emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Геополітичні катастрофи та легітимність влади

Майже непоміченими залишились слова Путина про "проект Украина" - як раніше мало хто правильно оцінював його вислови про "подаренные земли", "уничтожим государственность", "один народ" та інші "геополитические катастрофы" тощо.
А між тим він гарантував собі перебування при владі до 2036 року і робить такі заяви, бо має на ці роки чітку мету - таки зруйнувати нашу державність, не приховуючи ненависть до її незалежності.
Москва тричі жорстко проборкувала Україну, і Путін прагне стати в один ряд з монархами Петром І та Катериною ІІ і червоними монархами Леніним та Сталіним.
Колись цар Петро гібридно окупував Гетьманщину і фактично припинив самоврядування козацьких земель, а прозрівший гетьман Мазепа не був підтриманий народом, який в результаті став управлятися принизливою "малоросійською колегією";
цариця Катерина продовжила наступ імперії знищенням Січі та закріпаченням населення, яке забуло Батурин та втратило спроможність битися за права як в часи гетьманів Хмельницького, Дорошенка та того ж Мазепи;
УНР теж не була підтримана народом і на десятиліття постала влада червоних "слуг народа", з відповідними наслідками змалоросійщення та ментального каліцтва, які ми маємо честь спостерігати досі.
Російський порядок завжди перемагав українську звитягу, і це прекрасно усвідомлює Путін, який в 2014 почав діяти за випробуваним століттями сценарієм, вбиваючи та дискредитуючи одних українських лідерів і засипаючи золотом інших представників зрадливої малоросійської "еліти".
Як цього можна не усвідомлювати і продовжувати плекати наївні сподівання на "домовленості" з черговим московським тираном - чи найголовніша проблема сучасного українського державотворення та велика помилка "нових ліц" задобрити Кремль політикою "какая разніца".
Помилка, яка подекуди вже перетинає межу злочину.

Від себе: головна причина поразок всіх попередніх спроб будівництва української держави- це низький рівень легітимності влад, які ніхто не обирав і які не були пов*язані з жодною давньою традицією . Це робило всі центральні уряди безпомічними перед сепаратизмом та агресією. Головні заслуга Кравчука, щоб там він зараз не верз, це проведення референдуму у 1991 році, що заклало міцний фундамент легітимності. Інша його заслуга- мирна передача влади після поразки на вибораз у 1994. Це теж заклало традицію легітимної мирної зміни влади на виборах.

Отже всі влади з 1991 року тут дуже легитимні. Виключення- це влада три місяці навесні 2014 року. Але призначення виборів на найближчий за Конституцією день дозволило швидко відновити легітимність й вистояти у ті страшні часи. Думаю, що ця легитимність буде нашим щитом і надалі.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment