emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Ще один сценарій майбутнього

Намалюю вам один гіпотетичний сценарій.
Те, що на Зеленського як президента чекає фіаско на міжнародній арені - це можна гарантувати на всі 100%. Це все одно, що чемпіона раёну по грі в доміно відправити на чемпіонат світу з шахів. Без шансів.
(Порівняно з Порошенко, з його вільною англійською і досвідом міністра закордонних справ, це просто різні галактики).
Ну от, стається там в нашого президента Зе абсолютно передбачуване фіаско, причому в питаннях, які стосуються наших відносин з Росією.
Незалежно від того, буде він там керуватися порадами Коломойського чи власним минулим сценічним досвідом.
Ядерній аудиторії "Кварталу" це, звісно, байдуже.
Запеклі прихильники РПЦ в Україні навіть відверто радіють.
І прихильники російських телеканалів також.
А українські патріоти ні.
Для них це - "ми програємо, ми втрачаємо Україну".
Буде їхній протест проти такого президента - якщо не одразу, то після його першої гучної невдачі чи помилки?
Неодмінно.
І цей протест буде бурхливий до відчаю. Бо знайдуться такі самі люди, як ті, що виходили на Майдан вмирати, бо "Україна в нас одна".
І відступати таким людям не буде куди - бо для них краще смерть, ніж назад в імперію.
Що стане неодмінним наслідком такого сценарію?
1. Смута, внутрішній розбрат в країні. Але без якогось результату і без перспективи - бо вимагати від президента Зе ефективного протистояння Росії просто нереально. Простіше викликати на допомогу марсіян.
2. Українська смута гарантовано спричинить ще більше посилення впливу РФ в Україні. Аж до вторгнення війська РФ з легітимною метою порятунку російськомовних від чергової смути, яку знов затіяли ці х*хли. "А ми ж попереджали", скаже Лавров західним дипломатам. Що буде при цьому з українською економікою та курсом гривні - здогадайтеся самі.
3. Це посилення впливу РФ, своєю чергою, викликає ще більше загострення внутрішнього протистояння між байдужою більшістю і дедалі агресивнішою небайдужою меншістю, яка дедалі гостріше відчуватиме, що у власній країні вона меншість.
4. І невідворотний фінал: Росія урочисто повертається як господар на українські землі; найбільш відчайдушні патріоти героїчно вмирають на її шляху, але _без_ підтримки власного президента (він їм хіба що накаже "не стріляти, це ж так просто"); США терміново намагаються встигнути евакуювати з України всі Джавеліни... прощавай, євроінтеграція.
Достатньо проявити раптову слабкість лише в одній, але ключовій ланці - і тонесенький льод, по якому незалежна проєвропейська Україна зараз йде і дивом тримається над проваллям, просто лусне.
*
"Враг вступает в город,
Пленных не щадя,
Оттого, что в кузнице
Не было гвоздя."
*
Я до чого веду. Не так страшно Україні мати в опозиції байдужу чи приховано проросійську спільноту (хай навіть велику), як страшно мати в опозиції пасіонарну патріотичну меншість, за 5 років війни вже озброєну, у ситуації, коли вона вже скуштувала незалежності, а імперія повертається "не миттям, так катанням" - не через Донбас, так через зовнішньополітичну поразку України. А з президентом Зе така поразка, повторюся, гарантована. Аматорів там не люблять і не щадять.
*
От з чим насправді українські виборці граються на цих виборах.
Не лячно?

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment