Намагаюся уявити собі ситуацію, в якій хтось затримує футбольний матч на годину, щоб я зробив нозею буць по м'ячу.
Чи щоб хтось мені привласнив перший дан по карате. Ні-ні, не надав, саме привласнив.
Чи берет не мого роду військ.
Та мене б поламало навіть не від сорому, а від відчуття невідповідністі. Від відчуття, що я тут самозванець та зараз мене викриють.
Єдине пояснення, що хтось з цим може впоратися - це те, що в нього вже є набагато сильніше відчуття самозванця.
І він до нього звик.
