В Харкові відновили проспект Жукова.
В Києві відновили Портнова на посаді професора кафедри конституційного права КНУ.
У Парижі Макрон умовляє Зеленського виконати основну вимогу Кремля: піти на "прямі переговори" з путінськими маріонетками на Донбасі (тобто, визнати, що Кремль не є стороною цього конфлікту, а Україна там справді воює проти власного населення).
Путіну вже не треба нічого робити: бажаючі обміняти європейську Україну на власний грошовий чи феодальний зиск все охоче зроблять самі. А таких вдосталь і всередині України, і деінде в Європі.
Дуже шкода, але для багатьох лише тепер стає очевидним, наскільки фронт опору Російській імперії та боротьби за європейську Україну тримався на одній людині на одній ключовій посаді.
Так, я говорю про президента Порошенка, який, зі своєю патріотичною проєвропейською політикою (хай і не бездоганною у внутрішньополітичних тактичних рішеннях), виявився справжньою кісткою в горлі одночасно у Кремля, українських олігархів та вагомої частки європейського великого бізнесу (і залежного від нього політикуму).
Не дивно, що всі ці сили вели саме проти нього запеклу інформаційну війну під ключовим стратегічним гаслом "хто завгодно, аби не Порошенко" - одразу на багатьох інформаційних "фронтах".
І вони цю війну виграли, за активного сприяння багатьох українських журналістів та деяких публічних осіб, яким гроші (українського, російського чи західного походження) традиційно засліпили очі.
Зізнаюся, що наймерзеннішими з цих місцевих добродіїв для мене є ті, хто щиро вважає - чи принаймні вголос називає - себе патріотами. Бо якщо це так, то вони, активно допомагаючи ворогам України "мочити ПП" з приводом і (найчастіше) без правдивого приводу, зрадили своєму патріотизму або з власної дурості, або з власної корисливості. І я навіть не знаю, що з цього гірше.
А наслідки тепер доведеться розгрібати нам всім
В Києві відновили Портнова на посаді професора кафедри конституційного права КНУ.
У Парижі Макрон умовляє Зеленського виконати основну вимогу Кремля: піти на "прямі переговори" з путінськими маріонетками на Донбасі (тобто, визнати, що Кремль не є стороною цього конфлікту, а Україна там справді воює проти власного населення).
Путіну вже не треба нічого робити: бажаючі обміняти європейську Україну на власний грошовий чи феодальний зиск все охоче зроблять самі. А таких вдосталь і всередині України, і деінде в Європі.
Дуже шкода, але для багатьох лише тепер стає очевидним, наскільки фронт опору Російській імперії та боротьби за європейську Україну тримався на одній людині на одній ключовій посаді.
Так, я говорю про президента Порошенка, який, зі своєю патріотичною проєвропейською політикою (хай і не бездоганною у внутрішньополітичних тактичних рішеннях), виявився справжньою кісткою в горлі одночасно у Кремля, українських олігархів та вагомої частки європейського великого бізнесу (і залежного від нього політикуму).
Не дивно, що всі ці сили вели саме проти нього запеклу інформаційну війну під ключовим стратегічним гаслом "хто завгодно, аби не Порошенко" - одразу на багатьох інформаційних "фронтах".
І вони цю війну виграли, за активного сприяння багатьох українських журналістів та деяких публічних осіб, яким гроші (українського, російського чи західного походження) традиційно засліпили очі.
Зізнаюся, що наймерзеннішими з цих місцевих добродіїв для мене є ті, хто щиро вважає - чи принаймні вголос називає - себе патріотами. Бо якщо це так, то вони, активно допомагаючи ворогам України "мочити ПП" з приводом і (найчастіше) без правдивого приводу, зрадили своєму патріотизму або з власної дурості, або з власної корисливості. І я навіть не знаю, що з цього гірше.
А наслідки тепер доведеться розгрібати нам всім
