emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Прізвища зла й добра

А правда, коли ми чуємо прізвища Гесс або Мюллер, подумки одразу бачимо нацистський мундир? Кох уявляється нам або як райхскомісар України Еріх Кох, або як штандартенфюрер Карл Кох - зловісний комендант Бухенвальду. Навряд чи першою асоціацією буде Роберт Кох - Нобелівський лавреат, а про астронавтку Крістіну Кох і поготів згадає хіба що . Це є сумні наслідки маскультури, коли знаменитостей роблять медійники і графомани у гонитві за дешевим попитом, попри те, що той же Роберт Кох вплинув на людську цивілізацію набагато сильніше ніж його нацистські тезки. На жаль, про так звану паличку Коха або першість професора у диференціації інфекційних хвороб за збудниками ми згадуємо лише побіжно. Пригадую, з якою зневагою про “коховський туберкулін” писали радянські популяризатори, всіляко принижуючи внесок західних науковців та лікарів у медицину. Втім, повернемося до початку.
Рудольф Гесс. “Наці-драй”, заступник Гітлера по партії. Колишній пілот ескадри “Ріхтгофен” і підлеглий Германа Герінга. З його ув’язнення у Шпандау зробили всесвітній балаган: його весь час караулили тюремники з країн-переможців на ротаційній основі. Про Гесса знята низка фільмів, написана шалена кількість п’єс і романів. Всі - здебільшого конспірологічні і геть порожні по суті.
Віктор Франц Гесс - перший тезка “повновладного представника фюрера”. Фізик, професор Інсбруцького університету і директор Інституту радіології. До речі, сучасник Рудольфа і майже ровісник. У 1938 Віктор мусив виїхати з Німеччини до США, щоби врятувати від переслідувань власну дружину, яка була єврейкою. На момент еміграції він вже був відзначений Нобелівським комітетом: у 1936 разом із американцем Карлом Андерсоном вони отримали Нобелівську премію з фізики за відкриття космічного випромінювання.
Вальтер Гесс - швейцарський фізіолог, член Леопольдини, Бельгійської королівської академії. Досліджуючи гемодинаміку мозку і пов’язані з нею процеси регуляції дихання, Гесс, врешті-решт, відкрив і довів зв’язок соматики із психікою, з’ясував механізм дії психотропних препаратів. За відкриття центрального механізму вегетативних реакцій Вальтер Гесс отримав Нобелівську премію в галузі медицини і фізіології за 1949 рік. Гримаса долі: друге ім’я Вальтера Гесса - Рудольф.
Обергруппенфюрер СС і генерал поліції Гайнріх Мюллер - улюбленець нашої публіки. Герой безлічі мемасиків та анекдотів і не менший за Рудольфа Гесса фетиш конспірологів. На пострадянському просторі шалену популярність йому забезпечив насамперед Юліан Семенов. Свою суто пропагандистську і далеку від реальності макулатуру він гордо йменував “політичним детективом”, а його споживачі по ній вчили історію Другої світової.
Втім, принаймні один однофамілець нацистського ката - Пауль Мюллер є гідним набагато більшої уваги людства ніж шеф політичної поліції Третього Райху.
Провідний хімік швейцарської компанії Й.Р. Ґайґі АҐ Пауль Герман Мюллер з 1935 року займався пошуком дієвих і малотоксичних для людини інсектицидів. Всі відомі на той час ефективні проти комах отрути були так само “ефективними” і проти теплокровних. Наполегливі і подекуди драматичні пошуки такої речовини через чотири з половиною роки, впродовж яких Мюллер здійснив силу оригінальних і тонких органічних синтезів, привели до отриманого ще 1874 року Отмаром Зайдлером, аспірантом Адольфа фон Беєра (ага-ага, того самого Беєра, що Нобелівський лавреат 1905 року з хімії), дихлордифенілтрихлорметану - ДДТ. Мюллер відкрив високу інсектицидну активність цієї сполуки, визначив її порівняно малу отруйність для ссавців (учений випробував ДДТ зокрема й на собі), розробив промислову методику синтезу і умови, форми та дози використання нового препарату на сільгоспугіддях.
У 1939 році ДДТ був запущений у виробництво і впродовж двох десятиліть зробив неймовірні дива. Застосування ДДТ не лише запобігло черговій пандемії тифу - цього постійного супутника попередніх війн. Препарати ДДТ майже викорінили малярию, лихоманку Денге, моровицю на теренах Європи, Північної Америки, СРСР і в Тихоокеанському регіоні. З 1945 року сполука поступила в продаж для фермерських господарств і сільгосппромисловості.
Про книжку Рейчел Карсон “Мовчазна весна” і про заборону ДДТ варто говорити окремо, зауважу лише, що цей інсектицид є дійсно вельми небезпечним, але причини цієї небезпеки зовсім інші, ніж ті, про які писала Карсон. Західні джерела стверджують, що саме ДДТ уможливив так звану Зелену революцію, відвів загрозу голоду від поствоєнного світу і став поштовхом для розвитку країн Африки та Близького Сходу. У 1948 році Пауль Герман Мюллер став Нобелівським лавреатом з фізіології і медицини “за відкриття високої ефективності ДДТ як контактної отрути”.
Варто згадати ще одного персонажа - генерала піхоти, начальника штабу ОКГ Ганса Кребса, дуже популярну особу в радянській історіографії. Це той самий генерал, який нібито був 1 травня 1945 року посланий Геббельсом до командування РСЧА із проханням про перемир’я, але спіймав облизня. Саме Кребса обрали у парламентарі нібито за те, що він володів російською. Коментувати це без усмішки не можна, однак Кребс мандрував сторінками книжок, кадрами численних “падінь Берліну”, благо, він наклав на себе руки того ж 1 травня, що й сам Геббельс.
Повним тезкою генерала є Ганс Адольф Кребс, біохімік, член Лондонського королівського товариства і Американської академії наук. Досліджуючи розщеплення лимонної кислоти у клітинах живого організму, Кребс не лише визначив перелік ферментативних каталізаторів, які беруть участь у процесах руйнації трикарбонових кислот, та з’ясував які саме органели беруть участь у цьому складному процесі утворення похідних для біосинтезу і клітинного дихання.
Так званий цикл Кребса лежить в основі всієї теорії катаболізму - розкладу поживних речовин на прості, генерації тепла живими організмами і синтезу “універсального палива” для істот - АТФ. Завдяки цьому знанню фармацевти можуть, зокрема, прогнозувати дію лікарських препаратів на організм ще до отримання в лабораторії власне діючої речовини. Дієтологи створюють рекомендації і завдання хімікам на харчові добавки, зважаючи на цикл Кребса. Він є наріжним каменем сучасної біохімії. За відкриття цитратного циклу Ганс Адольф Кребс разом із Фріцем Ліпманом були удостоєні Нобелівської премії 1953 року з медицини і фізіології.
У Едвіна Ґергарда Кребса з Гансом Адольфом багато спільного. Обидва вони були біохіміками, обидва - етнічними німцями, разом - членами Американської академії наук. Цікаво було б подивитися на вираз обличчя щойно обраного до академії новачка під час знайомства з обома ними в кулуарах: “Я академік Кребс, біохімік, ласкаво просимо до нашої спільноти. А це мій колега - академік Кребс. Біохімік”.
Едвін Кребс обрав темою своїх досліджень хитрий механізм фосфорилювання білків, при якому організм не витрачає енергії. Виявилося, що цей механізм регулює широкий спектр процесів метаболізму в природі, зокрема, активує і інактивує ферменти - природні каталізатори, завдяки яким хімічні реакції, що відбуваються в живих клітинах, потребують набагато менших витрат енергії ніж in vitro. За відкриття природи оборотного фосфорилювання у 1992 році Едвін Кребс із своїм колегою Едмондом Фішером (до слова, теж набагато менш відомим за шахиста Роберта Фішера) отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини.
Прикладів, коли люди, чиї здобутки спричинили справжній цивілізаційний стрибок, докорінно змінили світ на краще, залишилися невідомими загалу, безліч. Натомість, покидьки людства, замість забуття, на яке вони заслуговують, зберігають і примножують популярність. Перший шеф гестапо Рудольф Дільс безумовно популярніший за свого співвітчизника і Нобелівського лавреата Отто Пауля Германа Дільса, хоча завдяки реакції Дільса-Альдера у нашому побуті є безліч синтетичних матеріалів - від ударостійких полімерів і композитів, до підшипникового мастила, барвників і навіть стероїдних протипухлинних препаратів.
Часто кажуть, мовляв, людей більше цікавить зло аніж добро, а письменники та журналісти лише догоджують смакам публіки. Я вважаю це брехнею і наклепом на людину. Навпаки, саме медії формують смаки споживача, самі створюють порядок денний і підігрівають попит на непотріб, який навласноруч і генерують. Пропаганда не працює за ринковими правилами. І навіть реальні, а не “білі” розцінки на неї набагато більші за ринкові.
Subscribe

  • Дилема

    Карл Волох 8 мин. · На відміну від багатьох із вас, я не маю відповідей на всі питання. Наприклад, я не знаю,…

  • Хроника одного президента

    Хроника одного президента ‎25.‎07.‎2021 Задолженность вот ОРДЛО (перед всеми поставщиками) за использованную электроэнергию по…

  • Й справді, де там ті несамовиті націоналісти?

    Валерій Прозапас 2 мин. · На думку 1+1, "мовний принцип" призводить до розколу у…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments