November 22nd, 2021

Питання й відповіді

- А чому ви пішли під ОП, його ж там не було...
Можна подумати, Янукович сім років тому був на Майдані. Пішли, бо хотіли, маємо право, час та натхнення. Якщо вважаєте, що не треба було - ок, то вас і не було. Якщо вважаєте, що ми ходимо тільки туди, де його нема - швидко забули відео з-під Конча-Заспи. Вибачте, що цього разу не доїхали всім скопом до Гути, чи де він там працює тамадою на єрмаковському дні народження.
- А чому ви взагалі...
Бо нас заколебало.
- А що ви хочете...
Ми хочемо відставки Єрмака. Бо він - зрадник, що доведено вагнергейтом, корупціонер, що доведено історією з його братом, та просто людина, що чомусь керує нашою країною, не маючи на це жодних повноважень.
Відповіді на запитання, що копіюють ригівські методички часів Майдану, вибачте, давати не буду через внутрішню самоповагу.
І окремий привіт...
Возможно, это изображение (1 человек и текст «cepriй лeweHKo 25 anuary 2017 He po3xиTyйTe 4oBHa, a TO nyTH HanaAe! Pavlo Lenets, Dmytro Hres and 459 others 55 comments Like Comment Share»)

Товаріщам уклоністам...

"Ні в якому разі не можна проводити ніякі акції, бо Путін може напасти, щоби захистити свого колективного Єрмака та інших агентів в ОП, а ще експорт своєї електрики та огурцов".
Хороша спроба, товаріщі уклоністи, але ні.
Побачимо, що відбуватиметься протягом наступних 10 днів.
І якщо треба буде зробити, щоби найвеличнійший боявся нас сильніше ніж Путіна - то зробимо це.
Гуртуємось тут - https://t.me/prozapas77

НЕУІНУВАТИЙ ЄРМАК

НЕУІНУВАТИЙ ЄРМАК
В не такому вже й далекому майбутньому, коли Зеленський вже не буде президентом, а діяльність ЗЕкоманди розбиратиме спеціальна міжвідомча слідча група Генпрокуратури, люстрованого ДБР та СБУ, у прокурорів виникне серйозна проблема. Вони не зможуть ні в чому звинуватити голову Офісі президента Андрія Єрмака. Єрмака не можна буде звинуватити у віддаванні злочинного наказу – бо ніяких наказів віддавати він не має права. Точніше так, щось там промовляти у вигляді наказу він може, але чиновники уряду, силовики та депутати ВР ставитися до його слів мусять як до маячні. Бо накази голови Офісу президента для них не мають жодної сили.
Ба-більше. Якщо міністри, генерали та депутати виконують накази Андрія Єрмака, вони вже здійснюють посадовий злочин. Бо з тим же успіхом вони можуть виконати наказ прибиральниці баби Франі, або водопровідника Макарича. Офіційна посада Андрія Єрмака – голова Офісу президента. Він не віце-президент і навіть не помічник президента. Керувати Єрмак може виключно працівниками Офісу – слідкувати аби в президента були нагострені олівці, аби Офіс президента вчасно оплачував рахунки за комуналку і аби президенту вчасно заносили каву.
Ви просто уявіть на мить ситуацію що за Порошенка комусь з генералів або міністрів розпорядження віддавав би Райнін. Я думаю з цієї ситуації тоді всі просто пореготали б. Та якби за Порошенка спробував розпоряджатися голова його адміністрації, Порошенко сам би такого голову зав’язав би у вузлик.
В Україні завжди так. У сильного президента голова офісу/адміністрації це клерк з чисто адміністративним функціоналом. У слабкого президента голова адміністрації це сірий кардинал. Сам факт наявності в ОПУ Єрмака вщент руйнує всі байки про якогось неймовірно хитрого, цинічного та виверткого Зеленського. Єрмак тому й з’явився біля Зеленського, бо вчорашній комік сам керувати країною не хотів і не вмів, а попередній голова ОП Богдан його примушував робити бодай щось. Богдана замінили на оператора теплої ванни і відтоді у Зеленського і Єрмака тандем нерозривний. Проте.
Вже зараз генералам, міністрам і депутатам час збагнути, коли дійде до розслідувань «зелених подвигів» з обов’язковими в таких випадках розподіленням відповідальності і роздачею слонів, вони не зможуть виправдатися, мовляв, «їм наказав Єрмак». Єрмак нічого не може їм наказати – він повноважень таких не має. Це означатиме що не Єрмак їм наказав, а вони самі прийняли рішення. Відтак – вони самі відповідатимуть за виконання наказів Єрмака. Бо під наказами стоятимуть їхні підписи. Бо вони віддаватимуть задокументовані накази своїм підлеглим. Вони, а не завгосп з Банкової.
Замислитися про це треба вже зараз. Потім буде пізно. Не виправдаються.
Але є ще одна деталь. Звалити відповідальність на Єрмака не вдасться ще й Володимиру Зеленському. Зеленський – президент України, він голова держави обраний шляхом всенародних виборів. Саме йому, а не Єрмаку більшість громадян довірили свої долі. Те, що всенародно обраний президент занурився у теплу ванну, а країною в той час керує завгосп Єрмак, якого ніхто ніколи не обирав – провина Зеленського і тільки Зеленнського.
Тож коли прийде час відповідати, Зеленський раптом відкриє, що його а не Єрмака підписи стоять на всіх документах. Це Зеленський, а не Єрмак буде винний у всіх порушеннях і злочинах. І відповідати буде Зеленський а не Єрмак.
І так. Апельсини і чай в буцегарню Зеленському кругом невинний Єрмак носити не буде. Не сумнівайтеся.
Возможно, это изображение (3 человека, люди стоят и на открытом воздухе)

Дрібна наволоч

Ох ти ж ти диви яка дрібна наволоч - до активістів вчорашніх заходів почала ходити міліція складати протоколи.
Прекрасна реакція на розслідування та викриту багатомісячну брехню - залякувати та намагатися закрити суспільству рота.
Пародія на Януковича зовсім з катушок злетіла?
Ну-ну.

Брехливість та дурість- найгірше сполучення

Буквально днів десять тому наші союзники-американці і британці відкритим текстом кричали, що росіяни ведуть небезпечні маневри уздовж нашого східного кордону. Офіс президента і Міноборони у хамський спосіб заявляли тіпа нє надо нас провоцировать, всьо спокойно. А тут бац і ГУР МОУ прокинулося і побачило, що ворог готується напасти і чекає на зручний момент. А все тому, що Вова боїться не танків Путіна, а гніву і зневаги українців.
- Українсько владо, тут на Україну напасти збираються!
- Ой, ну не перегибайте, не так вже й збираються...
- Українсько владо, тут Єрмака у відставку хочуть.
- ТОДІ, ЯК НА НАС НАПАСТИ ЗБИРАЮТЬСЯ?!

Помилка

Я не раз казав, що оцінюю вірогідність повномасштабного московитського вторгнення в Україну невисоко. Але мені, рядовому блогера, це можна. А от різниця в оцінках начальника ГУР МО та міністра оборони не може не тривожити. Запитав сьогодні в Олексія Резникова, чому так сталося.
Виявилося, що слова міністра були передані інтерв’юеркою неточно й Мирослава Гонгадзе уже вибачилася та виправила помилку. Оскільки сенсації завжди розлітаються швидко, а уточнення й спростування майже не привертають уваги, долучуся до поширення:
«Щодо ситуації на українсько-російському кордоні та ймовірності повномаштабного наступу Рф
У п‘ятницю, 19 листопада 2021 року, Міністр оборони України Олексій Резніков дав інтерв‘ю виданню «Голос Америки».
На жаль, маємо констатувати, що текстова версія інтерв‘ю частково не відповідає відеозапису.
Зокрема, на відеозаписі інтерв’ю лунає запитання від пані Мирослави Гонгадзе: «Тобто Ви кажете, що великої і переможної війни Росії над Україною не може бути?»,
на що Резніков відповів: «Не вірю в це».
Натомість, в текстовому форматі інтерв'ю питання Мирослави Гонгадзе було викладено некоректно - з іншими формою та змістом, а саме: «Тобто ви кажете що великого наступу Росії і захоплення територій не буде?».
«Велика і переможна війна Росії над Україною» і «Ймовірний великий наступ з боку Росії» - це зовсім про різне.
Міністерство оборони України звернулось до пані Мирослави Гонгадзе з приводу цієї помилки. Помилка була не умисна, про що Мирослава Гонгадзе й повідомила, а на сайті «Голосу Америки» помилку виправили з відповідною зноскою.
Отже, коректна інформація, яка дійсно була у відео інтерв’ю Міністра Оборони Олексія Резнікова «Голосу Америки»:
Мирослава Гонгадзе: -«Тобто Ви кажете, що великої і переможної війни Росії над Україною не може бути?».
Олексій Резніков: -«Не вірю в це».
Зважаючи на це, просимо всі ЗМІ, які використовували задля написання новин текстову версію інтерв‘ю, а не відеозапис інтерв‘ю, врахувати це та виправити у відповідності до відеозапису інтерв’ю

Припадок

​​🏛️Источники сообщают, что в Офисе президента состоялось заседание силовиков по поводу событий на День достоинства и свободы. Президент Зеленский не выбирал выражений, кричал на руководителей силовых ведомств и угрожал отставками.

🤬Поставлена задача, во-первых, замучить допросами и следственными действиями конкретных активистов, кричавших вчера президенту "Предатель!" и "дававшим 10 дней на увольнение Ермака, а то – бессрочная акция". Это уже реализует полиция Монастырского. Во-вторых, ДБР и Генпрокуратуре поставлена задача в кратчайшие сроки подготовить и вручить Петру Порошенко подозрение по статье «Финансирование терроризма» - за получение Украиной угля с территорий подконтрольных боевиками ДНР и ЛНР в 2014-2015 гг. Именно Порошенко Зеленский считает заказчиком вчерашних акций.

🔥Президент жаждет мести и крови и успокоить его не удалось даже Ермаку.

⚖️Генпрокурор Венедиктова обещала все сделать, однако с совещания она ушла чернее тучи. Дело в том, что в последнее время следователи отмечают удивительную информированность адвокатов Порошенко. Есть серьезные основание предполагать, что прокуроры, опасаясь будущей ответственности за фабрикацию дел (доказательства собрать они не могут, их просто нет), сливают информацию о намерениях своего руководства адвокатам Порошенко, давая им возможность приготовиться к борьбе в судах. Вполне возможно, что когда к Порошенко придут вручать подозрение, его адвокаты будут иметь на руках всю доказательную базу невиновности своего клиента. Похожая ситуация наблюдается и в ДБР.

🤷🏻‍♂️Однако сообщить Зеленскому что следователи сотрудничают с адвокатами Порошенко, это тоже самое что самому попроситься в отставку. Поэтому Зеленского кормят обещаниями результатов, понимая что результатов не будет.

Йолоп

🔥Зеленський повернув поліцейську державу часів Януковича. 😡

🤦‍♂️До лідера Д7 Юрія Гудименка прийшла поліція складати протокол за вчорашню акцію протесту під офісом президента.

🤯🤬Фабрикувати навіть адміністративку за акцію в День Гідності і Свободи – треба бути повністю переляканим і відірваним від реального життя йолопом Зеленським.

Экватор Зеленского

Экватор Зеленского...
Вот и прошла половина предполагаемого срока пребывания Зеленского на посту Президента Украины. Попробую... корректно и без матов.
Два с половиной года назад очень и очень многие паниковали и нервничали. Ах, как теперь жить?! Ах, что же будет, что же будет?! Ну, да...
Стало ли ха эти два года лучше ХОТЬ В ЧЕМ-ТО? Избиратели Зеленского, к вам обращаюсь. Ну хоть что-то приятное, что-то полезное, что-то новое, что-то облегчившее или улучшившее? Да хоть какой-то, блин, пример. Я реально не нахожу!
Его основная проблема в том, что он же не для этого поста. Он из другого мира, из другой системы координат. Он отличный пример коммунистического лозунга "Кто был ничем, тот станет всем." Но даже не это главная проблема.
Его основная проблема в том, что он слишком много и часто врал, а прийдя на волне вранья к власти - не попробовал сделать ничего, чтобы хоть что-то из вранья сделать правдой. Просто продолжал наслаивать вранье на вранье, полностью загнав себя в ловушку.
И приятного, для него, выхода из нее нет.
Продолжить преследовать оппозицию и реализовать дурноватый замысел вручения подозрения Порошенко? А что они получат? Радость своих избирателей? По поводу Порошенко? А по поводу планируемых веерных отключений электроэнергии, роста коммуналки и постоянного роста цен на товары его избиратели будут радоваться? Мобилизацию нашего электората они точно получат - единственный результат.
Продолжить шоу РНБО с санкционными списками, составляемыми, по признаниям самих же "слуг", за деньги? А что они получат? Радость? Читаем про тарифы выше. Или продолжить фиктивный джихад против олигархов? Ага, про веерные отключения не забываем.
Разыграть карту "досрочных выборов"? Даже если отвлечься от того, что по текущему законодательству это прямо запрещено (да, я понимаю - они могут внести изменения в законы) - а каковы шансы получить дополнительные 5 лет? С каждым днем они все призрачнее.
И вот тут и появляется понимание, что единственным красивым жестом Зеленского будет... досидеть уж оставшиеся два года в кресле. А потом КРАСИВО сказать: - Я вот обещал на один срок, я вот обещание сдержу. Я прямо вот даже буду аплодировать, стоя.
Что делать нам? А нам готовиться к следующим выборам, продолжая лупашить эту скалу.
Возможно, это изображение (природа)

Поліцейська клоунократія

Активістів пресує поліція. Ярослав Бондаренко вчора, Зеленському на Алеї Героїв Небесної сотні кричав "Ганьба" і "Зрадник" - йому погрожують по телефону, а біля квартири його дружини чатує поліція. Аби вручити Ярославу повідомлення про адмінпорушення. Юрій Гудименко вчора дав Зеленському 10 діб аби звільнити Єрмака і погрозив безстроковою акцією - на нього вже склали алдмінпротокол. Зелені телеграм-канали публікують пости з погрозами опозиції...
Цікаво, в ОПУ знайшовся хоч хтось, хто сказав би, що не треба свою боягузливу істерику демонструвати аж настільки відверто? А то смішно, справді.
Возможно, это изображение (5 человек, люди стоят и текст «юрий гудименко 8 XB прийшла полция складати на мене протокол за вчора. ну-ну;)»)

«Позвони мне, позвони»: милитаристский блеф Путина ради еще одной беседы с Байденом.

Как и прошлой весной, Москва собрала вблизи украинских границ 100-тысячную вооруженную группировку. Цель этих военных приготовлений пока до конца не понятна, но Путин в любом случае уже сумел озадачить и даже напугать Запад возможной войной.


Такая реакция Запада на военные приготовления Москвы вполне устраивает Путина. Он так и сказал 18 ноября на коллегии МИД: «Наши предупреждения последнего времени все-таки дают о себе знать и производят определенный эффект: известное напряжение там все-таки возникло». Испугались? Значит, мы все делаем правильно. Так держать!

Следует сказать, что и Кремль также находится в напряжении. Ведь Украина получает от НАТО современное летальное оружие и постепенно укрепляется в военном плане. Она уже готова к эффективной обороне, а скоро будет готова и к масштабным наступательным операциям. Это вызывает как раздражение, так и серьезные опасения Москвы. Обратите внимание на последние заявления пресс-секретаря президента РФ Дмитрия Пескова: «США и их союзники должны прекратить концентрировать военный кулак у границ РФ и накачивать Украину современными вооружениями», «НАТО необходимо прекратить продвижение своей и политической и военной инфраструктуры в сторону наших границ» и прочее в этом духе.

Кремлю ни в коем случае не нужна сильная, хорошо вооруженная Украина, ведь она в какой-то момент может вернуть Донбасс и Крым. Поэтому, следуя логике Кремля, необходимо убедить Запад отказаться от военного сотрудничества с Киевом. А способ привлечь к себе внимание Запада у Кремля один — создать угрозу развязать войну. Это сейчас едва ли не единственная возможность Москвы добиться переговоров с Вашингтоном и изложить условия деэскалации ситуации. Дмитрий Песков даже объясняет, как такая война начнется — под предлогом спасения Донбасса от украинской интервенции, после того как Запад накачал Украину своим оружием. «Попытки силового решения кризиса на юго-востоке Украины будут иметь самые серьезные последствия» — заявляет Песков.

Поэтому чтобы напугать Запад войной Путин опять повышает ставки и размещает свои войска вблизи украинских границ. Это не значит, что Путин готов и хочет начать войну — германский регулятор только что отложил ратификацию «Северного потока—2», а это важный вопрос, Москва уже в январе рассчитывает пустить новую трубу в ход, и война этому не поможет.

Но когда у украинской границы стоят танки, президент Джо Байден, как показала практика, скорее идет навстречу — и вот, пожалуйста: уже достигнута договоренность о скорой встрече Путина с Байденом, пусть и, вероятно, в онлайн. Но сегодня — уже с завершающим процесс законодательного и регуляторного обеспечения пакетом адских санкций.

Поэтому вполне возможно, что передислокация сотен тысяч солдат и тысяч единиц боевой техники к границам — всего лишь очередная попытка Путина пообщаться с американским президентом. Довольно затратный, хлопотный и не гарантированный способ. Кроме того, постоянное создание Москвой напряжения в мире рано, или поздно окончательно надоест не только Западу, но и ее ближайшим союзникам.

Денис Веселов, IDS Chronos, для Newssky
https://newssky.com.ua/pozvoni-mne-pozvoni-militaristskij-blef-putina-radi-eshhe-odnoj-besedy-s-bajdenom-eksklyuziv/?fbclid=IwAR24Fe3XqisgAUojD8GyMX7oqLNZi1mE-QNpclM7W8Kpn15h8iaoySGI8OQ

Последствия

Oleksii Osypenko
8 ч.
Немного разгребся с делами, можно теперь и накидать пару слов по “вагнергейту”, и какие я тут вижу проблемы.
“Подумав - решайся, решившись - не думай”
Итак, самое главное: публичный срыв операции. Ключевое слово - “публичный”. Это значит, что про мероприятие, его, что важнее - его суть и замысел, узнал враг. Это, в свою очередь, значит, что теперь во-первых, никто не клюнет на ту же удочку, во-вторых, российская гэбня будет землю рыть, чтобы зачистить всех причастных на своей стороне. Что потенциально означает потерю завербованной агентуры итп. И уже не важно, сядут ли по итогу Ермак или его бойфренд Вова. Все было разрушено по максимально катастрофическому сценарию - репутация, агентура, мораль разведки. Все вдребезги, все по п**де.
Ведь подобные невероятно наглые выходки спецслужб становятся основами для книг, фильмов и учебников для будущих поколений. Такой операцией был, например, ЦРУшно-канадский “Canadian Caper”, по которому сняли неплохой “Арго”. Такого уровня легендой был Ели Коен. И “Авеню” никогда уже не пополнит компанию триумфов (хотя, возможно, про нее еще снимут какую-нибудь зубодробительную драму, благо тут и героизм и предательство, и политика и простые человеческие пороки - есть все для хорошего кино). Публично сорвать подобные дерзкие спецоперации - это намного хуже, чем просто по-тихому их слить, и сделать вид, что “просто не повезло”, что подводит нас к пункту номер два.
Проблема номер два: операция была именно что сорвана. Ее не отменили, и по-тихому вернули всех домой под благовидным предлогом, а именно что сорвали. Сейчас даже не важно, сделали это по глупости или из умысла, но это в любом случае государственная измена на высшем уровне. Плевать, чем именно руководствовались Зеленский и Ермак, когда решили ударить по тормозам. Может, не хотели резкой реакции со стороны РФ (а она была бы - к гадалке не ходи - после такой пощечины-то!), может, специально решили все рушить с максимальным ущербом. Пофиг. То, ЧТО и КАК сделано - это измена без вариантов, что ведет к пункту три.
Третье - нам теперь доверять не будут. Ни текущему руководству, ни стране вцелом. Я не знаю, каких усилий будет стоить украинским дипломатам доказать обратное в будущем, но нам Зеленский и его завхоз будут еще долго икаться. Членство в НАТО? Для страны, которая выбирает дол6ое6@ президентом и старательно не замечает российскую агентуру в его окружении? А может, еще ключи от квартиры, где деньги лежат?
Не знаю, как мы все это будем разребать. Просто не знаю. И уж точно не знаю, как мы будем предотвращать подобное впредь. Народ ведь ничегошеньки не понял, и никаких выводов не сделал. Просто разочарованно вздохнул, что волшебник опять оказался не настоящий. Реально не вижу вариантов, кроме экзамена на право выбирать и быть выбранным. Еще один цикл майдан-пиздец-эволюция-полныйпиздец мы, может, и выдержим, но вот еще одного Зеленского через 6-8 лет - точно нет.
Нужен новый общественный договор. Нужны новые правила. Нужны предохранители и аварийные тормоза на случай, если у мдурого нарида случится рецидив, и он опять потащит на пост Президента коня с двумя хуями. Одна беда: создать такую систему демократическая, угодная Европе власть не сумеет. Слишком популярные меры. Слишком недемократичные.

БУДАНОВ РОЗПОВІВ ПРО ВІЙНУ

БУДАНОВ РОЗПОВІВ ПРО ВІЙНУ
Я чесно більше доби взагалі ніяк не коментував заяву керівника ГУРМО генерала Кирила Буданова про намір Росії напасти на Україну наприкінці січня. Заява його в мене від самого початку викликала чимало питань. Проте коли маєш справу з Росією буває всяке, тому я вирішив подивитися якою буде реакція влади на заяву головного розвідника. Нині, коли реакції 0 (нуль) я таки висловлю свої сумніви.
Панове, скажіть, якого милого керівник військової розвідки розповідає про плани російського керівництва нам? Я не питаю звідки Буданов знає про наміри Москви за 2,5 місяці до їхнього здійснення – нехай. Уявимо, що Росія має якийсь свій «план Барбаросса» і що план цей вже лежить на столі в Буданова. Що він мусить робити?
Він мусить довести цей план до керівництва Генштабу (він керує військами), до командування ЗСУ та до керівництва країни. Бо війна це така штука, що потребує зусиль всієї країни – і армії, і економіки. Звертатися до нації з новиною про загрозу війни мусить всенародно обраний голова держави – президент України. І звернення це мусить містити перелік заходів до яких держава вдаватиметься негайно з метою дати зрозуміти Москві – ми знаємо, ми готуємося, ваше вторгнення вам коштуватиме дуже дорого. Діяти треба так, як діяв… президент Порошенко після захоплення українських кораблів у Керченській протоці. Бачимо ми щось подібне? Відповідь – ні. Президент Зеленський, командувач ЗСУ та РНБО заяву Буданова не коментують ніяк.
Єдиний випадок за якого керівник військової розвідки звертається до нації безпосередньо, це у разі якщо він довів інформацію до Генштабу, командування ЗСУ та керівництва країни – а ті її хором проігнорували. А це нереально. Що генерали Залужний і Шаптала проігнорували таку інформацію я не повірю, бо не повірю ніколи. Отже…
Дещо цікаво виглядає сам план російського наступу, озвучений Будановим. Москва ніби збирається напасти наприкінці січня – початку лютого… Тобто вона збирається всю операцію провернути за 2 місяці? Я нагадаю, що в Україні буває весна. А весна це такий період, коли скресає крига, а ґрунтові дороги і поля перетворюються на суцільну багнюку. Як потерпав в українській багнюці непереможний німецький вермахт – існують гори літератури. Вже повірте, ми недалеко пішли і від тих тактичних прийомів і від тих умов. Здавалося б, починай операцію з першими заморозками (тобто наприкінці листопада) і у тебе маса часу. Але Москва чомусь вирішила наступати наприкінці січня. Часом не тому, що Україна тоді мусить залишитися без опалення, газу, вугілля та грошей, через феєрично підготовку до зими команди ЗЕ?
Якщо така загроза реальна – керівництво країни вже зараз мусить почати підготовку і благати допомоги від союзників з блоку НАТО, країною-аспірантом якого є Україна.
Бачимо ми все це? Аж ніяк. Через це напрошується вкрай неприємний висновок. Причина заяви Буданова – не російська загроза. Свою заяву Буданов зробив на прохання Офісу президента, з подвійною метою. Перша – перебити в суспільстві скандал з «вагнерівцями», друга – збити в суспільстві протестні настрої. Як там казали виборці Зеленського, коли про російську загрозу говорив президент Порошенко? «Нє раскачівайтє плот – а то Путін нападьот»?
Я дуже хочу аби мій оцей висновок виявився хибним. Тому я все ще чекаю окремого засідання РНБО, звернення президента Зеленського до нації, змін у парламенті до бюджету країни, та звернення до країн-союзників. І ще я чекаю від президента зустрічі з керівництвом парламентських фракцій та об’єднання зусиль для оборони країни. Наприклад – прохання до Петра Порошенка задіяти його зв’язки на Заході для допомоги країни. Бо наразі я бачу лише переслідування опозиції, в т ч ветеранів російсько-української війни.

Переламний рік Зеленського

Віктор Трегубов

https://site.ua/victor.tregubov/perelamnii-rik-zelenskogo-i736v4g?fbclid=IwAR0H7N24PShV8hWb_cVBQGgZQirncVUwakQ4XrfpCzvr0XIXxsxNGUk3jWU

Маємо підстави вважати, що цей рік стане переламним для політичної кар'єри Володимира Зеленського. І навіть якщо до кінця року він збереже посаду, то лише за інерцією. Політична кар'єра вже не відновиться, а популярність йтиме на спад.

Передбачення? Ні, аналіз ключових тенденцій, що розпочалися вже зараз, і навряд чи будуть змінені.

До останнього часу популярність Володимира Зеленського трималася на двох китах: сприятливих обставинах та олігархічному консенсусі.

Себто, по-перше, у Зеленського була подушка безпеки. На момент «прийому» ним країни стан справ в ній вже було відносно стабілізовано: після жахів перших років війни йшло відновлення економіки та стандартів життя, децентралізація перетворювала регіони, а проблеми в стосунках із міжнародними донорами можна було гасити за рахунок випуску облігацій внутрішнього державного займу. Інтенсивність боїв на Донбасі також впала, давши можливість президенту на певному етапі приміряти на себе образ «голуба миру».

Це щастя завершується. Помилки влади накопичуються, а кредит довіри до неї падає, як і запас міцності української економіки. «Талановите хазяйнування» у Національному банку підірвало корпоративну реформу, кадрові заміни в Нафтогазі знов відкрили тільки-но залатану діру в українській енергетичній системі. Росія, передохнувши і укріпивши своє зовнішньополітичне становище під час «мирних ініціатив», накопила сили, достатні для повноцінного удару по нашій країні. Заміна Хомчака на Залужного і швидке перекування президента з голуба у яструби — безумовно, сильні та потрібні кроки, але багато часу вже втрачено, а ВПК держави все ще є заручником різномасних гусєвих.

По-друге, негативу до Зеленського не давали вийти за межі соціальних мереж.

Чи робили Зеленський та його оточення речі, які за інших обставин люди не пробачили б? Та звісно! Чого варта одна лише справа Ріффмастера, коли задля піару кількох можновладців кинули за грати двох ветеранів та волонтерку. А брат Єрмака, що гендлював посадами чи не в прямому ефірі? А вагнергейт зі зривом операції, яка могла б стати унікальною в нашій історії?

Все це спричинило значне збурення — але лише серед людей, що близькі до політичного та вуличного активізму. «Широкі народні маси» лишилися осторонь.

Чому? Бо просто не знали. Більшість телеканалів та великих медіа України створили Зеленському теплу ванночку. Резонансі справи потрапляли в новинні ефіри хіба похапцем, а протести могли не потрапити взагалі, або бути перетвореними сценарістами ток-шоу на «дії невідомих вандалів» чи «провокації попередників».

Ситуація змінилася. Послаблення влади та низка скандалів, в які вона вляпалася, співпали із внутрішніми конфліктами між нею та олігархами. Важко серйозно сприймати заяви про «деолігархізацію», якщо враховувати, що президент так і не знайшов в собі змоги розірвати контакти із Коломойським, а прем'єр — із Ахметовим. Але по низці напрямків конфлікт є, і схоже, що «медовий місяць» у стосунках фінансово-промислових груп та центральної влади завершується.

А це означає, що зникає головна суперсила Зеленського: позитивне висвітлення в телевізорі. Це не означає, що прямо завтра усі канали обрушаться на нього з критикою, але достатньо буде і того, що вони просто перестануть уникати негативу. Це автоматично прискорить падіння рейтингу влади — так працює фізика суспільних відносин.

Таким чином, вже дуже скоро діючу владу чекають:

- економічні проблеми — в першу чергу, в енергетичному секторі,

- вуличні протести — в першу чергу, через те, що президент Зеленський вчіпився в наскрізь дискредитованого голову свого офісу Єрмака, як французький король в офіційну фаворитку, наділивши цю людину сумнівної репутації небувалими для його посади повноваженнями,

- відмова від принципу «про президента або добре, або нічого» в найбільш популярних медіа,

- зовнішній тиск, посилений агентами проросійського впливу у власній команді.

Усе це буде неодмінно та об'єктивно, незалежно від волі самого президента. І він не є тим політичним генієм, який в змозі прийняти такі виклики та відбити їх без втрат для себе. Ба більше — скоріш за все, в процесі «контролю шкоди» його команда наробить таких помилок, на тлі яких попередні здадуться незначними.

Що ж робити?

Слід підготуватися, щоб проблеми президента не стали проблемами України. Економіка в нас одна, національна безпека в нас одна, міжнародне становище теж одне для всіх. Навіть найбільші прибічники діючої влади мусять погодитися з тим, що цього року її становище стане значно складнішим. Але навіть найбільші противники діючої влади навряд чи зацікавлені в тому, щоб її криза поставила під загрозу добробут та безпеку країни. Обидві сторони мають усвідомити, що, з одного боку, ми не можемо повторити лютий 2014 року, але з іншого — не можемо й робити вигляд, що все гаразд, Володимир Зеленський — найвеличніший лідер сучасності, і Андрій Єрмак — пророк його. Не слід слід і давати «позитивним блогерам» та іншій медійній обслузі Офісу президента підміняти поняття і стверджувати, що критика ОП зараз — це атака на державні інституції в критичний для країни період. Той самий голова Офісу президента точно не є тією державною інституцією, від якої мала б залежати безпека країни.

Вихід можливий. Він передбачає дуже просту річ: виконання української Конституції. Просто припинити нею нехтувати, як зараз.

Президент має чесно визнати свої помилки — по спробах «заглянути Путину у вічі», по ситуації з вагнерівцями, по суду над Ріффмастером, по провалу реформи судової системи, по невдачам його команди у боротьбі з коронавірусом, по набиранню до своєї фракції дурнів та негідників, по саботажу корпоративної реформи, зрештою — по спробі сформувати спочатку довкола Андрія Богдана, а потім довкола Андрія Єрмака, неофіційного центру влади із необмеженими повноваженнями.

І має виправити ці помилки. Президент має стати тим, ким він має бути по Конституції — людиною, що відповідає за національну безпеку та зовнішню політику, а не за все хороше та відеороліки. Офіс президента має стати — буквально — офісом президента, а не альтернативним позаконституційним центром влади. Голова офісу президента має стати секретарем, головою патронатної служби, а не віце-президентом чи виконавчим директором України, бо наша країна не має таких посад, а Конституція окремо зазначає, що Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам. Слідчі та силові органи, а також антикорупційна вертикаль, не мають використовуватися як політичне знаряддя чи як ціпок для биття опозиції та просто нелояльних персонажів.

Це вбереже Зеленського. І це вбереже нас. Це — єдиний спосіб пройти наступний рік без загострення внутрішнього конфлікту, небезпечного для всіх і неминучого за інших обставин. Це — шлях, який президент ще може обрати.

Просто виконайте Конституцію, пане гарант. Або визнайте, що не здатні — і складіть з себе повноваження та ту відповідальність, яку взяли перед українським народом.

Ю. Гудименко: "Я роблю те, що роблю, з двох причин."

Сьогодні в мене було багато ефірів і коментарів для ЗМІ (дякую Національній поліції), і перед одним з включень редакторка телеканалу спитала мене, так би мовити, за кадром: а заради чого я взагалі роблю все те, що роблю?
Відповісти я не встиг, мене вивели в ефір, тому відповідаю тут.
Я роблю те, що роблю, з двох причин.
Перша причина: я не можу інакше. Я не можу сидіти склавши руки. Я постійно хочу викорінювати те, що здається мені неправильним. Переважно це приводить мене до камери слідчого ізолятору, або до поліцейських протоколів, або ще до чогось схожого.
Але інколи мені і справді вдається розказати людям, чому зміни у цьому напрямку важливі, і перемогти.
Це буває не так часто, як хочеться. Але буває. Суди переносяться, хороші люди виходять з камер, погані люди закодять на їхнє місце, законопроекти змінюються, схеми наламуються, "георгієвські лєнти" заборонюються.
А друга моя мотивація — я хочу, щоб мої онуки, якщо вони в мене будуть, жили б у дуже нудній Україні.
Саме нудній. Країна, в якій все настільки добре, що аж нецікаво.
Країні зі сталими, адекватними інституціями. Країні з чесним судом, який ніхто не йде пікетувати, тому що і так зрозуміло, що рішення буде справедливим. Країні із поліцією, що не вбиває, а захищає. Країні з нормальною політичною системою і справжніми партіями, а не просто проектами. Країні з нормальною освітою та медициною. Країні без олігархів, але з великою кількістю підприємців та бізнесів. Країні із сильною армією. Країні громадян, а не мешканців.
Країні із нудними, нецікавими новинами та політичними ток-шоу.
Країні волі. Волі як свободи і волі як сили.
Країні, яка ще дуже далеко.
Але наші буремні роки наближують її щодня.