?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Flag Next Entry
Гарна стаття Андрія Ільєнка й мій коментар
emiliozk

Справа Павличенків і дефіцит справедливості

Украина Вчера, 17:06


Держава може якийсь час жити з дефіцитом хліба. Але держава не виживе з дефіцитом справедливості.

Просмотров: 921  Комментариев: 39
В дитинстві я уявляв собі, що судові засідання у гучних кримінальних справах схожі на судові процеси у голівудських фільмах. Яскрава промова адвоката може в останню мить врятувати невинну, але здавалося безнадійно оббріхану людину, або чесний непідкупний прокурор таки доведе вину та посадить хитрюгу злочинця, який продумав собі ідеальне алібі та всіх купив.
В реальному житті все зовсім не так. Особливо в Україні. Суд - це формальність. І чим вища інстанція - тим більше це формальність. Навіть якщо йдеться про пожиттєвий строк.
Сьогодні я був на завершальному засіданні апеляційного суду по справі Павличенків. Захист підготувався дуже добре - кілька годин лунали лише аргументи, без загальних фраз та емоцій. Вся ця трагічна історія була ще раз розкладена по поличках і картина більш ніж очевидна - батько і син Павліченки не вбивали суддю Зубкова. Слідство цього просто не довело навіть і приблизно. Головне - і не намагалося щось довести. Промова прокурорів була короткою - вони просто ще раз повторили очевидну брехню, яку щойно було розбито вщент. Результат: суд виносить вердикт - вирок Павліченкам залишити в силі.
Реально система "правосуддя" в Україні працює так. Спочатку міліція (а конкретно - слідчий, інтелектуальний рівень якого часто не дозволяє йому написати сторінку тексту без 20-30 помилок) шиє справу. Потім ця справа направляється до суду, де суд майже автоматично ухвалює рішення по тому, що йому передала міліція. Потім апеляційна та касаційна інстанції просто підтверджують рішення першої інстанції. І все. Невинні сидять, система працює далі.
Чому так? По-перше, всім на все пофіг. Ця система, яка калічить життя - відрізняється просто-таки буддистською індиферентністю. Це десь у ЖЕКу можуть нахамити і влаштувати істерику через вашу скаргу про поламаний ліфт чи відсутність гарячої води. А от слідчий, який саджає невинну людину на пожиттєвий - обмежиться спокійною посмішкою та несмішним анекдотом з газети. Прокурор під час розгляду справи, яка вирішує долю людини, може спокійно розгадувати кросворд. Суддя може винести страшний вирок на підставі відверто смішних доказів і без найменших душевних коливань відправитись на довгоочікувану вечерю в дорогий ресторан. Я був на безлічі судів, бачив величезну кількість слідчих і прокурорів -  і серед них я жодного разу не бачив людину, яка б щиро бажала щось довести, докопатися до істини, глибоко вникнути. Їм всім пофіг на все. Інколи здається, що їм настільки пофіг, що навіть якби їх поміняти місцями і посадити в клітку на місце підсудних - і тоді вони б не проявили до навколишнього світу жодного інтересу. Хоча це вже навряд чи.
По-друге, працює жорстка кругова порука. Якщо суд першої інстанції виправдовує підсудного, то значить конкретний слідчий, який шив справу - отримає по шапці. Прокурор, який підтримував обвинувачення, теж на підвищення за це не піде. Якщо апеляційна інстанція скасовує рішення першої, то значить людину визнали винною і кинули за грати нізащо. Значить суддя, який приймав це рішення - або профнепридатний, або корумпований. Ну, ви зрозуміли. Враховуючи те, що у 2012 році в Україні відсоток виправдальних вироків склав 0,17, то із вірогідністю 99,87% суд просто затвердить те, що написав слідак з шансончиком на мобілці замість дзвінка.
Змінювати це все буде аж ніяк не легко. Але це просто необхідно. Держава може якийсь час жити з дефіцитом хліба. Але держава не виживе з дефіцитом справедливості.



http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/andriyillenko/a114259

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Від себе додам. В країні діє злочинна корпорація: слідство + суди. Сама статистика виправдальних вироків це преконливо доводить. Навіть не потрібно знати про окремі випадки. Мета  діяльності корпорації - імітація існування правоохоронної системи в Україні й отримання зиску членами корпорації від свого суспільного положення, яке івони мають завдяки цій імітації.   Ільєнко вірно спострерігає  дивну для живих людей поведінку прокурорів, їх повну байдужість до долі людей. Але це легко пояснити. Для членів корпорації існує тільки корпоративна мораль. Для них те добре, що добре для корпорації. Всі інші обставини для них другорядні.

Ця корпорація була створена не сьогодні й не вчора. Вона була створена більшовиками у 1917 та вдосконалена під час громадянсбкої війни 1917-1922р. Різні були періоди за цей час. Відповідно копорація діяла більш або менш жорстоко. Але весь цей час вона залишалася й залишається однаково злочинною. Знищення цього лиха- одна з найважливіших задач супільства.


  • 1
Нужно правоохранителей разгонять полностью и набирать новых, по образцу грузинских реформ.

Боюсь, это не поможет. Как не помогло и в Грузии, где новые прогрессивные правоохранители прекрасно себе сажают бывшую власть, ставшую оппозицией, руководствуюясь политическими мотивами. Простые рецепты быстрых решений сложных проблем обычно не приносят успеха. Виноваты ведь не люди, а сложившаяся система, заставляющая людей действовать определенным образом.

  • 1