emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Свирид Опанасович продовжує сільську аналітику

Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас п’ятниця, світлий і радісний день 1 квітня – день, коли любу інформацію ми сприймаємо особливо критично: чи нема десь подколки. Тому, можна щитать, шо сьогодні в нєкотором смислі професійний празнік народної аналітики. Крім того, днями виповнилося рівно два роки як наукова громадськість під видом харківських ультрас проаналізірувала дєйствія РФ і резюмірувала свої умозаключенія убедітєльним утверждєнієм, шо Путін – Хуйло. Світова общественность із цим науковим висновком українських дослідників нємедлєнно согласилася, нєсмелі попитки ватніков возразить, шо “Путін – не Хуйло” потонуло в многомільйонном “ла-ла-ла-ла”. І по всьому видать під цим іменем кремльовський ушльопок так і увійде в історію – народна політологія, озброєна здоровим гумором, несокрушима.

Ну а тепер, привично заварюємо собі вкусні ранкові напої (предварітєльно пересвідчившись, шо ваші добрі колеги не підмінили в сахарницях цукор на сіль), і зручно вмощуємося перед екранами комп’ютерів. Та з улибкою спостерігаємо як політичні дєятєлі притворяються серйозними і умними людьми. Ітак.

Небайдужа общественность попиває зараз каву і закусюючи пиріжками з посмішкою наблюдає за візитом Пороха в США. Візит робочий (тобто не офіційний і тим паче не державний) і даже не двосторонній – у Вашингтон злетілося близько сотні глав держав і правітєльств, обеспокоєнних на словах состоянієм ядерної безпеки, а на самом дєлє сцелью порішать з американцями коє-які свої вопросіки. Обично під такі візити глави государств і правітєльств стараються підчистити усі хвости, шоб потом чесно дивитися в очі американським партньорам і без запинки отвічать на любі їхні вопроси. Пороху тоже було критично важно полетіти у США маючи за спиною єслі не успішні реформи, то принаймні сформований уряд, а также нових, чесних і порядних людей на должностях прокурорів, суддів ет цетера.

Но Порох не зря щитається хитрим політиком – він поступив нестандартно, подчищати хвости не став, а якраз наоборот: накануні поїздки в США старатєльно розвів особенно грандіозний бардак: Сєню недоуволив, Гройсмана недоназначив - в уряді кавардак, хаос і см’ятєніє. Верховне шапіто замість заніматься нужними питаннями, начало активно страдать херньою по вопросам, які до компетенції парламенту не належать, но на яких можна нєхіло попіаритися. По Генпрокуратурі туда-сюда носяться толпи активістов, гупаючи таранами по дверях, з-за яких чуються приглушені матюки. Учасники недокоаліції обмінялися чемними ультіматумами, оппоблок танцює запальну чечотку. В общем, убідившись, шо бардак удався на славу Порох радісно потер руки і сів у літак.

Розрахунок уважаємого Петра Алєксєєвича оказався точним, американці покинули всі срочні справи, забули про прочих іностранних гостей і дивляться на Пороха з нескриваємим ізумлєнієм. Сцену його прибуття у Вашингтон ще 64 роки тому талановито ізобразив дніпропетровський художник Решетніков на знаменитій картині “Опять двойка”. Раскраснєвшийся після борюкання з Сєньою Порох убедітєльно ізображає раскаяніє, однако з портфеля, де в акуратних папочках мають лежати отчоти о проведених реформах, коварно виглядають ковзани, рогатка і прочі нужні у внутріполітичному буцанні причандали. Містер Байден сидить навпроти і розпачливо дивиться на Пороха безсило згорнувши руки. На задньому плані Вікторія Нуланд в піонерському галстуку поглядає на шалопая неодобрітєльно, однако виписує йому печеньки і 335 млн доларів на нужди безпеки. Тему метафор і алюзій в картині можна продовжувати, глибоко символічних деталей там багато. Дідусь лише зверне увагу небайдужих мистецтвознавців на фігуру хвацького хлопчика на велосипеді, котрий єхидно поглядає на двійочника. Проніцатєльний Решетніков ще в 1952 році одягнув майбутнього українського відмінника у більш ніж промовисту сорочку.

Меж тєм, Порох воспользувався случаєм, шоб наябеднічать американцям не лише на Сєню. В пилу сльозних жалоб на партнерів по коаліції Порох наверняка упом’янув і ізвесного на районі хулігана Хуйла. Почувши ім’я якого американці тут же забули про намір поставити Пороху двійку за четверть. Хуйло їх інтересує більше, московський оболтус состоїть на учоті і саме зараз начинається оприлюднення документов, доказующих то, шо народні аналітіки з Харкова утверждали ще два роки тому. Кремльовський ушльопок явно нєрвнічає, о чом свідчить істерична реакція Дімки Піськова. Якому на самом дєлє на свого шефа начхать. Бо Піськов і січас себе неплохо чуствує, а послє переселення Хуйла з Ново-Огарьово в Гаагу, видасть великим тиражом мемуари под названієм “А я Хуйла предупреждал!”. Но пока шо хитрий Піськов набирає матеріали для тих мемуарів і паралельно отрабатує номер, який точно відображає настроєнія в Кремлі. І настроєнія ці отнюдь не радісні.

Не додає Хуйлу радості і владєніє великою колекцією українських заручників, яких би він би може й раз уже здихаться, но лише путьом обмена на шото существенне. Существенне можна виміняти лише в американців, но американці в торгах не участвують. Тому складується удручающа ситуація, коли немає ніякої уверенності в тому, шо Надя Савченко буде найближчим часом звільнена. А це значить сухе голодування із сложнопрогнозіруємими наслідками. Вірніше, з легкопрогнозіруємими, бо Надя від свого рішення не відступить. Дідусь все ж таки хоче вірити, що мірове сообщество знайде возможность дожати Хуйла, поки в того ще не зовсім шарики за роліки заїхали. З іншого боку, звільнивши Надю Хуйло має возможность доказати правомірність обладання присвоєним йому Обамою титулу NCS (not completely stupid).

Шансів на це, єслі чесно небагато, бо даже якщо судити по офіційному сайту Хуйла, кремльониш зараз занімається херзнаєчим, кидаючись від вопросов развітія водних путєй, на засєданія комісії по ізменєнію клімата, а оттуда на совещаніє по національній політиці в Сибірі. Борсаючись між пустопорожніми питаннями Хуйло демонструє, шо в сложній внєшнєполітичній ситуації він совсєм очманів і не знає, за шо хапатися. А ведь іще посєвная на носу. Обично Хуйло в таке врем’я любить проводити совещанія, на яких розпреділяє солярку і удобренія, но на цей раз йому явно не до сєльського хозяйства. А поскільки без царя-батюшки там нічого не сіється і не родить, жде Росію год неурожайний. Тут уж, як не крути, вся надія на Глазьєва. Давай, Сірожа, не подкачай. Ето твой шанс.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю Савченко та всіх наших полонених, допомагаємо Армії, займаємося спортом і впевнено дивимося у майбутнє.

І слєдім, шоб віздє парядок був! А не те, шо січас

Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Дилема

    Карл Волох 8 мин. · На відміну від багатьох із вас, я не маю відповідей на всі питання. Наприклад, я не знаю,…

  • Хроника одного президента

    Хроника одного президента ‎25.‎07.‎2021 Задолженность вот ОРДЛО (перед всеми поставщиками) за использованную электроэнергию по…

  • Й справді, де там ті несамовиті націоналісти?

    Валерій Прозапас 2 мин. · На думку 1+1, "мовний принцип" призводить до розколу у…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments