, коли вже годину як мав бути на робочому місці. Натомість Найвеличніший виставив на сміховисько голову НАЗК Олександра Новікова, заявивши, що «десь дві години тому було розстріляно автомобіль мого першого помічника. А що важливіше – мого близького друга й товариша Сергія Шефіра».
Оскільки відповідно до п.8 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом президента України від 25 червня 2019 року №436/2019, перший помічник президента України підпорядковується безпосередньо президентові України, виникає запитання: а з яких це пір в Україні дозволяється безпосередня підпорядкованість близьких друзів і комерційних партнерів (Сергій Шефір неодноразово згадується в декларації Володимира Зеленського як людина, з якою Зеленський має спільне майно)?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами. Такими чином, Зеленський, приймаючи будь яке рішення стосовно Шефіра (призначення на посаду, встановлення надбавок і премій, надання відпустки тощо), діє в умовах реального конфлікту інтересів і зобов’язаний повідомляти про це в НАЗК. Позаяк Зеленський демонстративно не виконує цей припис Закону України «Про запобігання корупції», голова НАЗК Олександр Новіков зобов’язаний скласти щодо Зеленського адміністративний протокол у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, і направити адмінматеріали на розгляд до Печерського районного суду Києва.
Зрозуміло, що Олександр Федорович настільки зайнятий обслуговуванням найнепристойніших забаганок Офісу Президента, що не має часу на виконання своїх службових обов’язків. От тільки як би це йому не вийшло боком після того, як поміняється влада – я не здивуюсь, якщо голову НАЗК зроблять крайнім за розгул корупції в країні.
На фото: ось чим у робочий час завдяки голові НАЗК Новікову займається перший помічник президента.
Возможно, это изображение (1 человек, стоит и текст «шефир про напад: He пов'язую 3 роботою, 6о останнi̇м часом займаюсь зйомками "кварталу" середа, 22 вересня 2021, 14:33 26 MBC укра 14508 www.mvs.g MBC укра WwW mvs. украшни MBC укра gov.ua MBC ук www mvs gov краϊни www. nvs MBC ua Atul крашн MBC украй MBC y www.m www.m PAIH»)

Закон "Про спробу недопустити Петра Олексійовича Порошенка в політику та/або рейдернути його медіа"

Некоректно порівнювати вчорашнє голосування за закон про олігархів з прийняттям "законів 16 січня".
Некоректно нити про диктатуру (з вуст декого це особливо огидно звучить).
Бо вчорашній "закон", навідміну від "законів 16 січня" не стосувався всього суспільства, а стосувався тільки одної людини. Його навіть можна перейменувати: Закон "Про спробу недопустити Петра Олексійовича Порошенка в політику та/або рейдернути його медіа"
АЛЕ:
Дуже коректно порівнювати тих, хто проголосував за "закони 16 січня" з вчорашніми тушками.
Які прекрасно усвідомлюючи, що в цьому "законі" нема закону, нема правди, справедливості, що його лобіює свиня яка повязана з фсб, що зливала військових злочинців фсб, бачачи кілограми капусти, яку віддають за голоси, бачачи четовщину при прийнятті "закону", усвідомлюючи що оху🌱вші клоуни можуть використовувати такий же принцип і такі ж "голосування" для притіснення прав громадян... взяли і натиснули зелену кнопку як безвольна безправна худоба.
Галичька рагульня, розказуючи що йде в раду з новими обличчями і новими "принципами" вже прийшла, може вилазити, здобувши славу чечетова і олеся донія.

Поломалі сістєму...

Нє, ну всяке було, але щоби заднім числом вносилися голосом правки в стенограму прийняття сумнівного закону - до такого здається і шобла Януковича не опускалася.
Оце поломалі сістєму, разом з залишками мозку та інстинктом самозбереження заодно.
Це вже не кончене шапіто навіть, а якась казка про Чиполіно, краще б вони хвойд продовжували визивати, чесне слово, реформатори мамкіни.
Від себе: вони та їхні виборці -носії радянської ментальності, коли парламент був просто церемоніальним органом для донесення до населення волі начальства. Все це змінилося ще  у "перебудовному"  у 1989, коли з*вилися які-не які, а все ж реальні парламенти. Оця пошесть повертає все принаймні на 32 роки назад. Треба сказати, що "мудрий нарід" переважною більшистю всі ці 32 роки люто ненавидив парламент, за всіма опитуваннями.

Проста людина

Взагалі в "простій людині" мене понад усе дивує одна нелогичність.
- Проста людина, ти щаслива?
- Нє, я нещасна, дуже нещасна! Грошей немає, усі ображають, здоров'я погане, вдома срач, в країні капець, ще й голова болить!
- Проста людина, чи слід всім робити, як ти робиш, жити так, як ти живеш, вчитись так, як тебе вчили?
- Так-так, тільки так і жодним чином інакше! Хай вчаться, як мене вчили, живуть, як я живу, їдять, як я їм, і взагалі беруть з мене приклад, це єдино можливий шлях та рецепт невимовного успіху! Стривайте, зараз думкою ділитись буду!
Як цікаво в деяких головах ці концепції поєднуються - загадка на мільйон.

Від себе: проста людина може бути щасливою лише, коли навколо всі будуть жити не краще ніж вона. Хоче щоб всі були бідні. Отже, всі поради пана Трегубова, й справді, простій людині не допоможуть