emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Дід Свирид про нормандців у Парижі

Доброго здоров’я, друзі! Позіхаюча та невиспана країна дісталася сьогодні до своїх робочих місць, де обмінюється враженнями від учорашнього саміту в Парижі і дідусь тут не виключення. В сенсі, що теж допізна чекав на результати, теж не виспався і мені теж кортить поділитися своїми думками від побаченого-почутого-прочитаного.

Перший і найголовніший висновок - катастрофи не сталося, стратегічних інтересів президент Зеленський не здав. Дідусь констатує це з великим полегшенням, хоча й причин для ейфорії, яка охопила чимало громадян теж не бачу – бо і перемоги ніякої нема. А її й не могло бути і Зеленському про це багато казалося. Він не вірив і думав, що марафонську дистанцію зуміє пробігти в спринтерському темпі. А так не буває. Сподіваюся, він це нарешті зрозумів.

Продовжу хвалити Зеленського і зауважу, що принаймні у своєму виступі на прес-конференції він звертався у першу чергу до громадян, які чекали на нього на Банковій. І фактично звітував перед ними, запевняючи, що сформульованих патріотичною громадськістю червоних ліній він не переступив. Це добре, і це означає, що громадський тиск своє діло в Україні робить, а влада реагує на нього правильно. Зеленський, щоправда, кочевряжиться і вдає, що сам від самого початку займав тверду позицію, а вуличні протести тут ні до чого, але ми то знаємо. Діда тут ще дехто питав «Який толк у виході на Майдан?». А ось такий толк – владу і персонально президента слід тримати під постійним контролем, тримати турботливою, але твердою батьківською рукою.

Згадка про Крим – правильно. Багато хто сумнівався, що Зеленський наважиться згадати у присутності Хуйла про Крим, але він наважився. Хуйла при цьому помітно передьорнуло, но кондратій його поки не схватив. На жаль. Но це діло времені.

Моє суб’єктивне, сугубо персональне враження: і канцлер Меркель, і, що цікаво, президент Макрон, продовжують грати на боці України. Хоча по Макрону були сумніви, але тиску на Зеленського він явно не чинив, здаватися на умови Хуйла його не примушував. Може саме тому, що знав – Зеленського удома чекають небайдужі і дуже рішучі громадяни.

Обмін полоненими – дуже добре. Якщо це буде єдиним наслідком саміту в Парижі, то взагалі супер.

Імплементація «формули Штайнмаєра», «розведення» військ та інші подібні підозрілі домовленості – хорошого там мало, вірніше немає зовсім. Але й підстав для паніки я не бачу, тим паче, що і Меркель натякнула, що домовленості то гнучкі, возможні зміни. Макрон при цьому загадочно всміхнувся, а Хуйла знов передьорнуло. В общем, Зеленському в цьому зв’язку корисна порада - Хуйла можна й потрібно наябувати, нічого постидного в цьому нема. Але робити це слід грамотно, красиво і по залаштунковим домовленостям із Парижем та Берліном. Ну тобто так, як це п’ять років поспіль робила хунта. Наябувать же небайдужих українців не рекомендую категорично.

Змішування в одну купу мінського досьє і газового контракту, на щастя, ніби не сталося, хоча Хуйло дуже цього домагався. По газу домовилися домовлятися. Ну і нехай, позиції України там зараз сильні. Але – і Зеленському тут велике та серйозне зауваження – якщо ти офіційно висуваєш Хуйлу максимальну вимогу по транзиту на 10 років, то не слід тут же публічно заявляти, що готовий уступити та зійтися «на сєредінке». Це ослаблює наші переговорні позиції, а позиції Газпрому посилює. І тепер ясно, що на 10 років транзит забезпечити уже не вдасться. Бо менше язиком молоть треба.

Що ще не сподобалося і насторожило – започатковано практику двосторонніх зустрічей Зеленського з Хуйлом. Це практика шкідлива та небезпечна, її продовжувати не слід. Розумію, що у Парижі то була єдина можливість винести газове питання за рамки нормандського процесу, але в подальшому междусобойчиками із Хуйлом увлєкаться не варто. Шкодить політичному здоров’ю.

Ще одна небезпека для Зеленського – безпідставна ейфорія, у яку він зараз цілком може впасти. Перемоги, повторюся, ніякої нема, а його успіх лише в тому, що він не облажався. Хоча це було не складно, особливо при тій потужній підтримці, яка чекала на нього на Банковій. Однак, як свідчить статистика дорожно-транспортних пригод, найбільше аварій допускають не ті водії, які вперше сіли за кермо. Такі водії дууууже обережні. А от ті, які провели за кермом від півроку до двох років – ось найнебезпечніша категорія. Бо вони вже самовпевнені, а ось справжньої водійської майстерності ще не набули. Поменше самовпевненості, і більше слухаться інструкторів. Тобто небайдужих громадян. Вони люди хоч і сердиті, але не злі і в цілому об’єктивні.

Ну і немаловажний штрих - санкції, наскільки можна зрозуміти, ніхто з Росії поки знімати не збирається. Тож Хуйло, як це для нього не прискорбно, злітав у Париж кажись напрасно.

Ні, не напрасно – рішення WADA, а також висилка російських дипломатів відбулися на диво своєчасно та додали саміту змістовної символічності й естетичної довершеності.

Хуйло, і це було видно неозброєним оком, сильно здав. На тріумфатора й переможця він аж ніяк не схожий, а на десятигодинний переговорний марафон - як колись у 2015-му - сил йому вже забракло. Та й прилетів він у Париж порядком ізмотаний бацьком Лукашенком, з яким вони п’ять годин друг дружку терзали у приступах братской любві по расчоту, але судячи з усього теж для Хуйла безрезультатно. Однак сил бітюг Лукашенко відібрав у Хуйла чимало, може тому фотографії з нормандського саміту нагадували дідові інсталяцію відомої картини «Некрасов и Панаев у постели больного Белінского». На якій художник Наумов ще 140 років тому провідчеськи ізобразив практично всіх учасників учорашнього саміту в Парижі. Навіть хлопчика з лялькою 🙂

Хуйло був би щасливий, якби він був хоча б наполовину такий могутній, впливовий, хитрий та проніцатєльний, як про нього пишуть українські журналісти. Але українські журналісти великі майстри гіпербол, бо в Парижі ми бачили зацькованого і порядком забембаного старичка. Якому всі кругом щось обіцяють, успокоюють, щось від нього хочуть і всі до єдиного намагаються наїбать. І він, соответственно, нікому не вірить. Усі його сподівання лише на Трампа, але й тут не все так просто. США знову виділили на потреби української воєнщини 300 млн.доларів – доложили Хуйлу щойно він прилетів у свій Мордор. Хуйло при цьому напевно сплюнув, відкоркував пляшку, всадив на коліна вже ізрядно п’яненького Дімона Медведєва і поставив подобающу случаю пісню Б.Гребенщикова «Подмога».

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, продовжуємо підтримувати Амрію і Флот морально та матераільно й контролюємо ситуацію в тилу.

І слєдім, щоб віздє був порядок. А не то, шо січас

Subscribe

  • Бесноватые

    Андрей Плахонин 59 мин. · 11.04.2021. Южнокорейское информационное агентство Yonhap со ссылкой на источники…

  • Корчити з себе Порошенка

    Джон Смит 9 апреля, 00:47 · Зеленський в касці, максимальна демонстрація войовничості... Це все прекрасно.…

  • Конструктив

    Петро Порошенко 9 ч. · Ми маємо зв’язки з найбільшими фармакологічними компаніями світу. Зараз…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment