emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Шеремет

Вперше про Шеремета я дізналася в 2000 році, після дуже мутної історії зі зникненням його оператора, Дмитра Завадського (Шеремет і Завадський з 1997 року працювали в корпункті кремлівського телеканала ОРТ в Білорусі).

Завадського було викрадено і, імовірно, вбито 7-го липня 2000 року, коли той відправився до літовища Мінськ-2 на службовому автомобілі зустрічати свого колегу Павла Шеремета. Його машина була пізніше виявлена в аеропорту, але Завадський знайдений так ніколи і не був.

Оскільки тоді в Білорусі противники режиму Лукашенка зникали ледь не кожного тижня, одразу було зрозуміло, чиїх рук ця справа. Але ще тоді у мене виникло питання - чому вбили Завадського, який в професійному тандемі з Шереметом був завжди на "другорядних ролях", на відміну від Павла, який вже на той час мав репутацію одного з відоміших противників режима Лукашенка?

Арешт Шеремета в липні того ж року та суд над ним з вироком "два роки умовно" на тлі явного вбивства Завадського виглядав (для мене) дуже непереконливо. Подальший кар'єрний ріст Павла вже в Москві, на телеканалі ОРТ, лише посилив мою недовіру до нього.

Вдруге про Шеремета я прочитала, здається, в "Комсомольській правді". Це був дуже цікавий допис, здається, американської кореспондентки, яка була постійним спецкором в Москві кілька років, а зараз назавжди поверталася додому. З маленьким сином від Павла Шеремета. Його імені пані не називала, але написано все було ну дуже прозоро та зрозуміло, про кого йшлося. Шеремет закрутив з нею роман тоді, коли опинився в Москві без дружини та дітей (у нього син та дочка) - його сім'я десь приблизно рік влаштовувала справи з переїздом після депотрації Шеремета до Росії.

Що мене тоді "зачепило" в дописі тієї кореспондентки - вона ніколи не розраховувала на постійні стосунки з Павлом, знала, що розлучатися зі своєю дружиною він не збирається, і спільного майбутнього у них немає. Її образило ставлення Шеремета до їх сина - він повністю розірвав з нею всі відносини після його народження, нічого не пояснюючи. І підтримувати зв'язок з дитиною (це єдине, чого хотіла від Павла та пані - матеріальних претензій до нього вона не мала, бо була забеспечена краще за нього) не збирався.

Що не кажіть, а це також яскраво характеризує людину, і не найкращим чином.

За подальшими тілорухами Шеремета я ще до 2010 року облишила слідкувати - мені все було зрозуміло з його "опозиційністю" (до речі, переважно Лукашенку).

Я ніколи не вірила в те, що вбивство Шеремета було політичним. Кому і навіщо він був потрібний? Скоріш за все, його куратори використали його смерть саме для того, що відбувається зараз в Україні з її приводу - для звинувачень на адресу Києва, неспроможного розслідувати це вбивство, для підвищення градусу напруги в України, та для зухвалої демонстрації всім росіянським "ренегатам" - у Кремля довгі руки, він дотягнеться до кожного "зрадника".

Останнє, що хочу за цією, насправді, вже дуже обридлою темою, зауважити - на якій підставі Олена Притула називає себе у зв'язку з Шереметом його "громадянською дружиною"?
Адже зі своєю законною білоруською жінкою Павло ніколи не розлучався, хоча і залишив її з дітьми у Москві. Так що статус пані Притули по відношенню до Шеремета - "коханка" або "співмешканка", не більше.

Від себе: хочу вернутии увагуна дві речі

1. Абсурдна й бездказова Зелена версія вбивства Шеремета (націоналісти) точно відповідає кремлівській.
2. Якась дивна толерантність Притули до арешту вочевидь невинних людей. Бо це ж замість винних, які вбили кохану людину й, віддтак, уиикають покарання.

,

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments