Кожна спільнота — і кожна нація — варта стільки, скільки варта ії солідарність.
Коли я був маленький та дурний, я не розумів, чому в низці фільмів купа вояків, підставляючись під велику небезпеку, вирушає рятувати одного. Це ж нераціонально. Вірогідно, що на шляху загине більше, ніж один.
Треба було підрости, щоб зрозуміти, що це робиться не для одного умовного рядового Райяна, а для кожного солдата. Щоб кожен солдат знав, що його будуть витягати до останнього. І щоб служив із цим знанням в голові.
Нація чогось варта тоді, коли хоча б частина ії громадян готова йти під кулі, щоб рятувати інших. Це парадокс — бо саме переконання в тому, що нація варта того, щоб за неї битися, робить націю такою, за яку варто битися.
Я дуже хочу вірити, що всі приклади, від Небесної сотні до хлопця з Чорних Запорожців, що загинув кілька днів тому, були не даремно.
І поки я в це вірю, вони були не даремно.
