emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Сповідь колишнього совка, який одужав

Мой родной язык - русский.
Ну так получилось. Я читал в детстве преимущественно на русском. В семье, во дворе, мы все общались на русском. И сейчас мой словарный запас на русском больше. Книги я пишу на русском. Я все еще думаю на русском.
Так получилось. Этого не изменить.
Но я никогда не чувствовал себя ущемленным русскоговорящим. Я радостно хожу в кино, где в последнее время к счастью все фильмы только с украинской озвучкой. Да она просто лучше. И это не ущемляет моих прав.
І я дуже радий, що сьогодні вступає в силу ще один закон, який посилює позиціі украінськоі мови. Тому що це про майбутнє. Тому що це про справжню незалежність. Незалежність мислення і незалежність інформаційного простору від імперськоі Росіі.
Я не люблю пафосних слів про мову. Взагалі не люблю пафосних слів. Але я раціональний цинічний фінансист. І я розумію, що не можно боротися з краіною агресором і жити інтересами цієі краіни. Так не працює. Тому чудово, що є мовні квоти. Тому чудово, що молодь переходить на украінську.
І так, це довгий процес. Я знаю, що люблять дивитися украінці в ютюбі. Ми все ще дуже залежні ментально від Росіі і руського миру. Але це природньо. І одного дня більшість кумирів молоді не буде мати відношення до Росіі. Та й зараз іх відсоток вже значно меньший, ніж був 20 чи 10 років тому.
Коли ми святкували випускний зі школи ми йшли і співали. І співали в тому числі радянській гімн. Не тому, що ми були за радянський союз. Просто це був 1999 рік. Брат-2. І ми все ще були напів радянські. І це було просто нормально. Для нас тогочасних.
Коли ми випускалися з університету ми святкували і співали гімн Украіни. А пройшло всього 6 років. Ці зміни відбуваються. І те, що ми дивимось і на якій мові спілкуємось, чи затримує ці зміни чи прискорює іх.
І я за те, щоб зміни йшли швидше. Щоб суспільство відривалося від радянськоі пуповини. Від того, чим живе зараз Росія. А для цього як мінімум потрібно жити у своєму інформаційному просторі. Так, і у нас тут вистачає своіх Дубінських. І це не буде швидким шляхом. Але його треба пройти.

Від себе: Оце співання гімну СРСР українськими школярами у 1999 році мене спочатку налякало. І я навіть вирішив цього автора більш не перепощувати. А потім подумав, що я неправий. Маємо довгий процесс народження нації. Людей, які на наших очах стали українцями, варто вітати. До речі, Майдан 2004 дуже посприяв цьому процесу. Тоді відбувався лавиноподібний перехід колишніх совків на бік українства.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments