emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Бенесята

Вечір добрий, друзі. Зараз я розповім вам казочку про одну парламентську фракцію та один “антиколомойський” законопроект. Шоу тільки починається, запасайтесь попкорном та, звісно, мийте руки.

З моменту виборів до парламенту “група Коломойського” (можна їх лагідно називати “бенесятами” або “коломоськами”) керувала партією “Слуга народу”, користуючись тотальною відсутністю тестикул в інших “зелених”.

Дубинський, Бужанський та інші “куницькі” дозволяли собі абсолютно все. Топити нібито свого ж, “зеленого” прем'єр-міністра Гончарука, атакувати главу фракції Арахамію і “на 100% свого” Генпрокурора Рябошапку, влаштовувати цирк в парламенті і так далі. Їм все сходило з рук. Арахамія прогинався (це взагалі його хобі), Гончарук втирався і мовчав, Рябошапка думав, що якщо він буде виконувати забаганки Зеленського, то той його не кине (а той, лишенько, кинув), інші робили вигляд, що не помічали. У «бенесят» була внутрішня структура, керівництво (Коломойський особисто), комунікація, медіа ( “Плюси”) і мотивація. Їх було менше, ніж інших “зелених”, але вони були організовані. Те, про що я завжди кажу – будь-яка армія завжди перемагає стадо.

Але.

Після того, як кілька “зелених” депутатів почали збирати свою групу, ситуація змінилася. Групі Коломойського, яка тільки-но почала медійну активність на підтримку дефолту, почала протидіяти менш організована, але все ж група (Чернєв, Потураєв та інші). Ця група більш розмита та не дуже злагоджена, проте все ж це організація.

І все змінилося. Група Коломойського стиснулася і перейшла з атаки в оборону. Всі ці “Темні лицарі” (господи, кучерявенький, ти себе хоч бачив, лицар ти наш круглого лиця?), зливні бачки захлинулися і почали вити. Тупо вити, називаючи “нову групу” розкольниками та єретиками, щоб створити видимість, що їх мало, а раз мало, то вони не мають рації.

Але допомогло це мало.

Вчора було засідання фракції “Слуги народу”. Зеленський там був. І на це засідання не прийшов ніхто з групи Коломойського. І це не просто дзвіночок, а таке собі гучне калатало. З точки зору політичного інтриганства – це білий прапор. Визнання поразки. Неготовність відстоювати позицію. І був бій, і нікого не було. Група придворних не з'явилася до свого царя і пішла в немилість. Та ще й вислухала про себе (ну, не вислухала, але їм передали) від царя багато неприємного. Про людей, які намагаються подати дефолт як щось хороше, наприклад.

Зрозуміло, на цьому війна не закінчується. Але група Коломойського загнана в цугцванг. Кожен хід буде погіршувати їхню позицію. Зрозуміло, в понеділок Дубинський і Палиця спробують зірвати засідання свого комітету, щоб не дати розглянути “антиколомойський” законопроект. І підуть таким чином проти чітко висловленої позиції вже не прем'єр-міністра, а безпосередньо Зеленського. Зрозуміло, Коломойський спробує скупити голоси (про це Alex Noinets добре розписав, почитайте: https://is.gd/8nYiOv). Зрозуміло, завжди є можливість вийти з фракції та створити свою групу або включитися в умовну ОПЗЖ.

Але це вже партизанська війна малими силами, а не фактичний контроль найбільшої фракції в парламенті в обхід глави фракції (до речі, де він?). Це вже не домінування на шахівниці, це оборона легкими фігурами. Ситуація змінилась. Прості рішення коштуватимуть непростих грошей.

Господи, як же я люблю таке лайно. Крутіше релігії та героїну, до речі, не вживаю ні того, ні іншого. Як це взагалі можна не любити? Ето кайф, марожено!

Юрій Гудименко, співзасновник “Демократичної Сокири”.

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments