ДІАЛЕКТИКА ФОБІЇ
Психологам добре відоме це явище: людина, що має фобію, інстинктивно робить все можливе не для уникнення того, чого вона боїться, а навпаки, для його здійснення.
Вочевидь, найбільшою фобією і найбільшим "комплексом" Зеленського зараз є Порошенко.
Тому Зеленський, поводячись як дилетант, зараз робить все, щоб його фобія виправдала всі його найгірші очікування.
По-перше, за Порошенко проти Зеленського вже вписалися чи не всі європейські лідери.
По-друге, зробивши Порошенко жертвою політичних переслідувань № 1, Зеленський тим самим визнав його єдиним в Україні справжнім лідером опозиції собі, коханому.
Нікого ж бо іншого не переслідують - ні ЮВТ, ні Бойка, ні Вакарчука (гиги), ні будь-кого ще з "першої десятки" президентських рейтингів.
А враховуючи, які саме сили меншості згуртував довкола себе Порошенко, це дуже небезпечна для Зеленського опозиція. Яка від теперішнього перебігу подій дедалі міцнішатиме.
Оскільки ж політичний характер переслідувань Порошенка вже очевидний і офіційно підтверджений низкою застережних заяв із Заходу, насправді Зеленський вже загнав себе з цими переслідуваннями в реальний цугцванг - позицію, коли всі ходи програшні. Справді: якщо одна зі справ проти Порошенка зрештою дійде реального вироку, тепер це вочевидь буде "замовне правосуддя"; якщо ж все завершиться без жодних вироків, отже, перед виборами Зеленський брехав своїм виборцям - бо він отримав у своє розпорядження всі силові органи країни, і всі вони гуртом не накопали на Пороха жодного криміналу.
В обох цих варіантах Порошенко отримає чудовий трамплін для будь-яких своїх подальших політичних кроків.
Я можу уявити собі нестандартні політичні рішення, які дали б змогу Зеленському (а) дистанціюватися від цього протистояння, і (б) різко змінити розстановку фігур на українській політичній шахівниці.
Але для таких рішень у Зеленського, даруйте, кишка тонка.
Бо для цього треба бути гравцем рівня гросмейстер, а Зе в політиці просто дилетант, який на хвилі популістської популярності залетів туди, де йому не місце.
Тому тепер він буде лише безсило споглядати за тим, як Порох набирає сил і популярності як лідер опозиції на тлі дедалі більшого роздратування зелекторату обраною ним зевладою.
Психологам добре відоме це явище: людина, що має фобію, інстинктивно робить все можливе не для уникнення того, чого вона боїться, а навпаки, для його здійснення.
Вочевидь, найбільшою фобією і найбільшим "комплексом" Зеленського зараз є Порошенко.
Тому Зеленський, поводячись як дилетант, зараз робить все, щоб його фобія виправдала всі його найгірші очікування.
По-перше, за Порошенко проти Зеленського вже вписалися чи не всі європейські лідери.
По-друге, зробивши Порошенко жертвою політичних переслідувань № 1, Зеленський тим самим визнав його єдиним в Україні справжнім лідером опозиції собі, коханому.
Нікого ж бо іншого не переслідують - ні ЮВТ, ні Бойка, ні Вакарчука (гиги), ні будь-кого ще з "першої десятки" президентських рейтингів.
А враховуючи, які саме сили меншості згуртував довкола себе Порошенко, це дуже небезпечна для Зеленського опозиція. Яка від теперішнього перебігу подій дедалі міцнішатиме.
Оскільки ж політичний характер переслідувань Порошенка вже очевидний і офіційно підтверджений низкою застережних заяв із Заходу, насправді Зеленський вже загнав себе з цими переслідуваннями в реальний цугцванг - позицію, коли всі ходи програшні. Справді: якщо одна зі справ проти Порошенка зрештою дійде реального вироку, тепер це вочевидь буде "замовне правосуддя"; якщо ж все завершиться без жодних вироків, отже, перед виборами Зеленський брехав своїм виборцям - бо він отримав у своє розпорядження всі силові органи країни, і всі вони гуртом не накопали на Пороха жодного криміналу.
В обох цих варіантах Порошенко отримає чудовий трамплін для будь-яких своїх подальших політичних кроків.
Я можу уявити собі нестандартні політичні рішення, які дали б змогу Зеленському (а) дистанціюватися від цього протистояння, і (б) різко змінити розстановку фігур на українській політичній шахівниці.
Але для таких рішень у Зеленського, даруйте, кишка тонка.
Бо для цього треба бути гравцем рівня гросмейстер, а Зе в політиці просто дилетант, який на хвилі популістської популярності залетів туди, де йому не місце.
Тому тепер він буде лише безсило споглядати за тим, як Порох набирає сил і популярності як лідер опозиції на тлі дедалі більшого роздратування зелекторату обраною ним зевладою.
