emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Про геноцид

Читаю про нового директора інституту національної пам'яті Дробовича. І дивуюся.
"Він нагадав, що в 2015 році український парламент визнав депортацію кримських татар 1944 року геноцидом кримськотатарського народу. "Але тільки в 2015 році після анексії Криму. Дивний збіг. При цьому досі не визнано геноцид вірмен, болгар і греків, яких також депортували з Криму", - сказав Дробович.

Новий директор УІНП зазначив, що він планує зайнятися цим напрямком і вважає дивним, що Україна досі цього не зробила. "Це теж декомунізація. Це наші вірмени, наші греки, наші болгари, наші татари і наші євреї. Вони загинули через тоталітарні режими", - резюмував Дробович.
Дробович не історик. Він дослідник гедонізму, тобто задоволень. Я ж процитую дослідника горя, автора поняття "геноцид" Рафаеля Лемкіна. "Акт геноциду- це знищення не лише людей, а й культури і нації загалом", - писав Лемкін. Готуючи постанову про визнання депортації кримських татар я виходив саме з цього бажання Союзу. Депортація вірменів, греків і болгар - жахливий злочин. Дивно, що Дробович забув про кримських німців, італійців і ромів, яких теж депортували у сталінські часи. Але цей злочин стосувався не лише України, бо тих представників цих народів, яких вважали колаборантами депортували і з Кавказу та інших радянських регіонів. Але не знищували культуру всього народу, як євреїв Гітлер чи кримських татар Сталін.
Тому масове переселення кримських татар , яке призвело до знищення половини народу відрізняється від інших злочинів сталінізму. Дробовича дивує, що я подав постанову про кримськотатарський геноцид після Революції Гідності. Так, бо два роки мого депутатства до Революції я був в опозиції і чудово розумів, що голосів у проросійської більшості за таку постанову не зберу. Здається , це очевидно. Хоча, не можна не погодитися з Дробовичем у тому, що влада раніше мала визнати депортацію кримськотатарського народу геноцидом. Слід розрізняти різні злочини. Геноцид- голодомор і геноцид- депортація кричущі фактори винищення народів, зрозумілі світу. Але якщо говорити про факт визнання і інших геноцидів на території України, то звернемося знову до автора терміну "геноцид" Рафаеля Лемкіна. У статті "Радянський геноцид в Україні" окрім голодомору, Лемкін згадує і русифікацію, і знищення греко- католицької церкви і депортації українців у Галичині та східній Польщі. Ось що він писав зокрема :
"Нічого дивного, що комуністичні вожді надавали якнайбільшого значення русифікації цього самостійно мислячого члена їхнього «союзу республік» і вирішили переробити його і пристосувати до свого зразка єдиної російської нації. Бо українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія – все є інакше."
Тому, якщо вже знову повертатися до законодавчого розширення вжитку терміну "геноцид", то потрібно виконати волю Лемкіна і подати закон "Про засудження радянського геноциду в Україні". Такий закон включатиме згадки і про депортації представників як згаданих Дробовичем народів, так і інших. А головне- це буде справедливим до сотень тисяч скривджених українців і не ображатиме народ, який через радянський геноцид міг зникнути- кримських татар.

Subscribe

  • ЯКЩО НАЗВАЛИ ГЕТЬМАНОМ...

    Дмитро "Калинчук" Вовнянко 17 ч. · ЯКЩО НАЗВАЛИ ГЕТЬМАНОМ... Коли якесь мурло, силячись принизити…

  • Клоун не розуміє мову попереджень

    Mason Lemberg Только что · Прочитав про те що заборона в'їзду Коломойському в США - це таке собі…

  • Резонанс

    Дмитрий Чекалкин 3 ч. · Андрій Смолій: А тепер цікаво: коли буде реакція багаторічних партнерів Ігоря…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment