emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Вчинок

Честь і нечесть
(я рідко прошу про перепости, але зараз саме цей випадок)

Враховуючи останні події навколо ОАСК та Печерського суду здається, що представники судової гілки влади - це суцільна нечесть. Але це не так. Залишилось ще чимало носіїв суддівської мантії, до яких звертатись «Ваша честь!» хочеться щиро. Сьогодні хочу розповісти про одну з них - суддю Верховного суду Ирина Желтобрюх

Нещодавно я розповідала про те, що Верховний суд відмовив у задоволенні мого позову до президента про визнання незаконним його указу про звільнення мене з посади державного уповноваженого АМКУ. Судді «натягнули, як сову на глобус», норми закону на забаганки Офісу президента, додумали, що ж мав на увазі президент, звільняючи мене, відновили спеціально під Зеленського дію «узурпаторських» норм Януковича та забили ще на низку законодавчих норм, переписувати які довго (кому цікаво, рішення суду за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/90329287).

Але серед п’ятірки суддів знайшлась одна людина, яка не побоялась служити закону, а не «портрету», проголосувала проти та висловила окрему думку. Після публікації її в єдиному судовому реєстрі виявилось, що Ваша честь - це Ірина Жовтобрюх. З юридичною частиною окремої думки ви можете ознайомитись за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/90755236. Це фаховий та гідний уваги правовий аналіз і питання правомірності самопредставництва, і «втрати довіри», і підстав звільнення, і наявності повноважень у президента на таке одноособове кадрове рішення.

Я рідко прошу про перепости, але зараз саме цей випадок. 1 з 5 - це 20% - непоганий для сьогоднішнього стану України результат. Щоб як мінімум зберегти ці 20%, а в кращому випадку - збільшити їх, ми маємо підтримувати таких суддів та демонструвати їм, що ми помічаємо їх вчинки, цінуємо та вдячні за їх честь і сміливість.

На своєму досвіді знаю, як важко одній зі всього складу голосувати проти. Які можуть бути наслідки після цього. Як тебе вмовляють та переконують, застосовуючи різноманітні та далеко не завжди законні «аргументи». Як насправді просто підняти руку як всі та бути лояльною до сьогоднішніх носіїв влади. І як легко та впевнено жити потім, якщо не піддалась на слабкість та проголосувала по совісті, бо зберігається самоповага та не соромно, будучи вже не чиновником, дивитись в очі.

Бути однією з п’ятьох за закон та написати окрему думку проти кадрового указу президента - складно та це насправді вчинок. Це приклад, який надихає іти далі, не опускати руки, та вірити, що нехай таких як Ірина всього 20%, але вони варті 100%, а значить країна змінюється, і ми разом з нею:)

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments