Отже, в мене враження, що Зеленський та вся його президентська манда справді мали намір здійснити повну капітуляцію. Про це свідчили окремі заяви Зе-фронтменів, беніни інтерв*ю, божевільне, нічим не вмотивоване відведення військ. Але для проведення капітуляції , як це не парадоксально звучить, теж треба мати яйця, аби не боятися протидії з боку не такої вже малочисельної меньшості, яка агресивно на оту капітуляції не погджується.
В реультаті, почавши рішуче рухатися у напрямку капітуляції, Зеко манда до судом перелякалася маршу 14 жовтня, який мав цілком майданні як масштаби, так і загальний драйв. Перелякавшись, зелені правителі почали метушливо корегувати свої плани, намагаючись якось всидіти на двох стільцях. Це вже вкрай не сподобалося у Кремлі, з яким, вочевидь, були інші непублічні домовленості і де керуться специфічною пацанською етикою.
Відповідно, Кремль відмовився від свєї частни зобов*яань, яка, мабуть (жодного іншого варінту не бачу), полягала в наданні фінансової допомоги молодому дружньому урядові. Відсутність цєї допомоги намертво при*язує Зе владу до МВФ. А відтак, змушує Янелоха порушувати існуючі (поза всяким сумнівом) домовленості з Бєнєй стосовно Привату, що тягне за собою великі складнощі й, щонайменше, втрату визначального союзника. Тобто, Зеленського усадили між всіма можливими стільцями, на яких він намагався одночасно всидіти.
У стані переляку та розпачу він почав робити одну самовбивчу дурницю за іншою.
Першою з таких дурниць була участь у брифінгу з приводу вбивства Шеремета. Він, мабуть, хотів виглядати сильним правителем в очах свого бидло-електорату та, впевнений, у своїх власних очах теж. Типу, моя величність наказали- і ось результат. Підвела його радянська віра у те, що "наші органи нє ошібаются". Як наслідок, він має тут повну безвихідь. Він має або покаятися та вибачитися, або звільнити Авкова й на нього звалювати вину, або продовжувати оте неподобство, викликаючи зростаючу вороже-агресивну реакцію у активної частини суспільства. Всі три варіанти чреваті важкими наслідками для нього.
Кримінальне переслідування інакодумства у формі репресій проти прикольшіка Пояркова та двох яскравих, гострих на язик, харизматичних жінок- це просто самогубство. А участь у процесі у якості "потерпілого" -це свідчення того, що в нього від всіх проблем поїхав дах. Ой, Вова, таких правителів ніхто не захищає й не жаліє, коли їхній час проб*є...
