emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

"Я всю жізнь жіву в етам горадє.."

був колись за декілька днів до 18 лютого 14-го такий собі ніби пробний марш до Верховної Ради. і ось підходимо ми до огорожі з щитів, якими огородився Антимайдан в Маріїнському парку і самі по собі зав'язуються дебати по ту і по цю сторони. І верткий тіпочок з виду як брат Портнова - комсомолія і підлість на всю фігуру дуже вічливо, але якось страшенно в'їдливо демагогствує, що тут немає киян, нікого немає з київською пропискою і т.п. - так ніби люди посходились під ВР вирішувати ціноутворення київської комуналки.
Але багатьом аргумент зайшов - познічувались. Ситуацію якось треба було виправляти і я дістала свій паспорт, відкрила на сторінці з київською пропискою, сунула в мордяку і голосом розлюченого самурая попросила показати свій з київською ж пропискою. (о, ненавиджу цей вид понту корєнного столичного жителя, але зрідка приходиться відповідати). І брат Портнова злиняв, бо був некиївський. Це було кумедно.
Завжди вражало нахабство брехати в очі таке властиве русскомірцям.
Сьогодні стала свідком сцени в дусі Ніцой, тільки дзеркальної. Ну, як свідком? - з серії: я свідок, а що сталось?
Поки чоловік стояв в черзі на касі в АТБ, я сходила дістати куплене раніше зі сховку, підійшла до каси з іншого боку і застала дивну сварку: здоровий такий гопник з лицем ніби вирізаним з пенька затупленою сокирою безталанним скульптором щось тихо, так що ніхто і не розчув, зло пробурмотів моєму чоловіку і різко стартанув на вихід. Ми потім реконструювали, це було щось типу: щас как дам тєбє в морду.
Ми розпитали касирку - виявляється, тіпочка збурила українська мова (!) касирки. І він почав воняти: "я всю жізнь жіву в етам городє, здєсь всьо на русском, тьі - панаехавшая". Але воняв так тихо, що чула тільки касирка і навіть мій чоловік, що в черзі стояв за тіпочком нічого не зауважив, окрім того, що черга не рухається і попросив не затримувати чергу. Українською ж.
Ну, от уявляєте стрес гопнічка: касирка українською, покупець українською і все це в українському місті посеред держави Україна.
як тут не впасти в тоску істінно русскому чєловєку? Але злість злістю, а впевненості в своїй позиції він не мав зовсім - інакше не бурмотів би не собі під ніс, а говорив би голосно.
п.с. а знаєте, як мені кортіло сказати, що я теж все життя живу в цьому місті і що далі? Пропустила всі веселощі, блін.
До слова, багато хто з працівників магазину, в т.ч. і на касах, з пригороду і таке враження, що їм ніби зелене світло включили і тепер можна говорити тією мовою, якою вони говорять по життю.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments